Жидачів
| Жидачів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Жидачів на мапі України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Жидачівський район | ||||
| Код КОАТУУ | 4621510100 | ||||
| Засноване | 1164 | ||||
| Магдебурзьке право | 1393 | ||||
| Статус міста | з 1393 року | ||||
| Населення | ▼11204 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 13 км² | ||||
| Поштові індекси | 81700 | ||||
| Телефонний код | +380-239 | ||||
| Координати | 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д.Координати: 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д. | ||||
| Водойма | 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки — р. Стрий. | ||||
| День міста | 24 серпня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Жидачів | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 78 км | ||||
| - автошляхами | 68 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, тел. 31-151 | ||||
| Веб-сторінка | meriya-zhydachiv.lviv.ua | ||||
Жида́чів — районний центр Жидачівського району Львівської області.
Одне із найдавніших міст Прикарпаття. Розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття, за 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки річки Стрий.
Зміст |
Історія [ред.]
Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком, де воно згадується як Удеч (або Зудечів). Надалі в документах зафіксовано ще біля 25 назв міста. Близько XIV століття в Жидачеві поселились євреї. Тому дехто зв'язує сучасну назва міста з рум. żudeczu, що означає євреї. Однак зрозуміло, що етимологія Удеч-Зудеч-Зудечів-Жидачів ніяк не пов'язана з євреями.
В кінці XIV століття воно на тривалий час підпало під владу Польщі. В 1393 році місто отримало магдебурзьке право, що сприяло його економічному розвитку. Було центром староства гродового, Жидачівського повіту Львівської землі Руського воєводства, одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Крім того, мешканці займались землеробством і ремісництвом. Ці заняття відображені на гербі міста 1653 року —- біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит.
Католицька парафія в Жидачеві була утворена в 1301 році. В той час храм був дерев'яний, а оточував його цвинтар. Відомо, що в 1387 році король Владислав Ягелло дарував жидачівському костелу село Рогізно. В 1415 році брат короля, Свидригайло, який володів цим краєм з 1403 року, оздобив місцевий храм.
В 1602 р. споруджується мурований храм. Його головний вівтар, присвячений Успінню Діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 року. З того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині, заснований жидачівським старостою Золчинським.
Жидачів увійшов в історію в 1676 році, коли Ян ІІІ Собєський, готуючись до війни з турецькими загонами Ібрагіма Шайтана, став біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 року Король підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир та відслужив урочистий молебень з приводу перемоги в костелі Жидачева.
Перед Другою світовою війною в місті нараховувалось близько 4200 мешканців, з них — понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. У роки Другої світової війни в місті була знищена і репресована четверта частина його мешканців. Все єврейське населення міста було знищено. У 1945 році з Жидачева було виселено всіх поляків. Період з вересня 1939 року по липень 1941 і 1944–1991 період радянської влади.
У післявоєнні роки розвиток міста пов'язаний із будівництвом і діяльністю целюлозно-паперового комбінату, який запущено в дію 1951 року.
Сьогодні місто околиці Львова має дуже високий рівень безробіття. Починаючи з 1996 року, 21 вересня — день міста.
Пам'ятки історії і культури [ред.]
В даний час у місті є понад 30 пам'яток історії і культури. Серед них залишки давньоруського городища і замку ХІІ-XIV ст., чудотворна ікона Богоматері Воплочення — Жидачівська Оранта 1406 р., що знаходиться в церкві Воскресіння.
Однією з основних історичних пам'яток в місті є католицький костел, в якому за радянських часів спочатку був автовокзал, а потім — краєзнавчий музей. Тепер костел є діючим храмом для католиків. На трьох пагорбах за містом раніше було родове помістя, до якого, за легендами, веде підземний хід з костелу. Збереглись старі «панські» конюшні, в яких зараз навчальні класи і гаражі місцевого ПТУ.
Зберігся старий «польський» цвинтар.
У жовтні 1992 р. в місті було відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.
Персоналії [ред.]
- Дорош Юліан-Юрій Омелянович — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець, член Українського фотографічного товариства.
- Гівель Михайло Петрович — радянський футболіст.
- Ланчак Ярослав Олександрович — український кінорежисер.
Байтала Михайло Романович — Директора Департаменту пожежної безпеки, видатний пожежний.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Жидачів міський веб-портал
- офіційний сайт Жидачівської міської ради
- офіційний сайт Жидачівської районної держадміністрації Львівської області
- офіційний сайт Жидачівської районної ради
- Інформаційний портал Жидачева
- Народний часопис жидачівщини «Новий Час»
- Городище і замок у Жидачові на zamki-kreposti.com.ua (рос.)
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Жидачів |
|
||||||||
|
|||||
