Йоганн-Фрідріх Шиллер

Йо́ганн-Крістоф-Фрі́дріх Ши́ллер
Friedrich Schiller
Дата народження:	10 листопада 1759
Місце народження:	Марбах
Дата смерті:	9 травня 1805
Місце смерті:	Веймар, герцогство Саксен-Веймар (нині — землі Тюрингія)
Рід діяльності:	поет, філософ, історик, драматург
Напрямок:	романтизм
Жанр:	п'єси,вірші,балади

Йо́ганн-Крістоф-Фрі́дріх Ши́ллер (нім. Friedrich Schiller; * 10 листопада 1759— † 9 травня 1805) — німецький поет і драматург.

Біографія

10 листопада 1759 народився Фрідріх Шиллер в місті Марбах у сім'ї військового фельдшера. Його батько — Йоганн Каспар Шиллер — військовий фельдшер, мати, Доротея, уроджена Кодвейс — дочка трактирника.

На дев'ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Вісім років (1773—1780) провів Шиллер у цьому розсаднику рабів, де панували шпигунство й стеження за учнями, категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій кийовій дисципліні. Лише ночами Шиллер міг крадькома читати. Він багато разів перечитував твори Плутарха, оди й поеми Клопштока, ліричні вірші та роман «Страждання юного Вертера» свого старшого сучасника Ґете. Пізніше він захопився Шекспіром. По закінченні військової Академії якийсь час він працює полковим лікарем.

Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1782 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Незважаючи на те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.

Герцог Вютемберзький, довідавшись про виставу, наказав посадити автора «Розбійників» на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окрім творів з медицини.

Шиллер вирішив покинути володіння карликового деспота. У ніч на 23 вересня 1782 року, скориставшись сум'яттям пишних придворних торжеств на честь російського цесаревича Павла Петровича, який був одружений з племінницею герцога Карла Євгенія, автор «Розбійників» таємно втік з Вюртемберга. П'ять років тривали бездомні блукання, болюча убогість і завзята боротьба за визнання серед німецьких читачів і театральної публіки.

Визнання до Фрідріха Шиллера прийшло в Росії з першою драмою «Розбійники», що у 1793 році була зіграна вихованцями Шляхетного пансіону при Московському університеті. Шедеври Шиллера викликали інтерес у російських поетів і письменників. Представники різних літературних напрямків інтерпретували твори німецького поета, наголошуючи на тому, що особливо відповідало ідеям історичного етапу.

Смерть обірвала творчість поета-гуманіста тоді, коли його поглядам відкривалися нові обрії, коли його розпливчасті ідеали набували чіткіших обрисів і він починав вірити в політичну самостійність народу(у 1805)

Творчість

Естетичні погляди

• мистецтво існувало не для спостереження і насолоди, а для перебудови життя

і щастя людини на землі; воно мусило надихати людину на активні дії;

• шляхом естетичного виховання можна провести суспільну перебудову, тобто

змінити життя;

• розмежування двох етапів у розвитку мистецтва:

1) наївний (давнє, античне, а також мистецтво доби Відродження), 2) сентиментальний (нове мистецтво сучасного йому часу).

• ідеал наївного мистецтва полягав у єдності, гармонії між дійсністю та ідеалом;
• поети сентиментальної поезії розподілялися на дві категорії: ідеалістів та матеріалістів.

П'єси

• 1781 — «Розбійники»
• 1783 — «Змова Фієско в Генуї»
• 1784 — «Підступність і кохання»
• 1787 — «Дон Карлос, інфант іспанський»
• 1799 — драматична трилогія «Валленштейн»
• 1800 — «Марія Стюарт»
• 1801 — «Орлеанська діва»
• 1803 — «Мессинську наречена»
• 1804 — «Вільгельм Телль»
• «Димитрій» (не була закінчена через смерть драматурга)

Проза

• Стаття «Злочинець через втраченої честі» (1786)
• «Духовідец» (незакінчений роман)
• Eine großmütige Handlung
• Філософські роботи
• Філософія дер Physiologie (1779)
• Про взаємозв'язок тваринної природи людини з його духовної природою / Über ден Zusammenhang дер tierischen Natur де Menschen міт сейнер geistigen (1780)
• Die Шаубюне ALS Eine moralische Anstalt betrachtet (1784)
• Über ден Grund де Vergnügens tragischen Gegenständen (1792)
• Augustenburger Briefe (1793)
• Про грації і гідність / Über Anmut унд Würde (1793)
• Kallias-Briefe (1793)
• Листи про естетичне виховання людини / Über померти ästhetische Erziehung де Menschen (1795)
• Про наївну і сентиментальну поезію / Über наївні унд sentimentalische Dichtung (1795)
• Про дилетантизм / Über ден Dilettantismus (1799, у співавторстві з Гете)
• Про високе / Über дас Erhabene (1801)
• Твори Шиллера в інших видах мистецтва

Музичний театр

• 1829 — «Вільгельм Телль» (опера), композитор Дж. Россіні
• 1834 — «Марія Стюарт» (опера), композитор Г. Доніцетті
• 1845 — "Джованна д` Арко "(опера), композитор Дж. Верді
• 1847 — «Розбійники» (опера), композитор Дж. Верді
• 1849 — «Луїза Міллер» (опера), композитор Дж. Верді
• 1867 — «Дон Карлос» (опера), композитор Дж. Верді
• 1879 — «Орлеанська діва» (опера), композитор П. Чайковський
• 1883 — «Мессинську наречена» (опера), композитор З. Фібіх
• 1957 — "Жанна д` Арк "(балет), композитор М. І. Пейко
• 2001 — «Марія Стюарт» (опера), композитор С. Слонимский
• Великий драматичний театр відкрився в Петрограді 15 лютого 1919 трагедією Ф. Шиллера «Дон Карлос».

Екранізації і фільми за мотивами творів

1980 — Телевистава «Змова Фієско в Генуї». Постановка Малого театру. Режисери: Фелікс Глямшін, Л. Є. Хейфец. У ролях: В. М. Соломія (Фієско), М. І. Царьов (Верина), Н. Вількіна (Леонора), Н. Корнієнко (Джулія), Я. П. Баришев (Джанеттіно), Е. В. Самойлов (Герцог Доріа), А. Потапов (Хассан, мавр), В. Богиня (Бургоньіно), Ю. Васильєв (Кальканьо), Е. Буренков (Сакко), Б. В. Клюєв (Ломелліно), А. Жарова (Берта), М. Фоміна (Роза), Г. В. Буканова (Арабелла) та інші.

Шиллер в Україні

Першим перекладачем поезій Шиллера українською мовою був у 1830-их pp. Й. Левицький, далі його твори перекладали П. Куліш, Б. Грінченко, А. Могильницький, М. Маркович, О. Навроцький, О. Левицький, О. Кониський, О. Пчілка, Б. Тен, М. Лукаш, С. Гординський та ін. У зв'язку з переслідуванням української мови драми Шиллера українською мовою на території України, що належала Російській імперії були заборонені, і перші їх вистави відбулися у львівському Театрі «Руської Бесіди»: «Підступність і кохання» та «Розбійники» (1881 — 89); уперше в Києві «Розбійники» ставив У Народному Театрі 1918 П. Саксаганський. Визначніші вистави пізнішого часу: «Вільгельм Телль» (Київ. Театр Юного Глядача, 1927), «Змова Фієско в Ґенуї» («Березіль», 1928), «Дон Карлос» (Театр ім. Франка, 1936) та ін.

Фрідріх Шиллер, Калінінград, 1910

Драми Шиллера українською мовою перекладали: В. Кміцикевич («Вільгельм Телль», 1887), Є. Горницький («Орлеанська Діва», 1889), Б. Грінченко («Марія Стюарт» і «Вільгельм Телль», 1896), О. Черняхівський («Розбійники», 1911), Ю. Назаренко («Підступність і кохання»), М. Лукаш («Розбійники», «Вільгельм Телль»), Я. Цурковський («Розбійники»). Окремими виданням вийшли твори Шиллера: «Поезії» (Л. 1914), «Вибрані драматичні твори» (К. 1955), «Вибрані твори» (К. 1971). Вислови Шиллера, що стали крилатими Коли я ненавиджу, я ніби щось віднімаю у себе; коли ж я люблю, — я цим збагачуюсь. Любов дарує назавжди, егоїзм дає лише в борг. Людина відображається у своїх вчинках. Справжнє кохання допомагає подолати усі труднощі. Любов звеличує великі душі. Любов і голод владарюють світом. Справжня дружба правдива і хоробра. Честь дорожча від життя. Істина не змінюється від того, що хтось її не визнає. Слово завжди сміливіше, ніж вчинки. Найбільша з перемог — вміння прощати. Всесвіт — це думка Бога.

Посилання

• Шиллер Ф. Естетика. - Київ: Мистецтво, 1974. - 360 с.
• [1]