Жидачів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Жидачів
Герб Жидачева Прапор Жидачева
Жидачів
Жидачів на мапі України
Жидачів на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Код КОАТУУ 4621510100
Засноване 1164
Магдебурзьке право 1393
Статус міста з 1393 року
Населення 11 683
Площа 13 км²
Поштові індекси 81704
Телефонний код +380-3239
Географічні координати 49°22' пн. ш., 24°7' сх. д.
Водойма 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки - р. Стрий.
Відстань
Найближча залізнична станція Жидачів
До обл./респ. центру
 - залізницею 78 км
 - автошляхами 68 км
Міська влада
Адреса 31-845, м.Жидачів, вул. Шашкевича, 2
Веб-сторінка www.zhydachiv.lviv.ua

Жида́чів — районний центр Жидачівського району Львівської області.

Одне із найдавніших міст Прикарпаття. Розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття, за 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки - р. Стрий.

[ред.] Історія і пам'ятки історії і культури

Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком, де воно згадується як Удеч (або Зудеч). Надалі в документах зафіксовано ще біля 25 назв міста. В кінці XIV ст. воно на тривалий час підпало під владу Польщі. В 1393 році місто отримало магдебурзьке право, що сприяло його економічному розвитку. Було одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Крім того, мешканці займались землеробством і ремісництвом. Ці заняття відображені на гербі міста 1653 року —- біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит.

В даний час у місті є понад 30 пам'яток історії і культури. Серед них залишки давньоруського городища і замку ХІІ-XIV ст., чудотворна ікона Богоматері Воплочення -- Жидачівська Оранта 1406 р., що знаходиться в церкві Воскресіння.

Однією з основних історичних пам'яток в місті є католицький костьол, в якому за радянських часів спочатку був автовокзал, а потім - краєзнавчий музей. Католицька парафія в Жидачеві була утворена ще в 1301 р. В той час храм був дерев'яний, а оточував його цвинтар. Відомо, що в 1387 р. король Владислав Ягелло дарував жидачівському костелу село Рогізно. В 1415 р. брат короля, Свидригайло, який володів цим краєм з 1403 р., оздобив місцевий храм.

В 1602 р. споруджується мурований храм. Його головний вівтар, присвячений успінню діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 р. З того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині, заснований жидачівським старостою Золчинським.

Наступний раз костел в Жидачеві увійшов в історію вже в 1676 р., коли Ян ІІІ Собєський, готуючись до війни з турецькими загонами Ібрагіма Шайтана, став біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 р. Король підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир та відслужив урочистий молебен з приводу перемоги саме в костелі Жидачева.

Тепер костьол є діючим храмом для католиків. На трьох пагорбах за містом раніше було родове помістя, до якого, за легендами, веде підземний хід з костьолу. Збереглись старі "панські" конюшні, в яких зараз учбові класи і гаражі місцевого ПТУ.

Зберігся старий "польський" цвинтар.

У роки Другої світової війни в місті була знищена і репресована четверта частина його мешканців.

У післявоєнні роки розвиток міста пов'язаний із будівництвом і діяльністю целюлозно-паперового комбінату, який пущено в дію 1951 року.

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті. Див.
Особисті інструменти
Іншими мовами