Сквош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ракетка та м'яч для гри в сквош
Гравці в скляному корті для гри в сквош

Сквош — ігровий ракеточний вид спорту в закритому приміщенні. Назва гри ((англ.)) пов'язана з використанням у ній відносно м'якого порожнистого м'яча діаметром близько 40 мм, а її прабатьком вважається гра в ракетки (rackets або racquets — американський варіант назви), в якій, на відміну від сквошу, використовується досить жорсткий м'яч. Гра (одиночна — два гравці; або парна — чотири), ведеться спеціальними ракетками на оточеному з чотирьох сторін стінами корті.

Історія гри[ред.ред. код]

Спочатку гра називалася сквош-ракетки — через м'якого, мнеться ((англ.)) м'яча, на відміну від твердого м'яча, що використовується при грі в теніс. Сквош розвинувся з п'яти різних ігор, де застосовувалися ракетки, рукавички та м'ячі. Його коріння йде до початку XVI століття. Ще у Франції епохи Відродження діти розважалися, відбиваючи ракеткою м'яч від стін у вузьких провулках. У схожу гру грали в релігійних установах, наприклад, у французьких монастирях. Ченці використали ребристі рукавички, щоб ударяти м'ячі об рибальську сітку, натягнуту впоперек двору монастиря. Так з'явилися перші ракетки, які використовуються в сквоші та в тенісі. Потім, майже через сторіччя, теніс поширився і в інші країни Європи. Наступною стадією розвитку сквошу була його поява в Англії, в борговій в'язниці Фліт Прізон. Як і для тенісу, для сквошу необхідні ракетки і м'ячі, але замість того, щоб перекидати м'яч через сітку, як в тенісі, гравці били по жорсткому м'ячу, який відскакував від стін. Такі ігри ставали дедалі популярніші в різних навчальних закладах, особливо в англійській школі Харроуз. Перші корти, побудовані в цій школі, були дуже небезпечними, оскільки знаходилися поряд з водостоком, колонами, димоходами і перилами. Проте скоро були побудовані чотири корти у дворі. М'ячі робили з гуми. Щоб на невеличкій території було легше розміститися, учні вкорочували руків'я ракеток. До початку XX століття гра сквош стала популярною в різних школах, клубах і навіть на приватних кортах, але розміри кортів встановлені не були. А в 1907 р. Асоціація Tennis, Rackets & Fives зібрала засідання комітету, присвячене встановленню стандартів сквошу. Так з трьох видів спорту виник один, під назвою «сквош». Лише у 1923 р. Королівський клуб автомобілістів знову зібрався для обговорення правил, і ще 5 років опісля була створена Асоціація сквошу, яка відповідала за стандарти сквошу у Великобританії. Гра набула поширення в Америці та Канаді, а потім і в усьому світі. У 1930-і королем кортів був Ф. Д. Амр Бей з Єгипту. У 1980-ті — 1990-і рекорд встановили два пакистанських гравця: Джахангір Хан десять разів поспіль виграв відкритий чемпіонат Великобританії, а Джаншер Хан вісім разів поспіль став першим на чемпіонаті світу.

Корт[ред.ред. код]

Міжнародний розмір корту був затверджений у 1920-х роках: 32 фути (9750 мм) в довжину і 21 фут (6400 мм) завширшки. За фронтальної стіни проходить лінія верхнього ауту (out line) на висоті 15 футів (4570 мм) від підлоги, поєднана похилими лініями ауту по обох бічних стін c лінією ауту на задній стіні, прокресленого на висоті 7 футів (2130 мм). На фронтальній стіні так само проведена лінія подачі на висоті 6 футів (1830 мм) і так званий тін (tin) або нижній аут (еквівалент сітки) заввишки 17 дюймів (430 мм), оточений бортиком заввишки 2 дюйми (50 мм). Традиційний Американський корт для версії гри, поширеної в США (зараз званої hardball squash), має подібні розміри, але ширше — 6640 мм. Розмітка на підлозі і стінах відрізняється незначно від міжнародного варіанту корту, а нижній аут має висоту 15 дюймів (380 мм). Однак, на сьогоднішній день hardball squash практично вимер і витіснений стандартною версією сквошу.

Спорядження для гри[ред.ред. код]

Форма стандартних ракеток для гри у сквош визначається міжнародними правилами. Традиційно їх виготовляли з листковою деревини (зазвичай дуба) з невеликою областю, затягнутої натуральними струнами. Після змін у правилах в середині 1980-х ракетки майже завжди виготовляються з композитних матеріалів або металів (графіт, кевлар, титан) з синтетичними струнами. Максимальні розміри сучасних ракеток 686 мм у довжину і 215 мм завширшки з максимальною площею головки 500 кв.см. Максимально дозволена для 255 грамів, але зазвичай ракетка важить від 110 до 200 грамів. М'ячі для сквошу виготовляються з двох шматочків гуми, склеєних разом і утворюють сферу, відшліфованих до утворення матово-рівній поверхні. Існують види м'ячів для різних температур і атмосферних умов, а також стандартів гри: досвідченіші гравці використовують повільні м'ячі, які менші за розміром і мають менший відскік (ці повільні м'ячі схильні «вмирати» в кутах корту, що робить складнішим виконання удару у відповідь). У зв'язку з особливим складом гуми, м'яч для сквошу набуває великої стрибучості при його розігріві. Гравці розігрівають м'яч виконуючи серію ударів об стіну перед грою. Протягом гри м'яч розігрівається ще більше — гра ускладнюється і прискорюється.

Маленькі кольорові плями позначають ступінь стрибучості м'яча і, отже, стандарт гри, для якої він підходить. Офіційно відомі такі кольори, що визначають швидкість м'ячів (тобто, ступінь їх стрибучості):

  • Дві жовті точки — надповільний (дуже слабкий відскок);
  • Одна жовта точка — дуже повільний (слабкий відскок);
  • Зелена або біла — повільний (середній відскік);
  • Червона — середній (сильний відскік);
  • Синя — швидкий (дуже сильний відскік).

За такого стандарту виробляються м'ячі компаніями Dunlop, Prince, Pointfore, Wilson. М'яч з двома жовтими точками, що з'явився в 2000 році, на сьогоднішній день офіційно використовується на всіх змаганнях, замінивши м'яч з одного жовтою точкою. Є ще високогірний м'яч з помаранчевою точкою, що використовується в Мехіко, Калгарі, Денвері, Йоганнесбурзі. На високогір'ях Північної Америки використовується м'яч із зеленою точкою виробництва фірми Dunlop. Інші види м'ячів:

  • Dunlop «Max Blue» (призначений для новачків) на 12% більше і на 40% довше знаходиться в повітрі, ніж м'яч з двома точками, має постійну стрибучість;
  • Dunlop «Max Progress» (червоний) (для гравців, що працюють над технікою) на 6% більше і на 20% довше знаходиться в повітрі, ніж м'яч з двома точками, має постійну стрибучість.

У зв'язку зі стрімким характером гри, гравці носять зручний спортивний одяг і стійке спортивне взуття для закритих приміщень (non-marking). На змагання чоловіки зазвичай одягнені у футболку або сорочку поло. Жінки надягають спідницю, футболку, топ або спортивне плаття. Пов'язки на голові або зап'ясті служать для видалення поту, особливо корисні вони у вологому кліматі. Правилами рекомендується захищати очі окулярами з полікарбонату внаслідок можливості удару ракеткою або м'ячем (його швидкість може досягати понад 200 км/год). У 2004 році під час кубка Canary Wharf Squash Classic, у Джона Уайта була зафіксована швидкість м'яча 270 км/год.

У багатьох місцях проведення зустрічей вимагають обов'язкового використання захисту для очей, тієї ж практики дотримуються деякі асоціації юніорського і парного сквошу.

Гра та рахунок[ред.ред. код]

Для визначення права першої подачі гравці кидають жереб, обертаючи ракетку. Отже, той сам вибирає подачу з лівої або правої зони подачі (service box). При правильній подачі одна нога подаючого повинна бути в зоні подачі і м'яч після удару ракетки повинен відскочити від фронтальної стіни між лінією подачі (service line) і лінією ауту (out line) і приземлитися в протилежній задньої чверті корту, якщо тільки його не відбив з льоту приймаючий гравець.

Приймаючий подачу гравець відбиває м'яч до фронтальної стіни. М'яч може бути відбитий на льоту (такий удар називають volley) або між його першим і другим ударами об підлогу корту. При правильному ударі м'яч повинен досягти фронтальної стіни і вдаритися між лініями ауту (out) і звуковою панелі (tin) до свого торкання підлоги. М'яч, який потрапив в будь-яку лінію ауту або кордон звуковий панелі, на відміну від тенісу, вважається аутом. До удару об стіну фронтальну м'яч будь-яку кількість разів може битися в будь-яку з трьох стін корту. М'ячі, ті, якими грають від бічних або задніх стін, називають боусти (boast або angle).

Розіграш продовжується до того моменту, поки один з гравців має можливість відбити м'яч супернику або не робить помилки (вибиває в аут, дозволяє м'ячу двічі вдаритися об підлогу, потрапляє в тін і т. д.) або суддя не оголошує лет (let) або строук (stroke) за перешкоду грі (див. нижче).

За традиційної британської системи рахунку, що існує з 1926 року, очки зараховуються тільки подаючому гравцеві. Якщо приймаючий гравець виграє розіграш, то це дає йому тільки право наступної подачі. Зазвичай гейми розігруються до 9 очок, а за рахунку 8-8 приймаючий може вибрати гру до 9 або 10 очок. На змаганнях зазвичай грають до трьох перемог, але не більше п'яти геймів (best-of-five).

Американська система рахунку (іноді звана PARS) дає очко гравцеві, який виграв розіграш незалежно від того, хто подавав. Традиційно, за системою PARS гра йде до 15 очок (за рахунку 14-14 приймає може вибрати гру до 15 або 17 очок). Але з 2004 року для професійної гри рахунок ведеться до 11 очок (за рахунку 10-10 гравець повинен виграти два очка поспіль). Сьогодні система PARS використовується на чоловічих професійних змаганнях, а висота звукової панелі зменшена на два дюйми, в надії скоротити тривалість розіграшів, а, отже, і матчу. Однак, на жіночих професійних турнірах до сих пір використовується оригінальна англійська система рахунку до 9 очок і висота звукової панелі залишилася без змін.

На міжнародних іграх, клубних і парних зустрічах зазвичай використовують традиційну британську систему ведення рахунку. Правила гри та рахунки можуть бути незначно змінені для скорочення часу гри (наприклад, ігри грають до 7 очок, до двох перемог з трьох геймів) або збільшення кількості зайнятих гравців (наприклад, так звана форма сквошу на корті в три чверті, де одна зона подачі заблокована і в ній чекає своєї черги один гравець, у той час як два інших гравця розігрують очко в решти корту). Британська система рахунку в основному використовується на матчах USSRA (United States Squash Racquets Association).

Стратегія і тактика[ред.ред. код]

Фундаментальна стратегія гри полягає в тому, щоб відбити м'яч уздовж бічних стін в один із задніх кутів корту. Такий удар називають прямий драйв (drive). Після свого удару гравець повинен переміститися в центр корту в так звану позицію «Т» для того, щоб мати можливість взяти будь-який удар суперника. Атака м'яким укороченим ударом (short) у фронтальні кути змушує суперника виконати більший шлях кортом для відповідного удару і може призвести до негайної перемоги. Крос (удар під кутом, див. вище) використовуються для обману і знову ж збільшення шляху до м'яча для суперника.

Дуже досвідчені гравці намагаються якомога частіше закінчувати розіграш, потрапляючи м'ячем у кути фронтальної стіни або в область, де бічні стіни перетинаються з підлогою, що називається нік (nick). Якщо нік виконаний правильно, то м'яч покотиться підлогою і не буде абсолютно ніякої можливості його відбити. Однак, якщо м'яч не потрапляє в нік, то він може просто відскочити від бічної стіни і дати суперникові легку можливість атакувати.

Ключовою стратегією в сквош є домінування в області «Т» (область перетину червоних ліній близько до центру корту, в якій гравець отримує найвигіднішу позицію для прийому чергового удару суперника). Досвідчені гравці після свого удару повертаються на «Т» і готуються до прийому у відповідь. З цієї позиції гравець має можливість швидко досягти будь-якої частини корту та відбити м'яч, виконуючи мінімум пересувань.

Розіграші між досвідченими гравцями можуть містити 30 і більше ударів, тому гра вимагає найвищої підготовки на силу і на витривалість. Чим досвідченіший стають гравці, і зокрема, краще беруть удари, тим більше гра стає «війною на виснаження». На високому рівні гри фізично підготовленіший гравець має більшу перевагу.

Майже всі гравці (досвідчені й не дуже) потрапляють в такі категорії за стилем гри:

  • «Захисник» (retriever) — зазвичай, дуже сильний гравець, який грає терпляче і приймає всі удари супротивника, але не ведучий сильної атакувальної гри.
  • «Атакувальний гравець» (shooter) — так само може бути терплячим, але легше вибиває переможні м'ячі або грає «ніки». Володіє дуже хорошою точністю удару і умінням обдурити суперника.
  • «Силовий гравець» (power player) — намагається побороти суперника дуже швидкими м'ячами. За ним не помічено ні витривалості ні терпіння.
  • «Універсальний гравець» (all-around player) — однаково добре грає у всіх попередніх стилях гри, відчуває себе комфортно в усіх областях корту.

Для виведення суперника з балансу важливе вміння змінювати напрямок м'яча в останній момент. Гравці екстра-класу можуть передбачати удар суперника на кілька десятих часток секунди швидше середнього гравця, що дає їм шанс швидшої реакції. Це властивість набувається з великою практикою тренувань та ігор.

Перешкоди руху або удару[ред.ред. код]

Зіткнення або перешкода руху або удару — це неминучі аспекти швидкісної гри в замкнутому просторі. Правила гри забезпечують гравцеві право доступу до м'яча для удару і можливість замаху, а також безперешкодного удару в будь-яку область фронтальної стіни. У разі перешкоди грі, гравець може заявити лет (let) і суддя (або за його відсутності самі гравці) оцінює характер зіткнення. Суддя може призначити лет і тоді гравців переграють очко, або присудити строук (stroke) (тобто очко або перехід права подачі) звернувся гравцеві, в залежності від характеру перешкоди і того, чи міг, на думку судді, гравець виконати удар, якщо б йому не завадили.

Якщо не ясно чи була перешкода або вона була незначна, правила зобов'язують відхилити лет в інтересах безперервності гри і припинення неправдивих апеляцій. Через суб'єктивності в оцінці причин і сили перешкод, ймовірності обох видів рішень судді практично рівні.

Коли м'яч потрапляє в суперника до удару об фронтальну стіну, то це так само вважається перешкодою. Якщо м'яч летів у напрямку до бічної стіни в момент удару об суперника, то зазвичай зараховують оет. Однак, у випадку якщо м'яч летів прямо в передню стіну, гравцеві, що бив по м'ячу зараховують лет.

Розвиток сквошу[ред.ред. код]

У світі співіснує кілька варіантів гри у сквош. У американському «Хардбол» гра ведеться набагато жорсткішим м'ячем на кортах іншого розміру (див. вище). У той час як одиночні гри в Хардбол, вже непопулярні навіть у Північній Америці (на відміну від «міжнародної» версії гри), парні ігри в Хардбол проводять все ще досить активно. Існує парна версія сквошу: грають стандартним м'ячем, іноді на ширшому корті. Так само існує схожа на теніс гра — «сквош-теніс» (squash tennis).

Менші за розміром корти для сквошу і м'ячі з меншим відскоком ускладнюють процес виграшу очок, на відміну від свого молодшого американського побратима «ракетбола» (racquetball). На відміну від ракетбола м'яч повинен потрапити вище «тина» і не може бути легко «погашений». У результаті, розіграші зазвичай довше, ніж у ракетболі.

Гра повністю змінилася після винаходу скляної задньої стіни, яка дозволила набагато більшій кількості глядачів спостерігати матчі. Суцільна скляна стіна, була розроблена для повністю прозорих кортів — в подальшому 'Золота рибка'.

Більшість гравців в сквош надають перевагу партнерам порівнянних фізично, розумово і технічно, так як навіть невеличка різниця приведе до переважної перевазі у матчі. На сьогоднішній день не існує будь-якого міжнародного стандарту оцінки рівня гравців. Існує тільки поділ на професійних і непрофесійних гравців.

Сквош дає відмінне навантаження на серцево-судинну систему. За годину гри у сквош гравець витрачає від 700 до 1000 кілокалорій (3000-4000 кДж). Це істотно більше, ніж в інших видах спорту і на 70% більше, ніж у тенісі або ракетболі. Навантаження припадає на верхню і нижню частини тіла — ноги використовуються для руху кортом, а руки і торс для замаху ракеткою. Але деякі дослідження показали, що сквош може бути причиною серцевої аритмії і вважається не найкращою формою фізичного навантаження для людей похилого віку з хворобами серця. Сьогодні корти для сквошу існують в 148 країнах світу від Аргентини до Замбії.

Гравці та рекорди[ред.ред. код]

The (British) Squash Rackets Association провела свій перший відкритий чемпіонат з чоловічого сквошу British Open в грудні 1930 року за «кубковою» системою: Charles Read був визнаним чемпіоном, але в домашньому і гостьовому матчах був розбитий гравцем на ім'я Don Butcher, який став чемпіоном 1931-го року. Чемпіонат продовжується і понині, але проводиться за «олімпійською» системою починаючи з 1947 року.

Починаючи з заснування British Open, в ньому домінували одні й ті ж гравці: FD Amr Bey (Єгипет) в 1930-х; Mahmoud Karim (Єгипет) 1940-х; брати Hashim Khan і Azam Khan (Пакистан) 1950-х і 1960-х; Jonah Barrington (Великобританія та Ірландія) і Geoff Hunt (Австралія) 1960-х і 1970-х; Jahangir Khan (Пакистан) 1980-х; Jansher Khan (Пакистан) 1990-х.

Жіночий чемпіонат стартував в 1921 році і так само його фаворитами був обмежене коло дам: Joyce Cave і Nancy Cave (Англія) у 1920-x; Margot Lumb (Англія) 1930-x; Janet Morgan (Англія) 1950-x; Heather McKay (Австралія) 1960-x і 1970-x; Vicki Cardwell (Австралія) і Susan Devoy (Нова Зеландія) 1980-x; Michelle Martin (Австралія) 1990-x; Sarah Fitz-Gerald (Австралія) 1990-x і 2000-x.

Heather McKay з її великим зростом і абсолютним домінуванням в грі (вона залишалася непереможною протягом всієї своєї 18-річної кар'єри в 60-70-х) безперечно найбільша жінка-гравець всіх часів. Серед чоловіків більшість сучасних експертів віддають абсолютну першість гравцеві Jahangir Khan (1980-ті роки) або його далекому родичу Jansher Khan (1990-і роки). Інші достойні претенденти: Jonah Barrington, Geoff Hunt і Hashim Khan.

Через свою довшу історію British Open багатьма вважається престижнішим, ніж World Open, який стартував лише в середині 1970-х. Однак, організатори кубка намагаються залучити найкращих гравців за допомогою грошей. У 2005 році загальний (жіночий і чоловічий) призовий фонд British Open склав 71 000 $, в порівнянні з ним World Open пропонував призи на суму 270 000 $.

Hashim Khan відкрив доблесну династію великих пакистанських чемпіонів сквошу, яку продовжили Jahangir Khan і Jansher Khan. Jahangir, будучи на сьогоднішній день президентом Всесвітньої Федерації сквошу (WSF), десять разів перемагав у British Open і вісім разів на World Open. Jansher отримав свій перший титул у 1989 році, перемігши в чемпіонаті World Open.

Минула сота ракетка світу Alby King (Нова Зеландія) заявив, що у сквоші «цілком реальні шанси» бути вписаним в список олімпійських видів спорту до ігор 2016 року.

Посилання[ред.ред. код]