Монархи Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Династія Меровінґів
Королі франків

Після смерті Хлодвіга його королівство було розділене за франкським звичаєм між чотирма його синами — Хлотаром, Хільдебертом, Хлодомером і Теодоріхом.

Королі Суассона Королі Парижа Королі Орлеана Королі Реймса

Під час свого правління Хлотар І захопив землі своїх братів і об'єднав їх під своєю владою. Після його смерті в 561 р. королівство знову було розділене між його синами.

Королі Суассона (Нейстрії) Королі Парижа Королі Орлеана (Бургундії) Королі Меца (Австразії)

В 613 р. Хлотар ІІ захопив Бургундію і Австразію, об'єднавши королівство. Він ще за життя віддав Австразію своєму сину Дагоберту. Після іх смерті землі франків знову були поділені між їхніми наступниками.

Королі Нейстрії і Бургундії Королі Аквітанії Королі Австразії
Королі Нейстрії і Бургундії Королі Австразії
Королі франків
Король Нейстрії і Бургундії Королі Австразії
Королі франків

В період з 737 по 743 королів не було.

Династія Каролінгів
Майордоми

З часу правління Хлодвіга ІІ важливу роль почали відігравати майордоми — управителі палацового господарства. Ця посада стала спадковою і вони перетворились на фактичних правителів держави.

В 751 р. Піпін Короткий проголосив себе королем, на чому закінчилося правління династії Меровінгів і почалася династія Каролінгів.

Королі франків

В 843 р. онуки Карла I Великого — Лотар, Людовик Німецький і Карл Лисий уклали Верденський договір, згідно з яким землі імперії ділилися на три частини. Лотар отримав разом з титулом імператора Лотаринґію (до якої входили частина Італії, Бургундія, Прованс і частина західної Австразії), Людовик Німецький — землі на схід від Рейну (Східно-Франкське королівство, пізніше Німеччина), а Карл Лисий — землі на захід від Рейну (Західно-Франкське королівство, майбутня Франція).

Королі Західно-Франкського королівства Королі Лотаринґії Королі Східно-Франкського королівства

Після смерті Людовика V престол перейшов до нової династії — Капетинґів.

Після смерті Лотара I королівство було поділене між його синами.

Після смерті Лотара ІІ його землі хотів захопити Карл Лисий і навіть короновувася в Меці, але його брат Людовик Німецький не погодився з цим.

870 року була укладена Мерзенська угода, за якою Лотаринґія була розділена між братами.

Згідно з Рібемонтською угодою від 880 року Лотаринґія повністю відійшла до Людовика Молодого, сина Людовика Німецького.

Далі корона відійшла до Конрада I, родича Каролінгів по матері. Його наступником став Генріх I Птахолов, засновник Саксонської династії. Див. далі Монархи Німеччини

Капетинги[ред.ред. код]

Династія Капетинґів
Ім'я Роки правління Титули
Гуго I Капет 987996 Король франків
Роберт II Побожний 9961031 Король франків
Гуго ІІ 10171025 Співправитель Роберта ІІ
Генріх І 10311060 Король франків
Філіп І 10601108 Король франків
Людовик VI Товстий 11081137 Король франків
Людовик VII Молодий 11371180 Король франків
Філіп II Август 11801223 Згадується, як король франків до 1204
Згадується, як король Франції з 1190
Людовик VIII Лев 12231226 Король Франції
Людовик ІХ Святий 12261270 Король Франції
Філіп III Сміливий 12701285 Король Франції
Філіп IV Красивий 12851314 Король Франції і Наварри
Людовик X Сварливий 13141316 Король Франції і Наварри
Іоанн І Посмертний 1316 Король Франції і Наварри
Філіп V Довгий 13161322 Король Франції і Наварри
Карл IV Красивий 13221328 Король Франції і Наварри
Династія Валуа — гілка династії Капетингів
Філіп VI Валуа 13281350 Король Франції
Іоанн II Добрий 13501364 Король Франції
Карл V Мудрий 13641380 Король Франції
Карл VI Божевільний 13801422 Король Франції
Карл VII Переможний 14291461 Король Франції
Людовик ХІ Об'єднавець 14611483 Король Франції
Карл VIII Люб'язний 14831498 Король Франції
Людовик ХІІ Батько Народу 14981515 Король Франції
Франциск І Довгоносий 15151547 Король Франції
Генріх II 15471559 Король Франції і герцог Бретані
Франциск II 15591560 Король Франції
Карл IX 15601574 Король Франції
Генріх III 15741589 Король Франції
Династія Бурбонів — гілка династії Капетингів
Генріх IV Великий 15891610 Король Франції і Наварри
Людовик ХІІІ Справедливий 16101643 Король Франції і Наварри
Людовик XIV Король-Сонце 16431715 Король Франції і Наварри
Людовик XV Улюблений 17151774 Король Франції і Наварри
Людовик XVI Король-Мученик 17741791 — 1793
1791 — 1792
Король Франції і Наварри
Король французів (по конституції)
Людовик XVII Дофін 17931795 Король Франції і Наварри (легітимістський)
Король французів (по конституції)

Перший прихід Наполеона[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Ingres, Napoleon on his Imperial throne.jpg
Наполеон I
(фр. Napoléon I)
Імператор Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg 15 серпня 1769 — 5 травня 1821 18 травня 1804 — 6 квітня 1814 Фактично владою володів після подій 18 брюмера. 18 травня було проголошено про створення імперії на чолі з Наполеоном. Він також хотів аби його імператорську владу ніхто не ставив під сумнів, тому 2 грудня папа Пій VII коронував Бонапарта в соборі Паризької Богоматері. Окрім цього, 26 травня 1805 року він був проголошений королем Італії. Під час його правління, у 1806 році, припинила існування Священна Римська імперія, був створений Рейнський союз 16 німецьких держав, протектором якого виступала Франція, сама Франція укріпилася між Рейном та Ельбою. З вигнанням Бурбонів з Неаполя Наполеон заволодів узбережжям Адріатичного моря. Однак, постійно створювалися антифранцузькі коаліції, особливо активну участь у яких брали Британська імперія, Росія, Австрія та Пруссія. Наполеон хотів захопити Британські острови, але зазнав поразки біля мису Трафальгар. Успісніше він діяв з Австрією, якій завдав нищівної поразки під Аустерліцом та Пруссією, яку переміг під Єною та Ауерштедтом. У 1808 році розпочалися повстання в Іспанії і Франція була втягнута в іспано-французьку війну, яка стала дуже виснажливою для Франції. Іспанія і Португалія разом з Англією створили нову коаліцію. Наполеон в той же час помирився з Росією. Через деякий час він завдав поразки Австрії, яка теж повстала. До 1812 року стосунки Франції і Росії через їхні амбіції погіршилися і це вилилося у війну Франції з Росією. Вона закінчилася величезною поразкою французів і створенням шостої коаліції проти Франції (Англія, Швеція, Росія, Пруссія). 31 березня 1814 року союзні війська увійшли в Париж, а 6 квітня Наполеон відрікся від престолу і направився на Ельбу.[1][2][3]

Реставрація Бурбонів (гілка Капетингів)[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Lodewijk XVIII.jpg
Людовик XVIII
(фр. Louis XVIII)
Король Coat of Arms of the Bourbon Restoration (1815-30).svg 17 листопада 1755 — 16 вересня 1824 6 квітня 1814 — 20 березня 1815
(Перше правління)
Ступив на трон опісля поразки та відречення Наполеона. Погодився на форму правління, при якій король володів виконавчою владою, а законодавча – розділена між ним та двопалатним парламентом. Під час його першого правління була скорочена армія, натомість створені королівські полки, які складалися з солдат Конде (прихильних до короля). Емігранти, які повернулися в країну, вимагали відшкодування втраченого ними майна. Перше правління перервалося, коли на півдні Франції висадилися війська Наполеона.[4][5]

Відновлення влади Бонапартів[ред.ред. код]

Див. також: Сто днів
Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Ingres, Napoleon on his Imperial throne.jpg
Наполеон I
(фр. Napoléon I)
Імператор Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg
Le duc de Reichstadt.jpg
Наполеон II
(фр. Napoléon II)
Імператор

Друге повернення Бурбонів[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Lodewijk XVIII.jpg
Людовик XVIII
(фр. Louis XVIII)
Король Coat of Arms of the Bourbon Restoration (1815-30).svg 18151824
(Друге правління)
Charles X Roi de France et de Navarre.jpg
Карл X
(фр. Charles X)
Король 9 жовтня 1757 — 6 листопада 1836 16 вересня 1824 — 2 серпня 1830 До влади прийшов після смерті Людовіка XVIII. За часів його правління усім аристократам, які емігрували з країни, були відшкодовані збитки від націоналізації приватних земельних володінь. Робилося це переважно за рахунок буржуа, які володіли урядовими бондами. Були змінені три уряди – уряд Віллеля, уряд Мартиньяка та уряд Поліньяка. Саме під час існування останнього конфронтація між королем та суспільством досягла апогею: король схилявся до державного перевороту. Були підписані ордонанси, які обмежували свободу слова. Як наслідок – повстання, більш відоме під назвою Липневої революції, відречення Карла X від престолу 2 серпня та його еміграція до Англії 15 серпня. З зовнішіх політичних здобутків можна відзначити завоювання Алжиру в 1829 році.[6][7]

Орлеанський дім[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Louis-Philippe de Bourbon.jpg
Луї-Філіп I
(фр. Louis-Philippe )
Король Coat of Arms of the July Monarchy (1831-48).svg 6 жовтня 1773 — 26 серпня 1850 року 9 серпня 1830 — 24 лютого 1848 До влади прийшов під час Липневої революції. Офіційно на трон ступив 9 серпня, хоча ще 31 липня депутати оголосили його намісником королівства. Правління короля характеризується концентрацією влади в руках найбагатших буржуа, які використовували цю владу для свого ще більшого збагачення. Старався не віддавати перевагу якійсь одній партії, а тому «балансував» між радикальними монархістами (легітимісти) з одного боку та соціалістами та республіканцями з іншого. Короля неодноразово намагалися вбити і тому з часом у Франції розпочалися переслідування незадоволених владою, посилювалася цензура. Стан речей, коли найбагатші ще більше збагачуються, неурожаї 1845-47 років, постійно зростаюча корупція – усе це привело до революції 1848 року. 24 лютого 1848 року Луї-Філіп відрікся від престолу.[8][9][10]

Друга французька імперія (Бонапарти)[ред.ред. код]

Правитель Титул Герб Роки життя Роки правління Характеристика правління
Franz Xaver Winterhalter Napoleon III.jpg
Наполеон III
(фр. Napoléon III)
Імператор Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg 20 квітня 1808 – 9 січня 1873 2 грудня 1852 — 4 вересня 1870 Племінник Наполеона Бонапарта. Вперше прийшов до влади у Франції в 1848, коли переміг на президентських виборах і став президентом Другої Республіки. 2 грудня 1851 року відбувся державний переворот і він проголосив себе імператором Другої імперії – Наполеоном III. За часів його правління Франція брала участь у ряді воєнних конфліктів – війнах з Австрією, Китаєм, Японією, Сирією та Кримській війні, пробувала підкорити собі Мексику. Внутрішній устрій Франції базувався на сильній підтримці монархії (воєнній та поліцейській). Особливих успіхів ні на внутрішній, ні на зовнішній аренах Наполеон III не мав. Правління закінчилося, коли розпочалася війна з Пруссією. 2 вересня 1870 року Наполеон відправився в Англію, де і прожив до своєї смерті (9 січня 1873 року). Офіційно перестав бути імператором 4 вересня, коли було проголошено повернення до республіканського устрою.[11][12][13]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Наполеон Бонапарт». hrono.info. Процитовано 24 жовтня 2014. (рос.)
  2. «Napoleon I (emperor of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 24 жовтня 2014. (англ.)
  3. «Napoleon Bonaparte (1769 - 1821)». bbc.co.uk. BBC. Процитовано 24 жовтня 2014. (англ.)
  4. «Людовик XVIII». hrono.info. Процитовано 24 жовтня 2014. (рос.)
  5. «Louis XVIII (king of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 24 жовтня 2014. (англ.)
  6. «Карл X Бурбон». hrono.info. Процитовано 23 жовтня 2014. (рос.)
  7. «Charles X (king of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  8. «Louis-Phillippe I». Archontology.org. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  9. «French Economic Situation 1847-1852». Ohio.edu. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  10. «Louis-Phillippe (king of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 23 жовтня 2014. (англ.)
  11. «Napoléon III». Archontology.org. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)
  12. «Napoleon III timeline». Napoleon.org. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)
  13. «Napoleon III (Emperor of France)». britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)

Джерела[ред.ред. код]