Монархи Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Династія Меровінгів[ред.ред. код]

Династія Меровінґів
Королі франків

Після смерті Хлодвіга його королівство було розділене за франкським звичаєм між чотирма його синами — Хлотаром, Хільдебертом, Хлодомером і Теодоріхом.

Королі Суассона Королі Парижа Королі Орлеана Королі Реймса

Під час свого правління Хлотар І захопив землі своїх братів і об'єднав їх під своєю владою. Після його смерті в 561 р. королівство знову було розділене між його синами.

Королі Суассона (Нейстрії) Королі Парижа Королі Орлеана (Бургундії) Королі Меца (Австразії)

В 613 р. Хлотар ІІ захопив Бургундію і Австразію, об'єднавши королівство. Він ще за життя віддав Австразію своєму сину Дагоберту. Після іх смерті землі франків знову були поділені між їхніми наступниками.

Королі Нейстрії і Бургундії Королі Аквітанії Королі Австразії
Королі Нейстрії і Бургундії Королі Австразії
Королі франків
Король Нейстрії і Бургундії Королі Австразії
Королі франків

В період з 737 по 743 королів не було.

Династія Каролінгів
Майордоми

З часу правління Хлодвіга ІІ важливу роль почали відігравати майордоми — управителі палацового господарства. Ця посада стала спадковою і вони перетворились на фактичних правителів держави.

В 751 р. Піпін Короткий проголосив себе королем, на чому закінчилося правління династії Меровінгів і почалася династія Каролінгів.

Королі франків

В 843 р. онуки Карла I Великого — Лотар, Людовик Німецький і Карл Лисий уклали Верденський договір, згідно з яким землі імперії ділилися на три частини. Лотар отримав разом з титулом імператора Лотаринґію (до якої входили частина Італії, Бургундія, Прованс і частина західної Австразії), Людовик Німецький — землі на схід від Рейну (Східно-Франкське королівство, пізніше Німеччина), а Карл Лисий — землі на захід від Рейну (Західно-Франкське королівство, майбутня Франція).

Королі Західно-Франкського королівства Королі Лотаринґії Королі Східно-Франкського королівства

Після смерті Людовика V престол перейшов до нової династії — Капетинґів.

Після смерті Лотара I королівство було поділене між його синами.

Після смерті Лотара ІІ його землі хотів захопити Карл Лисий і навіть короновувася в Меці, але його брат Людовик Німецький не погодився з цим.

870 року була укладена Мерзенська угода, за якою Лотаринґія була розділена між братами.

Згідно з Рібемонтською угодою від 880 року Лотаринґія повністю відійшла до Людовика Молодого, сина Людовика Німецького.

Далі корона відійшла до Конрада I, родича Каролінгів по матері. Його наступником став Генріх I Птахолов, засновник Саксонської династії. Див. далі Монархи Німеччини

Капетинги[ред.ред. код]

Династія Капетинґів
Ім'я Роки правління Титули
Гуго I Капет 987996 Король франків
Роберт II Побожний 9961031 Король франків
Гуго ІІ 10171025 Співправитель Роберта ІІ
Генріх І 10311060 Король франків
Філіп І 10601108 Король франків
Людовик VI Товстий 11081137 Король франків
Людовик VII Молодий 11371180 Король франків
Філіп II Август 11801223 Згадується, як король франків до 1204
Згадується, як король Франції з 1190
Людовик VIII Лев 12231226 Король Франції
Людовик ІХ Святий 12261270 Король Франції
Філіп III Сміливий 12701285 Король Франції
Філіп IV Красивий 12851314 Король Франції і Наварри
Людовик X Сварливий 13141316 Король Франції і Наварри
Іоанн І Посмертний 1316 Король Франції і Наварри
Філіп V Довгий 13161322 Король Франції і Наварри
Карл IV Красивий 13221328 Король Франції і Наварри

Валуа (гілка Капетингів)[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Phil6france.jpg
Філіп VI Щасливий
(фр. Philipe IV, Philippe le Fortune)
Король Франції France Ancient.svg 1293 – 22 серпня 1350 1 квітня 1328 – 22 серпня 1350 Піся смерті Карла IV, його дружина ще була вагітною. 1 квітня 1350 року вона народила дівчинку, що робило королем тогочасного регента – Філіпа. 29 травня він був коронований як Філіп VI. Основною подією, пов'язаною з правлінням цього короля, є початок Столітньої війни. Едуард III (король англійський) був внуком Філіпа IV і вважав себе законним претендентом на французький трон. 1 листопада 1337 року він оголосив Філіпу VI війну, але тільки в серпні 1338 року англійці висадилися в Фландрії. В 1340 році французький флот був розбитий при Сльойсі, велася невдала осада Турне і в серпні того ж року було оголошено перемир'я до 1345 року. 26 серпня 1346 року відбулася битва при Кресі, в якій французам було завдано нищівної поразки. Згодом було завойоване Кале. Бу укладене нове перемир'я у вересні 1347 року. У 1349 році Філіп встиг придбати для Франції провінцію Дофіне та графство Монпельє. Після смерті залишив прийомнику країну у важкому стані.
JeanIIdFrance.jpg
Іоанн II Добрий
(фр. Jean II, Jean le Bon)
Король Франції 16 квітня 1319 — 8 квітня 1364 22 серпня 1350 — 8 квітня 1364 В 1355 році закінчилося перемир'я підписане між Філіпом VI та Едуардом III. 2 серпня були скликані Генеральні штаби, які дозволили уоролю запровадити великі податки, але з контролем спеціальної комісії за витратами коштів. В 1356 році Наварра розпочала війну з Францією, приєднавшись до Англії. 19 вересня відбулася битва при Пуатьє (1356), після якої Іоанн потрапив в полон до англійців. Повернувся в Францію тільки в 1360 році, але згодом, через порушення домовленостей, повернувся в Англію та померт там в 1364 році.
Karel V van Frankrijk.jpg
Карл V Мудрий
(фр. Charles V, Charles le Sage)
Король Франції 31 січня 1338 — 16 вересня 1380 8 квітня 1364 — 16 вересня 1380 Карл V виконував обов'язки короля ще з 1356 року, коли Іоанн II потрапив в полон до англійців. 3 березня 1357 року він змушений був підписати Великий ордонанс, який суттєво обмежив повноваження короля. В 1358 році розгорівся народний рух - Жакерія, який охопив значну частину Франції. Однак повстання того ж року, влітку, було придушене. Була підкорена Наварра, яка підтримувала бунт. Після смерті в 1356 році Іоанна офіційно став королем. З 1369 року (вперше в якості короля) розпочав війну проти Англії. Війна тривала аж до 1875 року, коли було проголошено дворічне перемир'я. Скоро, пілся відновлення воєнних дій, Карл V помер.
Carlo VI di Francia, Maestro di Boucicaut, codice Ms. Français 165 della Biblioteca Universitaria di Ginevra.jpg Карл VI Божевільний
(фр. Charles VI, Charles le Fol)
Король Франції 3 грудня 1368 — 21 жовтня 1422 16 вересня 1380 — 21 жовтня 1422 Вперше почав використовувати свою владу для державного правління лише у 1389 році. Однак, через психічні розлади самостійно правити не міг. За владу над королем боролися два угрупування – арманьяки та бургіньйони, що привело до війни між ними та розділу держави. Тривала війна з Англією: в 1415 році французи зазнали поразки під Азенкуром, в 1419 році втратили Руан. Це призвело до підписання угоди в Труа, за якою англійський король Генріх V охолошувався спадкоємцем Карла VI.
Charles VII by Jean Fouquet 1445 1450.jpg
Карл VII Переможний
(фр. Charles VII, Charles le Victorieux)
Король 22 лютого 1403 — 21 липня 1461 21 жовтня 1429— 21 липня 1461 За час правління Карла VII на історичну арену вийшла Жанна д'Арк. У 1429 році у англійців були відвойовані Орлеан, була здобута перемога біля Пате. В 1436 році був відвойований Париж. В 1439 році Генеральними штабами було оголошено про стоврення єдиної французької армії. В 1440 році проти короля відбулася змова (відома як Прагерія), за участі сина короля, Людовика (Людовик XI), але він був розкритий. З 1444 по 1449 роки було оголошено перемир'я з англійцями. В 1449 – 1452 були захоплені Руан, Кан, Шербур та Бордо, що призвело до кінця Столітньої війни.
Louis-XI-cadre.jpg
Людовик ХІ Об'єднавець
(фр. Louis XI, Louis le Prudent)
Король Франції 3 липня 1423 — 30 серпня 1483 22 липня 1461— 30 серпня 1483 Людовик XI намагався об'єднати Францію, що не сподобалося місцевтм феодалам. Розпочалася боротьба короля проти Ліги загального блага. В 1465 році Ліга завоювала Париж і між сторонами був укладений мирний договір. Проте опісля Людовик розсварив усіх союзників, і в період з 1468 — 1482 років підкорив собі Нормандію, Бургундську Пікардію, Гієнь, Анжу. В 1477 році переміг свого головного суперника — Карла Сміливого, в битві під Нансі.
Charles VIII Ecole Francaise 16th century Musee de Conde Chantilly.jpg
Карл VIII Люб'язний
(фр. Charles VIII, Charles l’Affable)
Король Франції 30 червня 1470— 7 квітня 1498 30 серпня 1483— 7 квітня 1498
Louis-xii-roi-de-france.jpg
Людовик ХІІ Батько Народу
(фр. Louis XII, Louis le Père du peuple)
Король Франції 27 червня 1462 — 1 січня 1515 7 квітня 1498 — 1 січня 1515
Francis1-1.jpg
Франциск І
(фр. François I)
Король Франції Royal Coat of Arms of France.svg 12 вересня 1494 — 31 липня 1547 1 січня 1515— 31 липня 1547
Henry II of France..jpg
Генріх II
(фр. Henri II)
Король Франції і герцог Бретані 15471559
FrancoisII.jpg
Франциск II
(фр. François II)
Король Франції 15591560
CharlesIX.jpg
Карл IX
(фр. Charles IX)
Король Франції 15601574
Anjou 1570louvre.jpg
Генріх III
(фр. Henri III)
Король Франції 15741589

Бурбони (гілка Капетингів)[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
HENRI IV DE BOURBON.jpg
Генріх IV Великий
(фр. Henri IV, Henri le Grand)
Король Grand Royal Coat of Arms of France & Navarre.svg 13 грудня 1553 — 14 травня 1610 2 серпня 1589 — 14 травня 1610 Королем став на хвилі воєн між католиками та протестантами: у 1589 році помер Генріх III, який перед смертю оголосив Генріха Бурбона своїм наступником. Однак, останній був гугенотом і католики не визнали його королем. Лише у 1594 році, опісля того, як Генріх IV завоював такі міста, як Мант, Шартр та Нойон, та перейшов до католиків (сказавши при цьому крилате «Париж коштує меси»), він був визнаний королем всіма. У 1598 році ним був оголошений Нантський едикт, який практично зрівнював у правах протестантів та католиків по всій території Франції (окрім Парижа). За час правління завоював Бургундію, воював з Філіпом III Іспанським. Загинув від рук католика-фанатика Равальяка у 1610 році.
Louis XIIIval grace.jpg
Людовик ХІІІ Справедливий
(фр. Louis XIII, Louis le Juste)
Король 27 вересня 1601 — 14 травня 1643 14 травня 1610 — 14 травня 1643 Коли відбулося вбивство Генріха IV Людовику було лише вісім років і він не міг правити країною через свій вік. Реальна влада знаходилася в його матері Марії Медічі та її фаворита Кончіно Кончіні (маршал д'Анкр). В 1614 році короля оголосили повнолітнім, але влада далі знаходилася в руках матері та маркіза. Саме тому Людовик наважився на замовне вбивство: 24 квітня 1617 року маршал був застрелений капітаном Вітрі. Сам король не дуже сильно брав участь в керуванні державою; за нього це робив кардинал Рішельє. Під час правління Людовика було покінчено з сеператизмом гугенотів. Також, багато аристократів-противників Рішельє закінчили ешафотом в ті часи. Людовик був одружений на Анні Австрійській, з якою мав одного сина - Людовика XIV.
Louis XIV of France.jpg
Людовик XIV Король-Сонце, або Людовік Великий
(фр. Louis XIV, Louis le Roi-Soleil, Louis le Grand)
Король 5 вересня 1638 — 1 вересня 1715 14 травня 1643 — 1 вересня 1715 До здобуття повноліття Францією правила його мати — Анна Австрійська, хоча реальною владою володів її фаворит, кардинал Мазаріні, який протримав владу аж до 1661 року, не зважаючи на те, що Людовик тоді вже був повнолітнім. В цей період часу у Франції спалахнула Фронда. Після отримання справжньої влади Людовик відмінив посаду першого міністра і сам почав підписувати усі накази. За часів Людовика був розбудований Версаль. Між 1672 та 1681 роками він завоював Фландрію, Ельзас та Страсбург, Лотарингію. Аби перемогти його у 1688 році Австрія, Голандія, Швеція та Іспанія (а згодом і Англія) створили Аугбурську лігу; в ході подальших військових операцій Франція повернула ряд завойованих у імперської Німеччини та Іспанії земель. Мир між воюючими сторонами був підписаний тільки у 1713 році з Англією та 1714 році з Австрією. Правив 72 роки, що стало рекордом правління серед французьких монархів.
LouisXV-Rigaud1.jpg
Людовик XV Улюблений
(фр. Louis XV, Louis le Bien-Aimé)
Король 5 лютого 1710 — 10 травня 1774 1 вересня 1715 — 10 травня 1774 Був проголошений королем, коли ще був неповнолітнім; регентом при ньому був Філіп Орлеанський. У 1723 році став повновладним правителем, назначив першим міністром абата Флері. У 1725 році одружився з польською принцесою Марією, з якою мав десять дітей. Протягом правління Людовика XV Франція була втягнута у дві великі воєнні кампанії: війну за австрійську спадщину (офіційно Франція вступила в неї в 1740 році на боці Пруссії та Баварії, проти Австрії та Англії) та Семирічну війну. Протягом першої кампанії французи завоювали Прагу (1741) та ряд німецьких земель, але вже в 1742 та 1743 роках змушені були покинути і Прагу, і німецькі землі. Протягом 1745 — 1747 років Франція завоювала значну територію Бельгії та Голандії, але програла бої в Італії. 30 жовтня 1748 року в Ахені був підписаний договір про припинення війни. Згодом Франція змінила Пруссію у ролі союзника на Австрію. Пруссія уклала союз з Англією, Франція з Австрією та Російською імперією. Це все вилилося у початок Семирічної війни (1756 — 1763 роки), під час якої Франція втратила свої колоніальні володіння у Канаді та на Індостані. Людовик XV помер від віспи
Antoine-François Callet - Louis XVI, roi de France et de Navarre (1754-1793), revêtu du grand costume royal en 1779 - Google Art Project.jpg
Людовик XVI Король-Мученик
(фр. Louis XVI)
Король 23 серпня 1754 — 21 січня 1793 10 травня 1774 — 21 вересня 1792 Людовик XVI отримав від свого попередника Францію у розпал кризи, насамперед фінансової. Не зважаючи на бідність просих людей, аристократи жили дуже розкішно.В різний час фінансові контролери Тюрго, Неккер та Калонн намагалися ввести режим економії, який стосувався і королівського двору, але зустрів опір аристократії та відсутність підтримки короля. Через ситуацію Людовик змушений був скликати Генеральні штати (1789 рік), що в подальшому стане початком революції. Представники від народу згодом вийшли зі складу штатів та оголосили про створення Національних установчих зборів, на яких 4 серпня 1789 року було проголошено про скасування привілегій для дворян, однакову сплату податків як простими людьми, так і аристократами з духовенством. На далі революція тільки розгоралася, Людовик спочатку визнав усі свободи, але згодом намагався повернути країну до абсолютної монархії, за що був позбавлений влади Національним конвентом, заарештований, звинувачений в державній зраді та страчений на гільйотині.

Перший прихід Наполеона[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Ingres, Napoleon on his Imperial throne.jpg
Наполеон I
(фр. Napoléon I)
Імператор Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg 15 серпня 1769 — 5 травня 1821 18 травня 1804 — 6 квітня 1814 Фактично владою володів після подій 18 брюмера. 18 травня було проголошено про створення імперії на чолі з Наполеоном. Він також хотів аби його імператорську владу ніхто не ставив під сумнів, тому 2 грудня папа Пій VII коронував Бонапарта в соборі Паризької Богоматері. Окрім цього, 26 травня 1805 року він був проголошений королем Італії. Під час його правління, у 1806 році, припинила існування Священна Римська імперія, був створений Рейнський союз шістнадцяти німецьких держав, протектором якого виступала Франція, сама Франція укріпилася між Рейном та Ельбою. З вигнанням Бурбонів з Неаполя Наполеон заволодів узбережжям Адріатичного моря. Однак, постійно створювалися антифранцузькі коаліції, особливо активну участь у яких брали Британська імперія, Росія, Австрія та Пруссія. Наполеон хотів захопити Британські острови, але зазнав поразки біля мису Трафальгар. Успісніше він діяв з Австрією, якій завдав нищівної поразки під Аустерліцом та Пруссією, яку переміг під Єною та Ауерштедтом. У 1808 році розпочалися повстання в Іспанії і Франція була втягнута в іспано-французьку війну, яка стала дуже виснажливою для Франції. Іспанія і Португалія разом з Англією створили нову коаліцію. Наполеон в той же час помирився з Росією. Через деякий час він завдав поразки Австрії, яка теж повстала. До 1812 року стосунки Франції і Росії через їхні амбіції погіршилися і це вилилося у війну Франції з Росією. Вона закінчилася величезною поразкою французів і створенням шостої коаліції проти Франції (Англія, Швеція, Росія, Пруссія). 31 березня 1814 року союзні війська увійшли в Париж, а 6 квітня Наполеон відрікся від престолу і направився на Ельбу. [1] [2] [3]

Реставрація Бурбонів (гілка Капетингів)[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Lodewijk XVIII.jpg
Людовик XVIII
(фр. Louis XVIII)
Король Coat of Arms of the Bourbon Restoration (1815-30).svg 17 листопада 1755 — 16 вересня 1824 6 квітня 1814 — 20 березня 1815
(Перше правління)
Ступив на трон опісля поразки та відречення Наполеона. Погодився на форму правління, при якій король володів виконавчою владою, а законодавча – розділена між ним та двопалатним парламентом. Під час його першого правління була скорочена армія, натомість створені королівські полки, які складалися з солдат Конде (прихильних до короля). Емігранти, які повернулися в країну, вимагали відшкодування втраченого ними майна. Перше правління перервалося, коли на півдні Франції висадилися війська Наполеона.[4][5]

Відновлення влади Бонапартів[ред.ред. код]

Див. також: Сто днів
Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Ingres, Napoleon on his Imperial throne.jpg
Наполеон I
(фр. Napoléon I)
Імператор Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg 15 серпня 1769 — 5 травня 1821 20 березня 1815 — 22 червня 1815
Друге правління
Після висадки на півдні Франції, ввійшов у Париж і знову оголосив себе імператором. Владу протримав недовго, тому цей період також відомий під назвою «Сто днів» (фр. Cent-Jours). Під час другого правління була оголошена амністія усім, хто був прихильником Бурбонів, окрім дванадцяти високопоставлених політиків, серед яких Талейран, який відмовився від посади міністра закордонних справ. Захват Наполеоном влади призвів до утворення сьомої антинаполеонівської коаліції. Битвою, яка стала вирішальною, стала битва під Ватерлоо, в якій Наполеону була завдана поразка. Наполеон відрікся престолу на користь свого сина, а сам був доставлений на острів Святої Єлени, де і прожив до своєї смерті.[1][2][3]
Le duc de Reichstadt.jpg
Наполеон II
(фр. Napoléon II)
Імператор 20 березня 1811 — 22 липня 1832 22 червня 1815 — 7 липня 1815 Після поразки під Ватерлоо від союзників та краху влади Наполеона, останній зрікся престолу на користь свого трьохрічного сина – Наполеона Франсуа Шарля Жозефа, який на той час володів також титулом короля Римського. Не зважаючи на зречення батька період правління Наполеона II був лише формальністю, адже антинаполеонівська коаліція бачила королем Людовіка XVIII. 7 липня союзні війська ввійшли в Париж та поклали край владі Наполеона II. З 1815 року жив у Австрії, помер в від туберкульозу в 1832.[6][7]

Друге повернення Бурбонів[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Lodewijk XVIII.jpg
Людовик XVIII
(фр. Louis XVIII)
Король Coat of Arms of the Bourbon Restoration (1815-30).svg 17 листопада 1755 — 16 вересня 1824 8 липня 1815 — 16 вересня 1824
(Друге правління)
Ще до повернення на трон 28 червня Людовік підписав прокламацію, в якій йшлося про вшанування ним здобутків Революції та дотримання Конституції. Однак, виконати це було важко: на парламентський виборах влада перейшла до ультрароялістів і в Франції розпочався «білий терор» (переслідування бонапартистів, республіканців, іноді спалахували міжрелігійні сутички проти протестантів та інших вір). Аби не дати початок новій революції Людовик XVIII розпустив парламент; на наступних виборах перемогли ліберали і з терором було покінчено. При Людовику XVIII знову дозволена була вільна преса, були змінені правила парламентських виборів (голосувати могли тільки найзаможніші люди, кількістю приблизно сто тисяч). Під кінець свого правління в короля погіршилося здоров'я, відмовили ноги. Помер 16 вересня 1824 року.[4][5]
Charles X Roi de France et de Navarre.jpg
Карл X
(фр. Charles X)
Король 9 жовтня 1757 — 6 листопада 1836 16 вересня 1824 — 2 серпня 1830 До влади прийшов після смерті Людовіка XVIII. За часів його правління усім аристократам, які емігрували з країни, були відшкодовані збитки від націоналізації приватних земельних володінь. Робилося це переважно за рахунок буржуа, які володіли урядовими бондами. Були змінені три уряди – уряд Віллеля, уряд Мартиньяка та уряд Поліньяка. Саме під час існування останнього конфронтація між королем та суспільством досягла апогею: король схилявся до державного перевороту. Були підписані ордонанси, які обмежували свободу слова. Як наслідок – повстання, більш відоме під назвою Липневої революції, відречення Карла X від престолу 2 серпня та його еміграція до Англії 15 серпня. З зовнішіх політичних здобутків можна відзначити завоювання Алжиру в 1829 році.[8][9]

Орлеанський дім[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Louis-Philippe de Bourbon.jpg
Луї-Філіп I
(фр. Louis-Philippe )
Король Coat of Arms of the July Monarchy (1831-48).svg 6 жовтня 1773 — 26 серпня 1850 року 9 серпня 1830 — 24 лютого 1848 До влади прийшов під час Липневої революції. Офіційно на трон ступив 9 серпня, хоча ще 31 липня депутати оголосили його намісником королівства. Правління короля характеризується концентрацією влади в руках найбагатших буржуа, які використовували цю владу для свого ще більшого збагачення. Старався не віддавати перевагу якійсь одній партії, а тому «балансував» між радикальними монархістами (легітимісти) з одного боку та соціалістами та республіканцями з іншого. Короля неодноразово намагалися вбити і тому з часом у Франції розпочалися переслідування незадоволених владою, посилювалася цензура. Стан речей, коли найбагатші ще більше збагачуються, неурожаї 1845-47 років, постійно зростаюча корупція – усе це привело до революції 1848 року. 24 лютого 1848 року Луї-Філіп відрікся від престолу.[10][11][12]

Друга французька імперія (Бонапарти)[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Franz Xaver Winterhalter Napoleon III.jpg
Наполеон III
(фр. Napoléon III)
Імператор Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg 20 квітня 1808 – 9 січня 1873 2 грудня 1852 — 4 вересня 1870 Племінник Наполеона Бонапарта. Вперше прийшов до влади у Франції в 1848, коли переміг на президентських виборах і став президентом Другої Республіки. 2 грудня 1851 року відбувся державний переворот і він проголосив себе імператором Другої імперії – Наполеоном III. За часів його правління Франція брала участь у ряді воєнних конфліктів, серед яких війна з Австрією, Китаєм, Японією, Сирією та Кримська війна, пробувала підкорити собі Мексику. Внутрішній устрій Франції базувався на сильній підтримці монархії (воєнній та поліцейській). Особливих успіхів ні на внутрішній, ні на зовнішній аренах Наполеон III не мав. Правління закінчилося, коли розпочалася війна з Пруссією. 2 вересня 1870 року Наполеон відправився в Англію, де і прожив до своєї смерті (9 січня 1873 року). Офіційно перестав бути імператором 4 вересня, коли було проголошено повернення до республіканського устрою.[13][14][15]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Наполеон Бонапарт». hrono.info. Процитовано 24 жовтня 2014. (рос.)
  2. а б «Napoleon I (emperor of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 24 жовтня 2014. (англ.)
  3. а б «Napoleon Bonaparte (1769 - 1821)». bbc.co.uk. BBC. Процитовано 24 жовтня 2014. (англ.)
  4. а б «Людовик XVIII». hrono.info. Процитовано 24 жовтня 2014. (рос.)
  5. а б «Louis XVIII (king of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 24 жовтня 2014. (англ.)
  6. «Наполеон II». hrono.info. Процитовано 30 жовтня 2014. (рос.)
  7. «NAPOLEON II, ROI DE ROME, FRENCH EMPEROR, PRINCE DE PARME, DUC DE REICHSTADT». napoleon.org. Процитовано 30 жовтня 2014. (англ.)
  8. «Карл X Бурбон». hrono.info. Процитовано 23 жовтня 2014. (рос.)
  9. «Charles X (king of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  10. «Louis-Phillippe I». Archontology.org. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  11. «French Economic Situation 1847-1852». Ohio.edu. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  12. «Louis-Phillippe (king of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  13. «Napoléon III». Archontology.org. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)
  14. «Napoleon III timeline». Napoleon.org. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)
  15. «Napoleon III (Emperor of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)

Джерела[ред.ред. код]