Жидачів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жидачів
Zhydachiv COA.gif Zhydachiv flag.gif
малий Герб Жидачева Прапор Жидачева
Жидачів
Жидачів на мапі України
Жидачів на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Код КОАТУУ 4621510100
Засноване 1164
Магдебурзьке право 1393
Статус міста з 1393 року
Населення 11204 (01.01.2011)[1]
Площа 13 км²
Поштові індекси 81700
Телефонний код +380-239
Координати 049.385 0024.14449°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.385° пн. ш. 24.144444° сх. д. (G)Координати: 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.385° пн. ш. 24.144444° сх. д. (G)
Водойма 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки — р. Стрий.
День міста 24 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Жидачів
До обл./респ. центру
 - залізницею 78 км
 - автошляхами 68 км
Міська влада
Адреса м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, тел. 31-151
Веб-сторінка meriya-zhydachiv.lviv.ua

Жида́чів — районний центр Жидачівського району Львівської області.

Одне із найдавніших міст Прикарпаття. Розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття, за 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки річки Стрий.

Зміст

[ред.] Історія

Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком, де воно згадується як Удеч (або Зудечів). Надалі в документах зафіксовано ще біля 25 назв міста. Близько XIV століття в Жидачеві поселились євреї. Тому дехто зв'язує сучасну назва міста з рум. żudeczu, що означає євреї — Румунія володіла містом до 1340 року. Однак зрозуміло, що етимологія Удеч-Зудеч-Зудечів-Жидачів ніяк не пов'язана з євреями.

В кінці XIV століття воно на тривалий час підпало під владу Польщі. В 1393 році місто отримало магдебурзьке право, що сприяло його економічному розвитку. Було одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Крім того, мешканці займались землеробством і ремісництвом. Ці заняття відображені на гербі міста 1653 року —- біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит.

Католицька парафія в Жидачеві була утворена в 1301 році. В той час храм був дерев'яний, а оточував його цвинтар. Відомо, що в 1387 році король Владислав Ягелло дарував жидачівському костелу село Рогізно. В 1415 році брат короля, Свидригайло, який володів цим краєм з 1403 року, оздобив місцевий храм.

В 1602 р. споруджується мурований храм. Його головний вівтар, присвячений успінню діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 року. З того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині, заснований жидачівським старостою Золчинським.

Жидачів увійшов в історію в 1676 році, коли Ян ІІІ Собєський, готуючись до війни з турецькими загонами Ібрагіма Шайтана, став біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 року Король підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир та відслужив урочистий молебень з приводу перемоги в костелі Жидачева.

Перед Другою світовою війною в місті нараховувалось близько 4200 мешканців, з них — понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. У роки Другої світової війни в місті була знищена і репресована четверта частина його мешканців. Все єврейське населення міста було знищено. У 1945 році з Жидачева було виселено всіх поляків. Період з вересня 1939 року по липень 1941 і 19441991 період радянської влади.

У післявоєнні роки розвиток міста пов'язаний із будівництвом і діяльністю целюлозно-паперового комбінату, який запущено в дію 1951 року.

Сьогодні місто околиці Львова має дуже високий рівень безробіття. Починаючи з 1996 року, 24 серпня — день міста.

[ред.] Пам'ятки історії і культури

В даний час у місті є понад 30 пам'яток історії і культури. Серед них залишки давньоруського городища і замку ХІІ-XIV ст., чудотворна ікона Богоматері Воплочення — Жидачівська Оранта 1406 р., що знаходиться в церкві Воскресіння.

Однією з основних історичних пам'яток в місті є католицький костьол, в якому за радянських часів спочатку був автовокзал, а потім — краєзнавчий музей. Тепер костьол є діючим храмом для католиків. На трьох пагорбах за містом раніше було родове помістя, до якого, за легендами, веде підземний хід з костьолу. Збереглись старі «панські» конюшні, в яких зараз учбові класи і гаражі місцевого ПТУ.

Зберігся старий «польський» цвинтар.

У жовтні 1992 р. в місті було відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

[ред.] Персоналії

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами