Єльськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єльськ
біл. Ельск
Coat of Arms of Jelsk, Belarus.png Flag of Jelsk.png
Герб Прапор
Ельск 2011.jpg
51°49′ пн. ш. 29°09′ сх. д. / 51.817° пн. ш. 29.150° сх. д. / 51.817; 29.150Координати: 51°49′ пн. ш. 29°09′ сх. д. / 51.817° пн. ш. 29.150° сх. д. / 51.817; 29.150
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Єльський район
Тип місто
Перша згадка XVI століття
Статус з 5 липня 1971 року
Населення 9,8 тис. (2006)
До обласного центру
 - фізична 177 км
До Мінська
 - фізична 319 км
Єльськ is located in Білорусь
Єльськ
Єльськ

CMNS: Єльськ на Вікісховищі

Є́льськ (біл. і рос. Е́льск, пол. Jelsk; Є́льськас, лит. Jelskas, інші назви Каролі́н, до 1931 року Миколаїв) — місто в Білорусі, адміністративний центр Єльського району Гомельської області за 177 км на південний захід від Гомеля і за 319 км від Мінська. Залізнична станція на лінії КалинковічіКоростень. Автомобільними дорогами пов'язаний з Мозирем, Наровлею, Овручем.

Історія[ред.ред. код]

Перші письмові згадки про Єльськ під назвою Королин відноситься до XVI століття. Тоді це було містечко Мозирського повіту Великого князівства Литовського, володіння французького дворянського роду Спаду, які були змушені емігрувати з Франції через релігійні гоніння. Пізніше належав Казимиру Аскерко, польским магнатам Єльським.

У XVIII столітті тут була побудована церква, діяли костел і синагога. Після Люблінської унії 1569 року Єльськ входить до складу Речі Посполитої. Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році містечко у складі Російської імперії, як містечка Міхалківської волості Мозирського повіту Мінської губернії.

В 1886 році Єльську було 44 подвір'я, винокурний завод, 3 лавки, школа. Після будівництва залізничної лінії Жлобин-Овруч в 1873 році він став станцією. На початку XX століття Єльську налічувалося 167 будинків і 910 осіб.

З 1924 року це центр Королинского, а з 1931 року Єльського районів. У вересні 1938 року, коли містечку надано статус селища міського типу, в ньому проживало близько 4 тис. осіб.

З серпня 1941 року Єльськ знаходився під німецькою окупацією. У селищі діяли групи Єльського підпілля. 11 січня 1944 року Єльськ захопили війська Білоруського фронту і радянські партизани.

5 липня 1971 року Єльську надано статус міста. На 2004 рік населення міста становило 10,1 тис. жителів. У 2006 9,8 тис.

Геологія[ред.ред. код]

Підземні води[ред.ред. код]

У місті знайдено мінеральну воду з температурою до 50°C на глибині 2750 м.[1]

Забудова[ред.ред. код]

3-5-поверхові житлові будинки. У південній та західній частинах міста розташована одноповерхова індивідуальна забудова.

Промисловість[ред.ред. код]

Промислова зона знаходиться в північному секторі та включає маслоробний, плодоовочевий, спиртовий, цегельний заводи і меблеву фабрику.

Освіта і культура[ред.ред. код]

Середні, музична, спортивна школи, школа-інтернат, школа мистецтв, Будинок школярів, бібліотеки. При Будинку культури з 1950 р. діє народний театр. У 1976 р. створено краєзнавчий музей. Видається газета «Народний голос».

Персоналії[ред.ред. код]

Батьківщина педагога і філософа М. Анцукевіча.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Троїцька церква, збудована в 1770-ті роки.

Герб[ред.ред. код]

Єльські користувалися гербом «Пелеш» — в гербовою поле два перехрещені меча, покладені Андріївським хрестом. Є варіанти цього герба, в яких між вістря мечів розміщується шестикінечна зірка. Згідно з польським географічним словником, цей герб має західноєвропейське походження і представники дворянського роду Спаду користувалися цим гербовим символом.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Химерик.Ю.А — Шостий океан , видавництво Радянська школа тираж 12000 екз.

Посилання[ред.ред. код]