Страхування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Страхува́ння — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.). З другого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату. Важливою умовою при цьому є дотримання правил страхування.

Сучасне законодавство України дає таке визначення страхування:

Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

У країнах вільної ринкової економіки існують тепер головні два роди страхування:

  • обов'язкове публічно-правове, організація якого зосереджена в руках публічно-правових, а подекуди й державних страхових організацій (усе соціальне страхування, а в деяких країнах також страхування будівель від вогню тощо);
  • приватне, яким опікуються акціонерні товариства й товариства взаємного страхування (страхування майна, життя та ін.) на базі приватної угоди між застрахованим і страхувальною організацією, якій застрахований зобов'язаний виплачувати встановлені угодою внески, а страхувач при виникненні зазначеного у договорі випадку відшкодувати застрахованому втрату або виплатити обумовлену договором суму. З уваги на те, що страховий ризик не можна передбачити, страхувальні організації повинні створити відповідні резерви, встановлюючи належну висоту внесків. Т. ч. вони перетворюються часто на великі фінансові підприємства.

Функції страхування[ред.ред. код]

  1. Ризикова функція
  2. Превентивні заходи в страхуванні
  3. Функція формування спеціалізованого страхового фонду
  4. Функція створення і використання страхових резервів
  5. Функція заощадження коштів
  6. Контрольна функція
  7. Інвестиційна функція

З історії страхування в Україні[ред.ред. код]

В розумінні взаємозахисту і взаємодопомоги страхування існує від самого початку існування людства. Зокрема і на землях сучасної України.

Як відомо людство в своєму розвитку має дві ступені розвитку господарства: так зване природне господарство (натуральна економіка) без грошових відносин і грошове господарство (економіка з елементами ринку) із застосуванням грошей.

З найдавніших часів в українських селах, ще до появи і широкого розповсюдження грошових відносин існувало страхування членів сільської громади у такому вигляді: якщо хтось, наприклад, внаслідок пожежі втрачав майно, або якщо комусь треба було зібрати врожай, то йому допомагала вся громада своєю працею і своїм майном. Той хто відмовлявся допомагати — не міг розраховувати на подібну допомогу у майбутньому (тобто іншими словами втрачав страхування з боку громади).

Цей вид взаємозахисту (тобто страхування) називається толока. Дуже рідко його ще можна зустріти в деяких українських селах. Своє значення він втратив на початку 20 століття, з широким розвитком і розповсюдженням грошових відносин і встановленням радянської влади. Цей вид страхування відповідає природному господарству.

Сліди страхування на укр. землях в сучасному розумінні (з використанням грошей, тобто при грошовому господарстві, ринковій економіці) знаходимо у «Руській Правді», яка передбачала деяке відшкодування (вира) у випадку вбивства чл. громади. Вира виплачувалася у разі смерти від нападу невідомого вбивці («дика», себто подушна вира) й у випадку смерті в наслідок ненавмисного вбивства. Страхові елементи виявлялися тут у тому, що виплата дикої вири була пов'язана з смертю члена громади, в подушній розкладці вири на членів громади й у розтермінуванні платежу на кілька років.

Сучасне страхування виникло на укр. землях у 19 століття у Російській імперії розвинулися різні типи страхових організацій: акційні спілки (рос. і закордонні), товариства взаємних страхування, земське страхування та інші. Щоб витіснити закордонні страхувальні організації, були зроблені (невдалі) спроби зосередити страхування (гол. будинків) у руках держави. 1827 створилося приватне «Перше російське страхове товариство», яке здобуло монополію на ведення страх. операцій у кількох більших містах (серед ін. в Одесі). Незабаром створилося «Друге рос. товариство страхування від вогню» з монополією у 40 губерніях, у тому числі й укр. Інші рос. та закордонні страх. підприємства не поширювали своєї діяльності на укр. землі.

Сприятливий ґрунт в Україні мали два взаємних страхування, що опікувалися страхування будівель від вогню, але тільки в більших м.: у Херсоні й Харкові («Перше товариство взаємних страхувань» й ін.). У Києві створився своерідний страх. союз «Київське товариство цукрозаводчиків». Натомість справу страхування сільських господарств передала держава законом 1864 земствам (в Україні — на Лівобережжі й у Степу), а там, де їх не було, створено держ. страх. заклади (в Україні — на Правобережжі), які підлягали міністерству внутрішніх справ. Страхування у цих закладах (як і земствах) було, в основному, примусове, на більшу суму — добровільне. Страхування життя організовували пенсійні каси службовців залізничних шляхів і держ. ощадні каси.

Подібні типи страх. товариств (акційні спілки, товариства взаємних забезпечень) творилися на укр. землях під Австрією на основі патента цісаря 1852. Вони являли собою чужі капіталові підприємства, лише 1892 постало укр. товариство «Дністер» (страхування від вогню, крадіжок і взлому), а 1911 — «Карпатія» (страхування життя); обидва діяли до 1939, хоч з деякими обмеженнями (страхування від вогню перебрало від 1935 поль. монопольне товариство).

Страхування в УРСР[ред.ред. код]

Після революції 1917 в Україні буйно розвинулася страхова кооперація (до війни її майже небуло); 1918 постав Укр. Кооп. Страх. Союз (Страхсоюз) як центр. установа для організації заг. кооп. страхування; за воєнного комунізму його ліквідовано. Як у всьому СРСР, так і в Україні страхування монополізовано, страх. товариства ліквідовано, а їх майно націоналізовано. Виняток зроблено 1922 для кооперативів, яким дозволено взаємне страхування рухомого майна і товарів при Всеукр. кооп. страх. союзі (Коопстрах), що обслуговував на території України всі види кооперації (1926 — 27 він мав на 672,2 млн карб. забезпечених сум). Цей тип страхування був ліквідований 1930. Селянські двори підлягали обов'язковому державному страхування від пожеж, пошестей худоби, градобою і транспортових аварій. Адміністрація страх. справи була від 1925 централізована. Держ. страхування здійснювалося на всій території СРСР єдиною організацією — Держстрахом у Москві.

Реклама Держстраху

Під час колективізації постав хаос і безправ'я у страх. системі, бо Держстрах відмовлявся платити сел. господарствам відшкодування, мовляв, вороги свідомо вбивали худобу й нищили сільськогосподарський інвентар, щоб не йти до колгоспів. Тоді обов'язкове страхування охоплювало не тільки майно кооперації і приватних осіб, але й держ. підприємств з госпрозрахунком. Щойно 1956 страхування майна державних підприємств і організацій скасовано і залишено винятково страхування колгоспно-кооп. власности й особистої власности громадян. 1958 проведено деяку децентралізацію страх. адміністрації на користь союзних респ. Гол. управління держ. страхування СРСР при Міністерстві фінансів СРСР перетворено на відділ держ. страхування, з обмеженням його компетенції до координації держ. страхування союзних республік. Місц. органи держ. страхування в УРСР (управління, інспекції) тепер підпорядковано Держстрахові УРСР, що працює на засадах госпрозрахунку. Органи Міністерства фінансів контролюють органи Держстраху УРСР на місцях.

В УРСР існували два типи страхування: майнове й особове, які поділяються на обов'язкове і добровільне. Обов'язковому страхування (від вогню, градобою, пошестей худоби та ін. нещасть) підлягає майно колгоспів, господарств громадян і державне майно, що здається в оренду громадянам; так само обов'язкові різні форми соц. забезпечення, а також страхування пасажирів транспорту. До добровільного майнового страхування належить: страхування в колгоспах на племінну худобу, урожай садів і сільськогосподарську техніку, а в господарствах громадян — на хатнє майно, будівлі й худобу; до особового: мішане страхування життя, довічне страхування, страхування на випадок смерти або втрати працездатности, від нещасних випадків та ін.

За своєю суттю радянське страхування мало чим різнилося від страхування в країнах ринкової економіки. Різниця полягала в тому, що страхові внески застрахованих у вільноринковій системі становлять страховий капітал (фонд) страхувальних організацій і не можуть видаватися на інші цілі, натомість в СРСР йшли на збільшення страхового фонду й ними держава користувалася відповідно до своїх потреб. Ідея страхування спільноти втрачає тут глузд і перетворюється на «державне» страхування.

Страхування в сучасній Україні[ред.ред. код]

На початку 90-х років усунення монополії держави і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України.

Перший спеціальний нормативний акт, що регламентує страхування, був прийнятий в 1993 році - Декрет Кабінету Міністрів "Про страхування”. В 1993 році - створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку – Укрстрахнагляд.

В першій половині 90-х років відбувалося бурхливе зростання кількості страхових компаній в Україні. У 1994 році у країні було зареєстровано 700 страхових компаній. Проте в 1995—1997 роках спостерігався значний спад активності і ліквідація багатьох компаній внаслідок погіршення загальноекономічної ситуації в країні та підвищення вимог до обсягу статутного фонду, платоспроможності і резервів страхових компаній після прийняття 07 березня 1996 року Закону України «Про страхування». Законом були також підвищені вимоги до страхових резервних фондів компаній та детально урегульовані окремі види страхування. Поступово стала формуватися підзаконна нормативна база. З розвитком законодавства також почала розвиватися інфраструктура страхування. У 1997 році була створена Ліга страхових організацій. Після перереєстрації в 1997 році кількість страховиків значно зменшилась - налічувалося 220 компаній.

Наприкінці 2001 року прийнятий у новій редакції Закон України "Про страхування" встановив нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн євро для тих, хто займається ризиковими видами страхування, та 1,5 млн євро для страховиків, які здійснюють страхування життя.

Починаючи з 2002 року спостерігається суттєве посилення конкуренції. З'являється новий регулятор - наприкінці 2002 року створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. У 2011 році Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг ліквідовано та створено Національну комісію, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

На початку 2008 року в Україні діє 469 страхових компаній . За підсумками 2008 року страхові компанії демонструють високі темпи зростання - сумарний статутний капітал українських страховиків щорічно зростав у середньому на 25 %. Середній розмір сплаченого статутного капіталу українських СК у 2008 році. дорівнює 28,2 млн грн., або 3,5 млн дол.

У 2009 році зросла присутність іноземного капіталу в чотири рази у порівнянні з 2001 р з 20 до 82 СК. На початок 2009 року кожна 5-та страхова компанія мала частку іноземного капіталу, у 25 компаній вона перевищувала 51 % і вище. Загалом частка іноземного капіталу в статутних фондах страховиків склала 17,9 %.

Фінансово-економічна криза призвела до скорочення обсягу залучених страховими компаніями премій. За результатами діяльності страхового ринку за перше півріччя 2009 року порівняно з аналогічним періодом 2008 р. надходження страхових премій скоротилися на 16%, на 10% знизилися чисті страхові виплати, також на 11% знизився рівень перестрахування. Під час фінансової кризи в Україні загострилась конкуренція, знизились можливості щодо якісного відбору привабливих ризиків до власного страхового портфелю, що призвело до створення незбалансованого портфеля страхових компаній та зниження платоспроможності.

У 2010 році спостерігається збільшення кількості укладених договорів, страхових премій, виплат, обсягів страхових резервів. Страхові компанії України в 2010 році зібрали чисті платежі на суму 13,328 млрд грн., що на 5,29% більше, ніж в 2009 році (12,658 млрд грн.). Валові страхові премії страховиків за 2010 рік склали 23,082 млрд грн., що на 12,9% більше, ніж роком раніше (20,442 млрд грн.). Частка чистих страхових премій, зібраних страховиками України в 2010 році, в структурі валового внутрішнього продукту (ВВП) склала 1,2% (Дані Держфінпослуг). Сукупні активи страхових компаній України в 2010 році склали 43,9 млрд грн .

Сьогодні на страховому ринку України спостерігається тенденція оптимізації структури і управління, та переходу від докризового ажіотажного зростання і кризового падіння до фази стабілізації та концентрації. В таких умовах компанії змушені конкурувати за рахунок скорочення витрат: страховим компаніям доводиться йти з найбільш збиткових сегментів ринку, закривати неприбуткові відділення. Зважаючи на такі ринкові обставини страхові компанії починають здійснювати страхові операції через мережу інтернет,розвиваючи онлайн-страхування. В цілому онлайн-страхування становить лише приблизно 1% від усієї кількості продажів на ринку, проте в різних компаніях цей показник різниться. Основною проблемою українського ринку страхування залишається недорезервованість. На сьогоднішній день, зважаючи на нестабільність економіки в країні, актуальними є питання діагностики банкрутства страхових компаній та критерії імовірності фінансової кризи в страховій компанії.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Клапків М. С., Клапків Ю. М. Витоки національного страхового ринку України. Т. 2003
  • Коньшин Ф. Государственное страхование в СРСР. М. 1968;
  • Рыбников. Очерки из истории страхования в России. 1927;
  • Holubnychy V. Soviet Insurance. Bulletin Institute for the Study of the USSR, 1955, Nr. 11, 1958;
  • Schütte. Das Versicherungswesen in der Sowiet-Union, 1966;
  • Warkałło W. Ubezpieczenia majątkowe. B. 1969.
  • Сіренко І. Аналіз розвитку страхового ринку та оцінка його перспектив / І. Сіренко // Страхова справа. – 2009. – № 3(35). – С. 23–25.;
  • Офіційна інтернет-сторінка Державної комісії з регулювання ринку фінансових послугhttp://dfp.gov.ua;
  • Баранова В. Проблеми функціонування страхової системи України в умовах фінансової кризи / В. Баранова // Економіст. – 2009. – № 11. – С. 21–23.;
  • Г.В. Кравчук Перспективи розвитку страхового ринку України після фінансової кризи. - http://nbuv.gov.ua/PORTAL/soc_gum/pprbsu/2011_31/11_31_14.pdf;
  • http://www.depo.ua/ru/delovaja-stolica/2011_ds/2011_12_ds/550_toc/art47962.htm;
  • http://www.companion.ua/Articles/Content?Id=176553.
  • Компания Брилайнс - только качественное страхование.