Луї Пастер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Louis Pasteur
Louis Pasteur.jpg
Луї Пастер, фотографія 1878 року
Народився 27 грудня 1822(1822-12-27)
Доль Жура, Франш-Конте, Франція
Помер 28 вересня 1895(1895-09-28) (72 роки)
Марн-ла-Кокетт, О-де-Сен, Франція
Громадянство Франція
Національність француз
Галузь наукових інтересів біологія
Alma mater Вища нормальна школа
Відомий завдяки: пастеризація
Нагороди Медаль Коплі
2 франки Пастер.jpeg

Луї́ Пасте́р (фр. Louis Pasteur; *27 грудня 1822, Доль, департамент Жура — †28 вересня 1895, Вільнев-л'Етан поблизу Парижа) — видатний французький мікробіолог і хімік. Пастер відкрив мікробіологічну суть бродіння і багатьох хвороб людини, став одним з основоположників мікробіології та імунології. Його роботи в галузі будови кристалів і явища поляризації лягли в основу стереохімії. Також Пастер поставив крапку в багатовіковій суперечці про наявність вітальної сили, що призводить до постійної появи живого з неживого, дослідним шляхом довівши неможливість цього. Його ім'я широко відоме в ненаукових кругах завдяки створеній ним і названій пізніше на його честь технології пастеризації.

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Луї Пастер народився у французькому департаменті Юра в 1822 році. Його батько — Жан Пастер — був шкіряником і ветераном Наполеонівських воєн. Луї вчився в коледжі Арбуа, потім Безансону. Там вчителі порадили вступити до Вищої нормальної школи в Парижі, що йому і вдалося 1843 року. Він закінчив її в 1847. Пастер виявився талановитим художником, його ім'я значилося в довідниках портретистів 19 століття.

Роботи в галузі хімії[ред.ред. код]

Першу наукову роботу Пастер зробив 1848 року. Вивчаючи фізичні властивості винних кислот, він виявив що кислоти, отримані під час бродіння, мають властивість поляризувати світло, тоді як хімічно синтезованим кислотам це не властиво. Вивчаючи кристали під мікроскопом, він виділив два їх типи, що були наче б віддзеркаленням один одного. Зразок, що складався з кристалів одного типу, повертав площину поляризації за годинниковою стрілкою, а іншого — проти. Суміш двох типів 1:1 не поляризувала світло.

Пастер дійшов висновку, що кристали складаються з молекул різної структури. Хімічні реакції створюють обидва їх типи з однаковою ймовірністю, проте живі організми використовують лише один з них. Таким чином вперше було показано хіральність молекул. Як було з'ясовано пізніше, амінокислоти також хіральні, причому у складі живих організмів присутні лише їх L-форми (за рідкісними винятками). Після цієї роботи Пастера було призначено ад'юнкт-професором фізики в Діжонському ліцеї, але вже за три місяці (1849 року) він перейшов ад'юнкт-професором хімії до університету Страсбургу.

Дослідження бродіння[ред.ред. код]

За дослідження бродіння Пастер взявся 1857 року. У той час панувала теорія, що цей процес має хімічну природу (Ю. Лібіх), хоча вже публікувалися роботи про його біологічний характер (Ш. Каньяр де Латур 1837), які не мали визнання. До 1861 Пастер довів, що утворення спирту, гліцерину і янтарної кислоти під час бродіння може відбуватися тільки у присутності мікроорганізмів, часто специфічних.

У 1859 р. Французька академія наук заснувала премію тому, хто раз і назавжди покінчить із суперечками про можливість чи неможливість самозародження живих організмів з неживої речовини у наш час. У 18601862 Пастер вивчав можливість самозародження мікроорганізмів. Він провів елегантний експеримент, узявши термічно стерилізоване живильне середовище і вмістивши його у посудину із загнутою вниз довгою шийкою (S-подібну колбу з відкритою шийкою) щоб був доступ міфічній «життєвій силі». Скільки б посудина стояла на повітрі, ніяких ознак життя в ній не спостерігалися, оскільки бактерії, що містяться в повітрі, осідали на вигинах шийки. Але варто було відламати її, як незабаром на середовищі зростали колонії мікроорганізмів. 1862 року Паризька Академія наук нагородила Пастера премію за вирішення питання про самозародження живого організму.

Пастер довів, що на бродіння негативно впливає кисень (т.з. ефект Пастера). Багато бактерій, що здійснюють бродіння (наприклад, маслянокислі бактерії), можуть розвиватися тільки в безкисневому середовищі. Ці факти дозволили йому розділити всі організми на аеробні (ростуть при наявності кисню) і анаеробні (без нього). Бродіння таким чином, було анаеробним процесом, життям без дихання.

В той же час, організми здатні як до бродіння, так і до дихання, за наявності кисню росли активніше, і до того ж споживали менше органічної речовини з середовища. Так було доведено, що анаеробне життя менш ефективне порівняно з аеробним. Зараз вважається, що з однієї кількості органічного субстрату організми аеробів здатні дістати в 20 разів більше енергії.

Дослідження інфекційних захворювань[ред.ред. код]

1865 року Пастера було запрошено його колишнім вчителем на південь Франції, щоб знайти причину хвороби шовковичних черв'яків. Після публікації 1876 роботи Р. Коха «Етіологія сибірської виразки» Пастер повністю присвятив себе імунології, остаточно встановивши специфічність збудників сибірської виразки, пологової лихоманки, холери, сказу, курячої холери та інших хвороб, розвинув уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень, зокрема від сибірської виразки (1881), сказу (спільно з Е. Ру 1885).

Перше щеплення проти сказу було зроблене 6 липня 1885 роки 9-річному Йозефу Майстеру на прохання його матері. Лікування закінчилося успішно, хлопчик видужав.

Принципи одержання вакцин і методи їх застосування, розроблені Пастером для профілактики інфекційних захворювань, успішно використовуються вже понад 100 років.

Цікаві факти життя[ред.ред. код]

Пастер все життя займався біологією і лікував людей, не отримавши ні медичної, ні біологічної освіти. Також Пастер у дитинстві займався живописом. Коли Жаром побачив через роки його роботи, він сказав, як добре, що Луї обрав науку, оскільки він був би нам великим конкурентом[1].

1868 року у віці 46 років у Пастера стався крововилив у мозок. Він залишився інвалідом: ліва рука не діяла, ліва нога волочилася по землі. Він ледве не загинув, але врешті-решт одужав. Більше того, він зробив після цього найзначніші наукові відкриття: створив вакцину проти сибірської виразки і щеплення проти сказу[2]. Коли вчений помер, виявилося, що частина його мозку була зруйнована. Помер Пастер від уремії.

За словами І. І. Мечникова, Пастер був пристрасним патріотом і ненависником німців. Коли йому приносили з пошти німецьку книжку або брошуру, він брав її двома пальцями і відкидав з почуттям відрази[3].

Пастер був нагороджений орденами майже всіх країн світу. Загалом він мав близько 200 нагород.

Інститут Пастера[ред.ред. код]

Інститут мікробіології (згодом названий Інститутом Пастера) було засновано в Парижі 1888 року на кошти, зібрані за міжнародною підпискою. Пастер став першим його директором. Після смерті Л.Пастера, заступником директора інституту з 1905 року працював І. І. Мечников.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Шлегель Г. Г. История микробиологии. М: изд-во УРСС, 2002.

Посилання[ред.ред. код]