Єронім Шептицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єронім Антоній Шептицький
Hieronim Antoni Szeptycki
Hieronim Szeptycki.jpg
Єпископ Плоцький
24 вересня 1759 — 9 серпня 1773
Обрання: 10 серпня 1759
Інтронізація: 9 листопада 1759
Конфесія: Католицтво
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Юзеф Євстахій Шембек
Наступник: Міхал Єжи Понятовський
посаду посів через заступника
Єпископ-помічник Луцької дієцезії
20 липня 1739 — 10 серпня 1759
Обрання: 20 липня 1739
 
Альма-матер: Львівський колегіум театинців, Замойська академія
Науковий ступінь: доктор обидвох прав
Народження: 17 травня 1700(1700-05-17)
Золочівський район, Львівська область, Україна
Смерть: 9 серпня 1773(1773-08-09) (73 роки)
Варшава
Похований: колегіата в Пултуську
Династія: Шептицькі
Батько: Євстахій Станіслав Шептицький
Мати: Анна Крушинська
Священство: 24 серпня 1727
Єп. хіротонія: 11 жовтня 1739
 
Нагороди:
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

Єронім Антоній Шептицький власного гербу (пол. Hieronim Antoni Szeptycki; 17 травня 1700, с. Погорільці, нині Золочівського району Львівської області, Україна — 9 серпня 1773, Варшава) — шляхтич з давнього українського роду Шептицьких. Римо-католицький релігійний діяч, єпископ-помічник Луцький у 1739—1759 роках, єпископ Плоцької дієцезії від 24 вересня 1759 до 9 серпня 1773 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Колегіата в Пултуську, місце поховання

Народився 17 травня[1][2] 1700 року в селі Погорільці[3]. Був охрещений 17 травня в латинській парафії Вижняни[4]. Представник роду Шептицьких. Батько — Євстахій Станіслав Шептицький (пол. Eustachy Stanisław Szeptycki, пом. 1709[4]), летичівський хорунжий. Матір — дружина батька Анна Крушинська, дочка смоленського ловчого.[5] Спочатку був греко-католиком.[6] За Каспером Несецьким, його стриєчним братом був єпископ Руської Унійної Церкви[7], Митрополит Київський Атанасій Шептицький.[8]

Навчався у Львівському колегіумі театинців. У 1736 році здобув ступінь доктора обидвох прав Замойської академії, посідаючи при цьому посаду львівського латинського каноніка. 1739 року був львівським капітульним архідияконом, титулярним єпископом Салде (англ. Saldae,[9] правдоподібно, на цю посаду його висунув луцький єпископ Анджей Станіслав Залуський) і[5] Луцький єпископом-суфраганом[10].

Був депутатом Коронного трибуналу за дорученням Львівської латинської капітули. Під час його засідань, правдоподібно, нав'язав контакти з князями Чорторийськими і майбутнім коронним маршалком Станіславом Любомирським. Також зацікавився політикою, пропонованими «Фамілією» реформами.[5] Після раптової смерті в листопаді 1757 року кам'янецького єпископа і львівського архієпископа-номіната Миколая Дембовського[11] наприкінці 1757 року Чорторийські запропонували королю Августові ІІІ Фрідріхові кандидатуру Є. Шептицького на вакантну посаду кам'янецького єпископа[12], однак вибух Семилітньої війни затягнув процес і не дозволив йому її отримати. Після смерті у квітні 1759 року плоцького єпископа Юзефа Елізеуша Шембека у статусі кам'янецького єпископа-номіната був номінований королем на цю вакансію. 24 вересня 1759 року Папа Климент XIII затвердив на посаді[5], а 9 листопада адміністратор Плоцької дієцезії Казімеж Рокітницький (пол. Kazimierz Rokitnicki) отримав від Є. Шептицького лист, в якому останній давав йому вказівку вій його імені посісти посаду. Сам Є. Шептицький прибув до Плоцька 19 листопада, а 21-го духовенство і віряни урочисто вітали його в місцевій колегіаті[13]. Будучи на цій посаді, мешкав переважно в родинному палаці у Варшаві[14].

У 1760 році нагороджений Орденом Білого Орла[15]. 19 серпня 1772 у Варшаві виступив як свідок у дипломі короля Станіслава Августа Понятовського, яким Ян Себастьян, представник роду Гейделів, «за заслуги предків та власні у боротьбі проти гайдамаків» отримав дідичний титул барона[16]

Помер 9 серпня 1773 року в м. Варшаві. Після меси, відправленої за упокій його душі, був похований 18 серпня 1773 року в каплиці святого Яна під вежею в колегіаті в Пултуську[17]. Свій маєток записав Каєтанові Шептицькому та його братам, а також Войтихові Шептицькому, єдиному синові львівського чашника та обухівського старости Юрія Шептицького[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bishop Hieronim Antoni Szeptycki †
  2. Hieronim Antoni Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.1) (пол.)
  3. за іншими даними, в місті Вижняни, нині село Золочівського району Львівської області, УкраїнаHieronim Antoni Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.1)
  4. а б Galas, s. 232.
  5. а б в г Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773)… — S. 251.
  6. Родовід Шептицьких[недоступне посилання з червень 2019].
  7. пізніше Греко-Католицької
  8. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 4. — S. 279—280.
  9. Saldae. (англ.)
  10. Barącz S. Pamiętnik dziejów Polski. — Lwów, 1855. — S. 208. (пол.)
  11. Konopczyński W. Dembowski Mikołaj h. Jelita († 1757) arcybiskup nominat lwowski // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1939—1946. — T. V. — S. 97. (пол.)
  12. у «Словнику географічному Королівства Польського» його названо єпископом кам'янецьким, однак не вказано дати; Див. Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — Т. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 761. (пол.)
  13. Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773)… — S. 252.
  14. Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773)… — S. 254.
  15. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008. — 2008. — S. 196. (пол.)
  16. Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. — Poznań : Jarosław Leitgeber, nakładem autora, 1880. — S. 91. (пол.)
  17. Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773)… — S. 257.
  18. Haratym A. Szeptycki Kajetan h. własnego (zm. 1792) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 239.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]