Єжи Кавалерович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єжи Кавалерович
Jerzy Kawalerowicz
Зображення
Дата народження 19 січня 1922(1922-01-19)
Місце народження Гвіздець, Польща (тепер Україна)
Дата смерті 27 грудня 2007(2007-12-27) (85 років)
Місце смерті Варшава, Польща
Поховання Військові Повонзки
Громадянство Польща
Alma mater Академія образотворчих мистецтв у Кракові
Професія кінорежисер
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
IMDb ID 0442819
Єжи Кавалерович у Вікісховищі?

Єжи Кавалерович (пол. Jerzy Kawalerowicz) (19 січня 1922 року, Гвіздець біля Коломиї — 27 грудня 2007, Варшава) — польський режисер і сценарист, посол до Сейму ПНР (1985–1989).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився і був вихований у селі Гвіздець Станіславського воєводства Другої Речі Посполитої (тепер Коломийський район Івано-Франківської області). Був сином керівника пошти. Згідно з сімейними історіями батько був вірменин з походження й кілька поколінь до цього прізвище звучало як Каваларян.

Після війни в 1946–1949 роках навчався в Академії образотворчих мистецтв у Кракові (пол. Akademia Sztuk Pięknych w Krakowie) та Інституті кіно (пол. Instytut Filmowy).

Кар'єру в кіно розпочав як асистент режисера у фільмі Ванди Якубовської «Останній етап» (1948).

Створив ряд фільмів, котрі викликали розголос в усьому світі. Був одним зі співтворців польської школи кіно. Отримав кілька відомих нагород за свою творчість: Спеціальну нагороду Каннського кінофестивалю за «Мати Йоанна від янголів» у 1961 році[1], Срібного ведмедя на Берлінському кінофестивалі за «Смерть президента» і номінацію на Оскара.

Від 1955 року керував Кінооб'єднанням «Kadr» (тепер Кіностудія Kadr). Був художнім керівником близько сотні фільмів відомих польських режисерів: Анджея Мунка, Анджея Вайди (напр. Попіл і діамант), Єжи Антчака, Казімежа Куца, Януша Морґенштерна, Тадеуша Конвіцького, Юліуша Махульського (напр. Вабанк).

Був співзасновником і першим президентом Асоціації польських кінематографістів. Займав цю позаду впродовж кількох десятиліть, зокрема у важкі часи конфліктів між кінематографістами та тогочасною комуністичною владою.

Від 1980 року викладав у кіношколі Лодзі. В 1954–1990 роках був членом Польської об'єднаної робітничої партії. В 1985–1989 роках був послом до Сейму ПНР ІХ скликання. В 1981–1983 роках був членом Президії Загальнопольського комітету Фронту єдності народу.

1998 року став почесним професором Сорбонни, а 2001 — кіношколи у Лодзі.

Чотири тижні перед смертю отримав інсульт і впав у кому. Не прийшов до тями, помер у віці 85 років. 7 січня 2008 року був похований на кладовищі Військові Повонзки у Варшаві.

Від 21 травня 2010 року імя режисера отримала пара потягів interREGIO, які курсують між Варшавою і Лодзю[2].

Був одружений з Люциною Вінницькою. Разом вони мали двоє дітей: Аґату і Пйотра.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Зірка на Алеї зірок у Лодзі
Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава
  • Gromada (1951) — сценарист і режисер
  • Celuloza (1953—1954) — сценарист і режисер
  • Pod gwiazdą frygijską (1954) — сценарист і режисер
  • Тінь / Cień (1956) — режисер
  • Prawdziwy koniec wielkiej wojny (1957) — сценарист і режисер
  • Pociąg (1959) — сценарист і режисер
  • Matka Joanna od Aniołów (1960) — сценарист і режисер
  • Фараон / Faraon (1966) — сценарист і режисер
  • Gra (1968) — сценарист і режисер
  • Maddalena (1971) — сценарист і режисер
  • Śmierć prezydenta (1977) — сценарист і режисер
  • Spotkanie na Atlantyku (1980) — сценарист і режисер
  • Austeria (1983) — сценарист і режисер
  • Jeniec Europy (1989) — сценарист і режисер
  • Bronsteins Kinder (1990) — сценарист і режисер
  • Za co? (1995) — сценарист і режисер
  • Quo vadis (2001) — сценарист і режисер
  • Quo vadis (2002) — сценарист і режисер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сторінка Каннського кінофестивалю
  2. Filmowi patroni pociągów, w: Z biegiem szyn, wyd. Karol Trammer, nr 4(48)/2010, s.2, ISSN 1896-4079

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Dipont M., Zawiśliński S., Faraon kina, Warszawa 1997
  • Kawalerowicz J., Więcej niż kino, oprac. Kuśmierczyk S., Zawiśliński S., Warszawa 2001
  • Księga «Kadru», red. Zawiśliński S., Kuśmierczyk S., Warszawa 2002

Посилання[ред. | ред. код]