Генріх III (король Франції)

Генріх III фр. Henri III пол. Henryk Walezy
Портрет Генріха III. Невідомий автор. З зібрання Версальського музею.
Король Польський і Великий князь Литовський
24 січня 1574 — 18 червня 1574
Коронація:	21 лютого 1574, Краків
Попередник:	Сигізмунд II Август
Наступник:	Стефан Баторій
28-й Король Франції
30 травня 1574 — 2 серпня 1589
Коронація:	13 лютого 1575, Реймський собор, Реймс, Франція
Попередник:	Карл IX Валуа
Наступник:	Генріх IV Бурбон
3-й Герцог Ангулемський
19 вересня 1551 — 30 травня 1574
Попередник:	Карл II Орлеанський
Спадкоємець:	Генріх Ангулемський
9-й Герцог Орлеанський
5 грудня 1560 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх II)
Попередник:	Карл IX Валуа
Наступник:	Гастон Орлеанський
7-й Герцог Анжуйський
8 лютого 1566 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх III)
Попередник:	Луіза Савойська
Наступник:	Франсуа Алансонський
11-й Герцог Беррійський
8 лютого 1566 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх I)
Попередник:	Маргарита II Французька
Наступник:	Франсуа Алансонський
13-й Герцог Бурбонський
8 лютого 1566 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх I)
Попередник:	Карл IV Французький
Наступник:	Людовик III Бурбон
12-й Герцог Овернський
17 серпня 1569 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх I)
Попередник:	Луіза Савойськая
Наступник:	приєднано до королівського домену
Національність:	француз
Віросповідання:	Католицтво
Народження:	19 вересня 1551(1551-09-19) Фонтенбло
Смерть:	2 серпня 1589(1589-08-02) (37 років) Сен-Клу Франція
Похований:	Сен-Дені
Династія:	Валуа-Ангулем
Ім'я при народженні:	Александр-Едуард
Батько:	Генріх II Валуа
Мати:	Катерина де Медічі
Дружина:	Луіза Лотарингська
Діти:	немає
Автограф:
Генріх III у Вікісховищі

Ге́нріх III (фр. Henri III, пол. Henryk III Walezy) (*19 вересня 1551 — †2 серпня 1589)  — король Речі Посполитої, Великий князь Литовський 1573–1574, король Франції (з 1574 р.), останній з династії Валуа, генералісимус; за часів Гугенотських війн у Франції підступно вбив своїх опонентів католиків братів де Гіз (1588), але згодом сам загинув від руки релігійного фанатика.

Див. також: Генрихівські артикули.

Біографія

Дитинство Генріха Валуа

Генріх Анжуйський. Портрет Франсуа Клуе (1570), Лувр

Днем свого народження Генріх ІІІ завжди вважав 18 вересня 1551 року, хоча насправді він з'явився на світ через 40 хвилин після півночі, тобто дев'ятнадцятого. При хрещенні отримав ім'я Александр-Едуард і титул герцога Ангулемського. Його батьки Генріх ІІ і Катерина Медичі одружилися в 1533 році; перші одинадцять років дітей у них не було.

У Генріха було четверо старших братів та сестер: Франсуа (Франциск ІІ), «маленький дофін», народжений в 1544 році, офіційно об'явлений дофіном у 1547 році, коли його батько зайняв трон; Єлизавета, що пізніше стала дружиною Філіпа ІІ Іспанського; Клод, в 1559 році вийшла заміж за Карла ІІІ, герцога Лотарингського і де Бар, і Шарль-Максиміліан, якому рання смерть старшого брата принесла корону, зробив його Карлом ІХ. П'ята дитина — Луі, помер в жовтні 1550 року в віці 20 місяців.

Молодшими братами і сестрами Генріха були: Маргарита, відоміша як «королева Марго», що за тиждень до Варфоломіївської ночі вийшла заміж за Генріха Наварського, майбутнього Генріха IV, короля Франції, і Еркюль (Франциск) — єдиний з чотирьох братів, що не став королем. В 1556 році народилися сестри-двійнята Жанна і Вікторія, що незабаром померли.

Висока дитяча смертність, характерна для цієї епохи не обійшла стороною королівську родину. Але завдяки кращому медицинському обслуговуванню та сприятливими умовами життя для неї це не мало таких катастрофічних наслідків, як для нижчих прошарків суспільства. З шести братів та сестер, що пережили дитинство, п'ятеро померли раніше Генріха. Лише Маргарита пережила його і досягла 62-річного віку. Вона і Генріх єдині з десяти дітей, що залишалися живими до дня смерті їх матері — 5 січня 1589 року. Всі представники останнього покоління Валуа відрізнялися слабким іммунітетом; їхнім страшним бичем був туберкульоз, проти якого тогочасна медицина не знала засобів лікування. Під час конфірмації 17 березня 1565 року Александр-Едуард отримав ім'я Генріх — в честь його батька. Його молодший брат Еркюль (Геркулес), чиї «фізичні та інтелектуальні потворності зовсім не відповідали його імені»(Холт), через рік отримав таким же способом ім'я Франсуа.

З лютого 1566 року він носив титул герцога Алансонського; пізніше фігурує, як герцог Анжуйський. Зпочатку його, як сина короля називали Monseigneur, потім Monsieur . В історичній літературі обох братів — Генріха і Франсуа — з 1566 року іменують просто «Анжу» і «Алансон». Коли Генріх став королем, титули Monsieur (1574), герцог Анжуйський (1576) перейшли до Франсуа, колишньому Алансону.

Александр-Едуард-Генріх був життєрадісною, дружелюбною та розумною дитиною. Освітою молодого принца займалися відомі люди свого часу — Франсуа Карнавале та єпископ Жак Ам'є, відомий своїми перекладами Аристотеля. В юності він багато читав, залюбки вів бесіди про літературу, брав уроки риторики, непогано танцював та фехтував, міг зачаровувати своєю елегантністю та манерами. Ідеально володів італійською (якою часто розмовляв з матір'ю), читав праці Макіавеллі. Як і інші дворяни він рано почав займатися різними фізичними вправами і пізніше, під час військових походів, показав хорошу вправність у ратній справі.

Особа та поведінка Генріха різко виділялися при французькому дворі. Пізніше, під час приїзду до Польщі викликали культурний шок у місцевого населення. В 1573 році посол Венеції в Парижі Морісоні писав про розкішний одяг принца, про його майже «дамську делікатність», про його сережки в кожному вусі. «Він не задовільнився однією сережкою в кожному з них — йому необхідні подвійні, прикрашені дорогоцінними каменями та перлами…». Все частіше почали лунати та передаватися з уст в уста думки про гомосексуалізм принца Анжуйського, який отримав прізвисько — «принц Содома».

Сама Катерина, яка любила Генріха більше, ніж інших дітей, мріяла залишити йому корону. Вона називала його «моє все»(mon tout) і «мій маленький орел»(mon petit aigle). Вона підписувала свої листи до нього «ваша ніжно любляча матір» і бачила в ньому риси характеру, що нагадували їй її предків Медічі. Генріх в дитинстві був її улюбленцем, а пізніше став її довіреною особою.

Але для цього матері довелося сильно попрацювати. В 9 років Генріх почав цікавитися гугенотами і став поступово зближуватися з їхнім світом, називаючи себе «маленьким протестантом». Більше того, він почав долучати до протестантизму і Маргариту(що потім мало вирішальні наслідки для історії Франції). Він співав гугенотські пісні, не дотримувався католицьких обрядів і навіть намагався розбити статую святого Павла. Проте, виховуючись при католицькому дворі, навряд чи він міг серйозно думати, що все так залишиться. Взявши сина у «залізні рукавиці», Катерина протягом трьох років зуміла вибити з нього гугенотські погляди та перетворити його на ревного католика…

Відносини між королем Карлом і Генріхом були дещо натянуті — безперечно через інтелектуальні переваги молодшого, до того ж улюбленця матері. Карл не любив брата і дуже його остерігався, як претендента на престол. Певна ворожість, очевидо, збільшувалася в ході більш ніж дворічної подорожі, яку королівський двір зробив по всій Франції. Цією подорожею і передачею Генріху 8 лютого 1566 року в якості апанажу герцогств Анжу, Бурбоне і Мен, що дало йому фінансову незалежність, закінчився перший етап його життя.

Воєнна та політична кар'єра Генріха Валуа

Дитинство та юність Генріха Валуа прийшлись на тей час, коли французька монархія почала змінювати свої політичні пріоритети.

Посилання

• королі Франції (Валуа). англ.

• Генрих III (король Франции)

Королі та імператори Франції 987—1870

987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226    Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII

1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350    Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI

1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559    Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II

1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792    Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI

1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870      -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III

Королі Франції — Франція — Капетинги — Валуа — Бурбони — Бонапарти

Попередник: Сигізмунд II Август

Король Польщі Великий князь Литовський Володар Русі 1573 - 1574

Наступник: Баторій Стефан