Турів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Турів
біл. біл. Тураў
Coat of Arms of Turaŭ, Belarus.svg Flag of Turaw, Belarus.svg
Герб Прапор
BLR Turau Administrative Building.jpg
Основні дані
52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611Координати: 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Перша згадка 980
Статус з 2004 року
Населення 2 846 (2011)
Площа 5,46029 км²[1] км²
Поштовий індекс 247980
Телефонний код +375-2353
Висота 125 м[2] м.н.р.м.
Місцева влада
Веб-сторінка Тураў
Турів. Карта розташування: Білорусь
Турів
Турів
Турів. Карта розташування: Гомельська область
Турів
Турів
Турів (Гомельська область)

CMNS: Турів на Вікісховищі

Ту́рів (Туров, біл. Ту́раў) — місто східного Полісся, пристань на правому березі Прип'яті, у Житковицькому районі Гомельської області Білорусі.

Історія[ред. | ред. код]

Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згадується в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.

За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого знаходилася Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворюється Турівська єпархія.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.

З кінця 10 століття центр удільного Турівського князівства та єпархіїXII ст. тут був єпископом Кирило Турівський).

Узимку 1241 року місто було зруйноване Батиєвою навалою.

З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (з середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі), недовгий час входив до складу держави гетьмана Богдана Хмельницького.

З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської Імперії.

4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській[3].

19181920 — у складі Української Держави.

3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.

Персоналії[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Храм на честь всіх святих (XIX ст.)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://gp.by/upload/iblock/0c7/0c77b7a70bc8b48d969b9da8379e9542.pdf
  2. GeoNames — 2005.
  3. S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 72-73. (пол.)
  4. Książęta Ostrogscy (01) (пол.)

Література[ред. | ред. код]