Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Філіп III Сміливий (фр.Philippe III de France, Philippe le Hardi, народився 30 квітня 1245 року в Пуасі - помер 5 жовтня 1285 року в Перпіньяні), король Франції з 1270 року до своєї смерті, десятий король із династії Капетингів.
Біографія [ред.]
Філіп був другим сином Людовика IX та Маргарити Прованської. Своє ім'я він отримав на честь свого прадіда Філіпа II Августа[1]. У 1260-му році, після смерті свого старшого брата Людовика він став спадкоємцем престолу. Разом із батьком брав участь у Восьмому хрестовому поході до Тунісу. Філіп був проголошений королем у 1270 році після смерті батька під час походу.
Правління [ред.]
Філіп брав участь разом з батьком в його останньому хрестовому поході і був проголошений королем в таборі на африканському березі. Негайно після повернення до Франції він упокорив декількох непокірних васалів і добився визнання своєї верховної влади архієпископом Ліонським.
Спочатку його царювання великим впливом на державні справи користувався Пьер де ла Брос, людина незнатного походження, що була камергером при дворі; але в 1278 р. він пав жертвою інтриг феодальної знаті, що діяла на Філіпа через королеву Марію Брабантську. Після смерті Броса піднеслися абат монастиря Сен-Дені Матье де Вансдом і сенешаль Етьєн Бомарше. Окрім них, на слабохарактерного Філіпа мав вплив його дядько Карл Анжуйський, що був у той час королем Обох Сицилій. Поступаючись його наполяганням, Філіп виставив свою кандидатуру на престол Німецької імперії, але невдало; через Карла він вплутався і в іспанські справи, в яких його чекали поразка і смерть.
Втім, у Філіпа були і власні інтереси в Іспанії. У 1275 р. він відстояв Наварру від домагань королів Кастилії і Арагона, але його заступництво за французьку принцесу, що була заміжній за сином Альфонса X Кастильського і позбавлену прав після смерті чоловіка (1276), не привело до бажаної мети. Більш невдалою була Арагонська експедиція, зроблена після Сицилійської вечерні, за наполяганням Карла Анжуйського. Папа Мартин IV, вірний Карлу і Філіпу, відлучив Педро Арагонського від церкви, оголосив його позбавленим влади і на його місце призначив одного з молодших синів Філіпа. Французьке військо і французький флот, споряджені для здійснення цих проектів, потерпіли повну невдачу: флот був двічі розбитий, а армія, затримана в своєму настанні фортецею Героною, стала жертвою хвороб. Філіп, який особисто командував своїм військом, також захворів і помер під час відступу.
У його царювання, як і в царювання більшості Капетингів, відбулося збільшення французької території. Він забрав виморочний лен графів тулузьких (тобто половину Південної Франції — Пуату, Сентонж, Тулон, Альбіжуа, Овернь, Керсі, Ажене, Руерг, Венсенн), частина якого він, втім, віддав як відступного Англії і Папі; шляхом браку спадкоємця престолу з Жанною Наваррською до Франції були приєднані Наварра, Шампань і Брі. Крім того, було підготовлено приєднання Ліона і Монпельє.
Сім'я і діти [ред.]
- 1-а дружина: (з 1262) Ізабелла Арагонська (1247-1271), дочка Якова I Завойовника, короля Арагона. Мали 4 сини, двоє з яких померли в дитинстві:
- Філіп IV Красивий (1268—1314), король Франції з 1285 р., король Наварри по своїй дружині Жанні I Наваррської.
- Карл (1270—1325), граф Валуа. Граф Анжу, Мена і Перша по першій дружині Маргариті Анжуйської. Номінальний імператор Константинопольський по другій дружині Кетрін де Куртене. З 1285 р. по 1295 р. носив титул короля Арагона, після примирення з арагонськими родичами повинен був стати королем Сицилії, але там запанував його кузен Федеріго II. Двічі (у 1308 і 1313 р.) був кандидатом на імператорський трон. Мав винятковий вплив на політику Франції в царювання своїх племінників Людовика X і Карла IV. Його син Філіп став в 1328 р. королем Франції Філіпом VI і засновником династії Валуа.
- 2-а дружина: (з 1274) Марія Брабантська (1256-1321), дочку Генріха III, герцога Брабантського. Мали 3-х дітей:
- Людовик д'Евре (1276-1319), граф д'Евре. Його син Філіп III (+1343 р.), оженившись на своїй кузині Жанні II (1311—1349), королеві Наваррської, став засновником наваррської королівської династії Евре (1328—1425).
- Бланка (1278-1306), дружина з 1300 Рудольфа III Габсбурга (1282-1307), герцога Австрії, потім короля Чехії (Рудольф I).
- Маргарита (1282-1318), 2-а дружина з 1272 Едуарда I (1239—1307), короля Англії.
Примітки [ред.]
- ↑ Zotz T. Philipp III. der Kühne // Die französischen Könige des Mittelalters. Von Odo bis Karl VIII. — München: Verlag C.H. Beck, 2006, S. 177.
