Генріх III (король Франції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх III Валуа
Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Syradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Culmensis, Elbingensis, Pomeraniae, Livoniae, Kiioviae, Woliniae, Podlachiae etc. dominus nec non dux Andium, Borboniorum, Alvernorum, comes Marchiae Foresti Quercii, Rovergii, Montisforti etc
Henri III Valois.jpg
Генріх III Валуа, невідомий автор
Король Франції
Правління 1574-1589
Коронація 13 лютого 1575
Попередник Карл IX Валуа
Наступник Генріх IV Великий
Інші титули Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський
Біографічні дані
Дата народження 19 вересня 1551(1551-09-19)
Фонтенбло
Дата смерті 2 серпня 1589(1589-08-02) (37 років)
Сен-Клу
Дружина Людвіка Лотаринзька
Династія Валуа
Батько Генріх II Валуа
Мати Катерина де Медічі
Alexandre-Edouard de France, duc d'Anjou.png
Signature of Henry III Valois as King of Poland.PNG

Ге́нріх III (фр. Henri III, пол. Henryk III Walezy) (*19 вересня 1551 - †2 серпня 1589)  — король Речі Посполитої, Великий князь Литовський 1573-1574, король Франції1574 р.), останній з династії Валуа, генералісимус; за часів Гугенотських війн у Франції підступно вбив своїх опонентів католиків братів де Гіз (1588), але згодом сам загинув від руки релігійного фанатика.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство Генріха Валуа[ред.ред. код]

Генріх Анжуйський. Портрет Франсуа Клуе (1570), Лувр

Днем свого народження Генріх ІІІ завжди вважав 18 вересня 1551 року, хоча насправді він з'явився на світ через 40 хвилин після півночі, тобто дев'ятнадцятого. При хрещенні отримав ім'я Александр-Едуард і титул герцога Ангулемського. Його батьки Генріх ІІ і Катерина Медичі одружилися в 1533 році; перші одинадцять років дітей у них не було.

У Генріха було четверо старших братів та сестер: Франциск ІІ, «маленький дофін», народжений в 1544 році, офіційно об'явлений дофіном у 1547 році, коли його батько зайняв трон; Єлизавета, що пізніше стала дружиною Філіпа ІІ Іспанського; Клод, в 1559 році вийшла заміж за Карла ІІІ, герцога Лотарингського і де Бар, і Шарль-Максиміліан, якому рання смерть старшого брата принесла корону, зробив його Карлом ІХ. П'ята дитина — Луї, помер в жовтні 1550 році в віці 20 місяців.

Молодшими братами і сестрами Генріха були: Маргарита, відоміша як «королева Марго», що за тиждень до Варфоломіївської ночі вийшла заміж за Генріха Наварського, майбутнього Генріха IV, короля Франції, і Еркюль (Франциск) — єдиний з чотирьох братів, що не став королем. В 1556 р. народилися сестри-двійнята Жанна і Вікторія, що незабаром померли.

Висока дитяча смертність, характерна для цієї епохи не обійшла стороною королівську родину. Але завдяки кращому медицинському обслуговуванню та сприятливими умовами життя для неї це не мало таких катастрофічних наслідків, як для нижчих прошарків суспільства. З шести братів та сестер, що пережили дитинство, п'ятеро померли раніше Генріха. Лише Маргарита пережила його і досягла 62-річного віку. Вона і Генріх єдині з десяти дітей, що залишалися живими до дня смерті їх матері — 5 січня 1589 р. Всі представники останнього покоління Валуа відрізнялися слабким імунітетом; їхнім страшним бичем був туберкульоз, проти якого тогочасна медицина не знала засобів лікування. Під час конфірмації 17 березня 1565 р. Александр-Едуард отримав ім'я Генріх — в честь його батька. Його молодший брат Еркюль (Геркулес), чиї «фізичні та інтелектуальні потворності зовсім не відповідали його імені»(Холт), через рік отримав таким же способом ім'я Франсуа.

З лютого 1566 року він носив титул герцога Алансонського; пізніше фігурує, як герцог Анжуйський. З початку його, як сина короля називали Monseigneur, потім Monsieur . В історичній літературі обох братів — Генріха і Франсуа — з 1566 р. іменують просто «Анжу» і «Алансон». Коли Генріх став королем, титули Monsieur (1574), герцог Анжуйський (1576) перейшли до Франсуа, колишньому Алансону.

Александр-Едуард-Генріх був життєрадісною, дружелюбною та розумною дитиною. Освітою молодого принца займалися відомі люди свого часу — Франсуа Карнавале та єпископ Жак Ам'є, відомий своїми перекладами Аристотеля. В юності він багато читав, залюбки вів бесіди про літературу, брав уроки риторики, непогано танцював та фехтував, міг зачаровувати своєю елегантністю та манерами. Ідеально володів італійською (якою часто розмовляв з матір'ю), читав праці Макіавеллі. Як і інші дворяни він рано почав займатися різними фізичними вправами і пізніше, під час військових походів, показав хорошу вправність у ратній справі.

Особа та поведінка Генріха різко виділялися при французькому дворі. Пізніше, під час приїзду до Польщі викликали культурний шок у місцевого населення. В 1573 р. посол Венеції в Парижі Морісоні писав про розкішний одяг принца, про його майже «дамську делікатність», про його сережки в кожному вусі. «Він не задовольнився однією сережкою в кожному з них — йому необхідні подвійні, прикрашені дорогоцінними каменями та перлами…». Все частіше почали лунати та передаватися з уст в уста думки про гомосексуалізм принца Анжуйського, який отримав прізвисько — «принц Содома»[1].

Сама Катерина, яка любила Генріха більше, ніж інших дітей, мріяла залишити йому корону. Вона називала його «моє все» (mon tout) і «мій маленький орел» (mon petit aigle). Вона підписувала свої листи до нього «ваша ніжно любляча матір» і бачила в ньому риси характеру, що нагадували їй її предків Медічі. Генріх в дитинстві був її улюбленцем, а пізніше став її довіреною особою.

Але для цього матері довелося сильно попрацювати. В 9 років Генріх почав цікавитися гугенотами і став поступово зближуватися з їхнім світом, називаючи себе «маленьким протестантом». Більше того, він почав долучати до протестантизму і Маргариту(що потім мало вирішальні наслідки для історії Франції). Він співав гугенотські пісні, не дотримувався католицьких обрядів і навіть намагався розбити статую святого Павла. Проте, виховуючись при католицькому дворі, навряд чи він міг серйозно думати, що все так залишиться. Взявши сина у «залізні рукавиці», Катерина протягом трьох років зуміла вибити з нього гугенотські погляди та перетворити його на ревного католика…

Відносини між королем Карлом і Генріхом були дещо натягнуті — безперечно через інтелектуальні переваги молодшого, до того ж улюбленця матері. Карл не любив брата і дуже його остерігався, як претендента на престол. Певна ворожість, очевидно, збільшувалася в ході більш ніж дворічної подорожі, яку королівський двір зробив по всій Франції. Цією подорожжю і передачею Генріху 8 лютого 1566 року в якості апанажу герцогств Анжу, Бурбоне і Мен, що дало йому фінансову незалежність, закінчився перший етап його життя.

Воєнна та політична кар'єра Генріха Валуа[ред.ред. код]

Дитинство та юність Генріха Валуа прийшлись на той час, коли французька монархія почала змінювати свої політичні пріоритети.

Виноски[ред.ред. код]

  1. перекладено з російської Вікіпедії (Генрих III (король Франции))

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Сигізмунд II Август
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський

1573-1574
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Наступник
Стефан Баторій
Попередник
Карл IX Валуа
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1574-1589
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Генріх IV Великий
Meuble héraldique Fleur de lys.svg Королі та імператори Франції 9871870 Meuble héraldique Fleur de lys.svg
987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226
   Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII   
1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350
   Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI   
1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559
   Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II   
1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792
   Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI   
1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870
     -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III   

Королі ФранціїФранціяКапетингиВалуаБурбониБонапарти