Федір Любартович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Любартович
Князь володимирський
Початок правління: 1384
Кінець правління: 1431
Інші титули: Князь сіверський (1393-1405)
Попередник: Любарт-Дмитро
Наступник: Свидригайло Ольгердович
Дата народження: бл.1351
Дата смерті: 1 червня 1431(1431-06-01)
Місце смерті: Володимир-Волинський
Діти: Дмитро-Іоаким Санґушко
Династія: Гедиміновичі
Батько: Любарт-Дмитро
Мати: Ольга-Агафія Костянтинівна

Фе́дір Лю́бартович (* бл.1351 — † серпень 1431) — Великий князь Волинський (13831390), князь Сіверський (13931405), Жидачівський (бл. 1405—1431), Волинський (1431), Стрийський.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Син князя Любарта Гедиміновича та його дружини — ростовської княжни Ольги-Агафії Костянтинівної.[1] Кузин короля Ягайла.

Після смерті батька (бл. 1384 року) успадкував Луцьку й Володимирську землі. У 1386 Владислав II Ягайло відібрав у Федора Любартовича частину князівства з Луцьком й обмежив його владні прерогативи, вивівши з-під юрисдикції Федора Любартовича князя Федора Острозького.

Як князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном та матір'ю Ольгою для цілковитого забезпечення цього надання мали підтвердити привілей від 4 листопада 1386 року короля Ягайла (підтвердили цього дня Ягайло та Вітовт) для князя Федора Даниловича, за яким він отримував дідичним правом Острог та інші володіння.[2]

В 1386 році перебував у Кракові, пішов «у заручники» як гарант зобовязань Ягайла Польщі; був звільнений 22 травня 1386 року в Сандомирі, повернувся на Волинь. В 1387 році втратив Луцьке князівство, залишився князем тільки у Володимирі. У 1393 Федір Любартович був остаточно позбавлений Ягайлом спадкових володінь — Володимира, отримавши натомість Сіверську землю, де, видається, поставив брата Івана. Очевидно, так і не скористався з цього надання. Деякий час перебував разом із Свидригайлом в Угорщині у 1397-98 роках. Після повернення завдяки симпатії до нього короля (звав його «Федюшко») бл. 1400 року отримав у державлення Жидачів з околицями, який раніше належав князю Федору Ольгердовичу. Брав участь в Ґрюнвальдській битві, знаходився біля короля. Королівський документ 1423 року називає його князем володимирським і стрийським. В липні 1431 року  під час війни зі Свидригайлом король повернув Володимир-Волинський.

Не мав нащадків, маєтки та рухоме майно записав королю — так стверджував Ян Длугош. Король називав його братом (лат. frater carissimus).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Fedor Lubartowicz (Fiediuszko, Chwediuszko) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1947.— t. VI/4, zeszyt 29.— S. 384 (пол.)
  2. Stefan M. Kuczyński. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1947.— t. VI/4, zeszyt 29.— S. 383 (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Stefan M. Kuczyński. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1947-1948.— t. VI/4, VI/5, zeszytу 29, 30.— S. 384–385. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


Попередник
Любарт-Дмитро
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1384-1390
1431
Alex Volhynia.svg Наступник
Свидригайло Ольгердович
Попередник
Корибут-Дмитро Ольгердович
Seal of Karibut.svg Князь сіверський
1393-1405
Seal of Karibut.svg Наступник
Жиґимонт Корибутович