Снукер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Початкове розташування куль у снукері

Снукер (від англ. snooker — блокувати, перешкоджати) — різновид гри у більярд. Принцип гри полягає в тому, щоб за допомогою кию і білої кулі за особливими правилами гри закотити в лузи 15 червоних і шість кольорових куль (жовту, зелену, коричневу, синю, рожеву та чорну). Переможцем стає той гравець, котрий набирає за гру (фрейм) більшість очок.

Снукер є однією з найпопулярніших більярдних ігор у світі, перш за все у Великобританії, в інших англомовних країнах (Ірландії, Канаді, Австралії), а також у Китаї та східній Азії.

Термінологія[ред.ред. код]

У снукері вживаються деякі специфічні терміни.

Балочна лінія (балка) — лінія, яка розташована паралельно до одного з коротких бортів столу, на відстані 29 дюймів (73,66 см) від нього. Слово походить від англ. baulk line, baulk.

Дім — півкруг біля балочної лінії. Радіус дому дорівнює третині відстані від балки до найближчого короткого борту столу.

Брейк — серія (безперервна послідовність) результативних ударів одного гравця.

Плант — зігравання необхідної кулі через кулю (інколи через дві), за яким здійснюється удар битком (гравець наносить удар по прицільній кулі, якою попадає в іншу кулю, що падає в лузу).

Сенчурі брейк (сенчурі) — брейк у 100 або більше очок. Походить від англ. century — «сотня».

Снукер — удар, після якого суперник не може завдати прямого удару по необхідній кулі. Таке розташування теж називають снукером. Для виходу зі стану снукеру гравець має завдати удару з відбиттям від борту столу (або від двох, трьох бортів) чи удару з закрученням битка. Такі удари набагато складніші й мають більшу ймовірність помилки.
Снукер роблять із метою не дати супротивнику можливості завдати результативного удару, змусити його помилитися й отримати штраф.

Історія[ред.ред. код]

Полковник сер Невіл Чемберлен

Снукер є нащадком англійського більярду — однієї з найстаріших ігор у більярд.

Снукер з'явився в Індії 1875 року. Наприкінці 19 сторіччя гра у більярд була дуже розповсюдженою серед англійських офіцерів, які на той час служили і в Індії. Саме тоді полковник сер Невілл Чемберлен (тезка майбутнього англійського прем'єр-міністра) запропонував додати до гри кольорові кулі.

Слово «снукер» було у той час у військових сленговим словом, яке означало кадета, що служить перший рік. За однією з версій, сер Чемберлен якось обізвав «снукером» свого суперника, який не міг вийти зі складного становища, що утворилося на столі. Можливо, так називали новачків, які тільки починали грати у цю гру. Згодом словом «снукер» стали позначати таку позицію на столі, коли завдати прямого удару по необхідній кулі неможливо, а пізніше - і цей різновид гри у більярд.

1885 р. британський чемпіон з більярду Джон Робертс мандрував Індією і зустрів там полковника Чемберлена. Чемберлен розповів чемпіону про нову гру, після чого Робертс розповсюдив снукер у Англії.

Чемпіонати зі снукеру почали проводити з 1916 р. 1927 р. Джо Девіс — найвідоміший гравець у снукер, допоміг організувати перший світовий професійний чемпіонат зі снукеру. Він виграв цей чемпіонат і всі наступні світові чемпіонати до 1947 р.

Снукер пережив період деякого занепаду у 50-60 роках XX сторіччя, але починаючи з 70 років популярність почала повертатися. Тепер снукер є однією з найпопулярніших більярдних ігор у світі. Найпопулярніша ця гра у Великобританії, де снукер поступається лише футболу. Також він широко розповсюджений в інших англомовних країнах (Ірландії, Канаді, Австралії, Індії, Південій Африці), у Китаї та східній Азії (Тайланді, Гонконзі).

Правила снукеру[ред.ред. код]

Розташування куль на столі

У снукер грають на великому прямокутному столі розміром 12х6 футів (3,66x1,83 м). Стіл має шість луз: чотири — у кутах столу і дві — посередині довгих бортів.

Вздовж короткого борту столу, на відстані 29 дюймів (73,66 см) від нього розташовано «балочну лінію» або «балку» (від англ. baulk).

Поруч із балкою розташовано «дім» — півкруг, діаметр якого лежить на балочній лінії. Радіус дому дорівнює третині відстані від балки до ближчого короткого борту столу.

У грі використовуються наступні кулі:

  • біла (биток)
  • 15 червоних куль
  • 6 «кольорових куль»: жовта, зелена, коричнева, синя, рожева та чорна.

Усі удари києм завдаються лише у білу кулю - биток. «Кулею в грі» називають ту кулю, в яку гравець має влучити битком.

Перший удар у грі робиться битком з будь-якої точки дому. Биток можна розташувати всередині дому або на його лінії.

Подальша гра у снукер складається із двох фаз.

Перша фаза[ред.ред. код]

Починається з початком кожної партії, а також щоразу, коли до гравця переходить черга завдати удару. У цій фазі кулею в грі є будь-яка червона куля. Якщо гравець забиває червону кулю, він отримує 1 очко. Гравець може забити кілька червоних куль одним ударом, тоді він отримує 1 очко за кожну. Забиті червоні кулі залишаються в лузах.

Якщо жодної червоної кулі не забито, то право удару переходить до суперника.
Якщо гравець забив червону кулю, то він робить наступний удар. Цим ударом він має забити одну з шести кольорових куль.

Перед тим як завдавати удару, гравець оголошує, яку саме кольорову кулю він намагатиметься забити. Кулею в грі стає замовлена ним кольорова куля.

Якщо гравець забиває замовлену кольорову кулю, він отримує відповідну кількість очок:

  • жовта: 2 очки
  • зелена: 3 очки
  • коричнева: 4 очки
  • синя: 5 очок
  • рожева: 6 очок
  • чорна: 7 очок

Забиту кольорову кулю дістають із лузи і повертають на стіл , на її власну точку. Якщо цю точку вже зайнято (іншою кулею), то кулю повертають на місце іншої кольорової кулі. Обирають найвище місце з-поміж вільних. Якщо зайнято всі місця кольорових куль, то кулю ставлять під її власним місцем, якомога ближче до нього, але не впритул до куль, що займають місце.

Гравець не має права забити кілька кольорових куль, або кольорову та червону.

Якщо гравець забив саме ту кольорову кулю, що замовив, то він робить наступний удар. Якщо на столі ще залишилися червоні кулі, то він має забити червону кулю.

Друга фаза[ред.ред. код]

Починається, коли забито всі червоні кулі.

У цій фазі має бути забито всі кольорові кулі, у порядку зростання їхньої вартості, тобто: жовту, зелену, коричневу, синю, рожеву і чорну. Забиті кулі вже не повертаються на стіл.

Штрафи[ред.ред. код]

Користування машинкою під час гри в снукер.

Гравець отримує штраф, якщо:

  • влучає першим торканням битка не у кулю в грі
  • взагалі не влучає у кулю в грі
  • забиває червону кулю, коли має забити кольорову, чи навпаки
  • забиває не ту кольорову кулю, що замовив
  • забиває биток
  • вибиває кулю за межі столу
  • торкається кулі чим завгодно, крім кия
  • завдає удару, під час якого кий, биток і прицільна куля доторкаються одночасно

Якщо гравець отримує штраф, то його рахунок не змінюється. Штрафні очки додаються супернику.

Мінімальний штраф — 4 очки. Він може збільшуватися залежно від вартості кулі в грі або кулі, за яку оштрафовано, дивлячись, яка з них має більшу вартість.

Якщо гравець заробляє кілька штрафів одразу, то вони не додаються — призначається лише найбільший штраф.

Визначення переможця[ред.ред. код]

Ситуація «снукер». Гравець має поцілити битком у будь-яку з червоних куль, але обидві їх закрито від прямого удару.

Гра продовжується, поки один з гравців не визнає себе переможеним, або поки не буде забито всі кулі (крім, звісно, битка) — тоді переможцем стає той, хто набрав більшу кількість очок.

Максимально можлива кількість очок (без штрафів) — 147. Їх можна здобути, якщо забити всі червоні кулі через чорну, а потім забити всі кольорові кулі.

Можливі ситуації, коли на столі вже недостатньо куль для того, щоб виграти за очками, які залишилися. Саме тут і вступає у гру снукер — удар, за допомогою якого можна змусити противника помилитися і заробити штраф. Гравець може робити снукери і виграти за рахунок штрафів, отриманих суперником.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Гравці високого рівня часто здобувають перемогу шляхом довгої послідовності влучних ударів. Одним з показників класу гравця є серії, якими здобувають сто (і більше) очок одразу, що практично гарантує перемогу у грі. Такі серії відомі під назвою сенчурі-брейків. Учасник, що здобув на турнірі найбільший брейк, отримує окрему відзнаку від організаторів[1].

Видатні гравці[ред.ред. код]

  • Джо Девіс - перший чемпіон світу з професійного снукеру. Здобував чемпіонський титул п'ятнадцять разів, з них 14 - поспіль (з 1927 до 1940 року та в 1946 році).
  • Стівен Хендрі - семиразовий чемпіон світу (1990-і роки).
  • Ронні О'Салліван - п’ятиразовий чемпіон світу, переможець багатьох турнірів, автор найшвидшого максимального брейку (147 очок за 5 хвилин 20 секунд)[2].

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]