Травіата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Афіша прем'єри опери 1853 року

«Травіата» (італ. La traviata, досл.: «пропаща жінка», від дієслова traviare «збитися зі шляху») — опера Джузеппе Верді на лібрето Франческо Марія П'яве за мотивами роману «Дама з камеліями» О. Дюма-сина. Вперше поставлена 6 березня 1853 року в театрі Ла Феніче в Венеції і спочатку зазнала провалу, однак, перероблена, стала однією з найвідоміших опер.

Незвичайним для оперної постановки того часу був у першу чергу вибір головної героїні — куртизанки, що вмирає від невиліковної хвороби. Як і раніше в «Ріголетто» і «Трубадурі» Верді поставив на центральну роль персонаж, відкинутий суспільством.

Оригінальна партитура опери поділяється на три акти, де дія першого проходить у салоні Віолетти, другого — у її заміському будинку й у палаці Флори Бервуа, третього — в останній квартирі Віолетти. Через велику довжину другої дії, його при постановці часто розбивають на дві дії, таким чином «Травіата» звичайно ставиться як опера в чотирьох діях із трьома антрактами.

Лібрето[ред.ред. код]

1 дія.
Жовтень, середина XIX століття, Париж. Куртизанка Віолетта Валері влаштовує один з вечорів у своєму салоні. Їй представляють парубка, що недавно приїхав у Париж з провінції, Альфреда Жермона, що справляє враження більш уважного і чуйного чоловіка, ніж її супутник барон Дуфоль. Він промовляє палкий тост про любов. Залишившись з Віолетою на самоті, Альфред освічується їй у коханні, і намагається переконати її змінити спосіб життя. Вона пояснює Альфреду, що не вміє любити (дует "Un di, felice, eterea") і віддає йому квітку камелії, яку Альфред повинен повернути, коли та засохне. Гості розходяться. Віолета майже готова прийняти почуття юнака, але намагається відігнати думки за допомогою хвалебної пісні матеріальним благам.

2 дія.
1 частина
Січень. Альфред і Віолетта живуть у заміському будинку. Випадково Альфред довідується, що його кохана таємно розпродає своє майно, щоб забезпечити їхнє життя. Присоромлений, він повертається в Париж з надією поліпшити фінансове становище. Поки він відсутній, Віолетту відвідує батько Альфреда, Жорж Жермон, який вважає, що куртизанка губить репутацію його сина; наречений його дочки (сестри Альфреда) говорить, що розірве заручини, якщо Альфред не розірве з Віолетою, тому батько Альфреда вимагає припинити любовні стосунки. Віолетта знає, що вона хвора на туберкульоз і незабаром помре, тому погоджується. Вона їде, залишивши Альфреду прощальний лист. Альфред спочатку вважає, що вона покинула його через гроші, однак із прочитаного листа довідається, що Віолетта вирішила повернутися до старого способу життя. Жорж Жермон вмовляє сина повернутися додому, але той не погоджується. Зненацька він знаходить запрошення від подруги Віолетти Флори Бервуа. Альфред поспішає до Флори, щоб помститися за зраду.
2 частина.
Бал-маскарад у палаці Флори. Віолетта входить під руку з бароном Дуфолем, сумна через розрив з коханим. Серед переодягнених гостей є і Альфред, якому щастить в картковій грі. Альфред шукає сварки з бароном. Коли гості розходяться по інших залах, Віолетта просить Альфреда покинути бал, побоюючись за його життя. Він згодний піти лише в тому випадку, якщо вона піде з ним. Віолетта відмовляється, говорить, що любить Дуфоля. Ревнивий Альфред збирає в залі всіх гостей і привселюдно ображає Віолетту, кинувши їй в обличчя виграні гроші як плату за кохання. Віолетта непритомніє. Жорж Жермон дорікає сина за такий вчинок. Дуфоль викликає Альфреда на дуель. Віолетта засмучена, тому що не може сказати Альфреду правду.

3 дія.
Лютий. Стан Віолетти сильно погіршився, вона наказує роздати всі гроші біднякам. Жорж Жермон пише в листі, що під час дуелі його син поранив барона, тому повинен був на якийсь час виїхати за кордон, але незабаром повертається - старий зізнався, що це він змусив Віолетту покинути Альфреда. З відкритого вікна чуються пісні паризького карнавалу! Раптово приїжджає Альфред, закохані щасливі, будують плани на майбутнє. Раптом сили залишають Віолетту. Альфред присягається їй у коханні, вона ж дарує йому медальйон, що повинна носити майбутня наречена Альфреда. Віолетта помирає на руках Альфреда.

Опера, роман і реальність[ред.ред. код]

Оскільки опера написана за мотивами "Дами з камеліями", а роман, у свою чергу, створений автором за мотивами особистих переживань, головним персонажам опери відповідають реальні прототипи. Прототипом Віолетти стала знаменита паризька куртизанка Марі Дюплессі, яка вважалася не тільки дуже привабливою, але і досить розумною жінкою. Серед шанувальників Дюплессі був і Олександр Дюма-син. Вважається, що в розриві з Дюплессі і від'їзді сина винуватий Дюма-батько. Повернувшись у Париж, Дюма-син не застав кохану в живих - вона вмерла від туберкульозу в 1847 році. Через якийсь час вийшов роман "Дама з камеліями". В 1848 році роман був перероблений для театральної постановки, але був дозволений тільки через чотири роки - цензура вважала його аморальним.

Персонаж опери Персонаж роману Прототип
Віолетта Валері Маргарита Готьє Мари Дюплессі
Альфред Жермон Арман Дюваль Олександр Дюма-син
Жорж Жермон Жорж Дюваль Олександр Дюма-батько
Барон Дуфоль Збірний образ[1]

Дискографія[ред.ред. код]

Виконавці: Віолетта — Лічія Альбанезе, Альфред — Жан Пірс, Жермон — Роберт Мерілл, хор і оркестр NBC, диригент — Артуро Тосканіні.

Виконавці: Віолетта — Єлізавета Шумськая, Альфред — Іван Козловський, Жермон — Павло Лісіціан, хор і оркестр Великого театру СРСР, диригент — Олександр Орлов, 1947 рік.

Виконавці: Віолетта — Рената Тебальді, Альфред — Гіацинт Пранделлі, Жермон — Джино Орландіні, Флора — Ліліана Пеллегріно, хор і оркестр Італійського радіо, диригент — Карло Марія Джуліні, 1952 рік.

Виконавці: Віолетта — Марія Каллас, Альфред — Альфредо Краус, Жермон — Маріо Серені, хор і оркестр театру «Сан-Карлуш» (Ліссабон), диригент — Франко Ґійоне, 1959 рік.

Виконавці: Віолетта — Монсеррат Кабальє, Альфред — Карло Бергонці, Жермон — Шеріл Мілнс, хор і оркестр італійського відділення RCA, диригент — Жорж Претр, 1967 рік.

Виконавці: Віолетта — Галина Вишневська, Альфред — Володимир Атлантов, Жермон — Олексій Большаков, хор і оркестр Большого театра СССР, диригент — Борис Хайкін, 1968 рік.

Виконавці: Віолетта — Кристина Галлардо-Домас, Альфред — Роберто Ароніка, Жермон — Володимир Чернов, хор і оркестр театру «Метрополітен-опера», диригент — Роберто Аббадо, 2000 рік.

Виконавці: Віолетта — Амалія Гогешвілі, Альфред — Сергій Балашов, Жермон — Євгеній Поліканін, Флора — Ірина Ващенко, Гастон — Валерій Микицький, Дюфоль — Дмитро Ульянов, Маркіз — Денис Макаров, Доктор — Дмитро Степанович, Анніна — Валерія Зайцева, хор і оркестр театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка, диригент — Фелікс Коробов, 2007 рік.

Переклади українською[ред.ред. код]

У київській опері «Травіату» співали українською мовою у перекладі М. Рильського, 2000 року цей переклад був надрукований[2]. Окремі номери — Арія Жермона та «Застільна» були також перекладені Юрієм Отрошенком[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. На відміну від опери, останні дні дійсна Марі («Віолетта») прожила з графом де Перрего та графом фон Штакельбергом (колективний «Дуфоль»), а не Олександром («Альфред») — Історія життя й смерті Марі Дюплессі
  2. Дж. Верді Травіата. — Видання Національної опери України 2000 р.
  3. Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • 1970 М. C. Друскин. 100 опер. История создания, сюжет, музыка. Издательство «Музыка», Ленинград. — онлайн версія