Чекно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Чекно
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Млинівський
Рада/громада Ярославицька сільська рада
Код КОАТУУ 5623889807
Основні дані
Засноване 1564
Населення ~ 100
Площа 7,21 км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 35112
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°38′18″ пн. ш. 25°23′07″ сх. д. / 50.63833° пн. ш. 25.38528° сх. д. / 50.63833; 25.38528Координати: 50°38′18″ пн. ш. 25°23′07″ сх. д. / 50.63833° пн. ш. 25.38528° сх. д. / 50.63833; 25.38528
Середня висота
над рівнем моря
191 м
Водойми р. Стир
Місцева влада
Адреса ради 35112, с. Ярославичі, вул. Садова, 7а; тел. 78-5-31
Карта
Чекно is located in Україна
Чекно
Чекно
Чекно is located in Рівненська область
Чекно
Чекно

Чекно (у 1940-х — 2014 — Межиріччя) — село в Україні, в Млинівському районі Рівненської області.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Назва села Чекно згадується від 10 листопада 1564 року як маєток князя Якова Крокоткі-Єловицького.

Село Чекно Млинівського району, що на Рівненщині отримало свою назву від того, як переказують, князь Луцький Ярослав Ізяслович, який жив у Ярославичах, тут чеканив свою монету — так зазначає дослідник історії Волині Тодорович М. І.

На центральній вулиці поселення Чекно і донині височать мури Хресто-Воздвиженської церкви, яку спорудив 1733 року граф Соболевський у стилі українського бароко і яку в 1963 році зруйнували радянські атеїсти. У 1946 році село Чекно офіційно перейменоване на село Межиріччя.

З південного заходу село омивається річкою Стиром, а з півночі — Тишицею, від того і походить назва села Межиріччя. За Польщі землі навколо села належали графині з Ратнева. Частину їх вділили польським «осадникам». Найбільшу земельну ділянку з них мав полковник Кулькевіч – 25 га. До середини 30-х років чекненські діти ходили в школу с. Яловичі. У 1935 р. Макар Шевчук здав частину своєї хати під школу, таким чином виник свій чекненський навчальний заклад. Тут були перший і четвертий класи, а другий та третій - у Яловичах. А в Ярославичах діяла п'ятикласна школа. Навчали дітей у Чекні пані Марися, чоловік якої Дембек служив комендантом поліції у Ярославицькій гміні, пані Варвара, Людмила Шевчук, Римма Стецюк. Після війни школу "перенесли" в хату Матвія Шлихти, котрого з сім'єю вивезли в Сибір. Потім навчальний заклад закрили, а діти ходили на навчання до Яловичів, де на початку 70-их років школа теж опинилася "на замку".

У роки німецької окупації в селі діяв осередок ОУН-УПА. Члени "боївки" спочатку квартирували у Трохима Кваші, а потім під кручею на березі Стира вони зробили схрон, в якому і переховувалися. Станичним був Петро Миколайович Новосад, а начальником зв'язку – чоловік із псевдо "Ярема". У Чекні до війни працювала сільська рада. Головував тоді Йосип Сидорук, а після його загибелі Микола Липчанський. Після війни до об'єднання із Ярославицькою сільраду очолював Гордовський із с. ПідлісціОстрожецького району. Зміна назви села Чекно на Межиріччя відображена у довіднику «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ» станом на 1 вересня 1946 р.

За "Списком населених пунктів Волинської губернії", виданому у 1911 році, село Чекно належало до Ярославицької волості Дубенського повіту. У грудні 1939 р. була утворена Рівненська область і село Чекно увійшло до складу, утвореного в січні 1940 р., 11 березня 2014 року селу Межиріччя повернуто історичну назву Чекно. Дворів у селі – 43, населення – 100 чолові.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Навесні 1881 року Ольга Петрівна Косач повезла дітей Михайла, Лесю, Ольгу у село Чекно, щоб вони побачили і послухали веснянки. Саме тут у селі Чекно десятилітня Леся чи не вперше познайомилась з поетичним народним весняним звичаєм. Майже все життя зберігала вона у своїй пам'яті пісенні мелодії, що їх перейняла в дитинстві у нашому краї. Зупинившись у селі Чекно, в знайомого Самарина Косачі проживаючи там винесли звідти багато цікавих вражень. Кожного дня Олена Пчілка разом з дітьми відвідувала кілька хат вишукуючи рідкісні художні візерунки волинської вишивки.

В 1971 році з нагоди 100-літнього ювілею письменниці у Ярославичах відбулося урочисте встановлення меморіальної дошки з написом: «1881 року в селі Чекно (нині Межиріччя Ярославицької сільської ради) вивчала народні веснянки українська поетеса Леся Українка».

Джерела[ред.ред. код]

  • Олександр Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Т. 2. — Вінніпеґ: Накладом Товариства «Волинь», 1986.
  • Н. И. Теодорович. Историко-статестическоє опісаніе церквей и приходов Волинской епархии. Т. И. Уезды Ровенский, Острожский, и Дубенский. Почаев: Типография Почаево-Успенской Лавры, 1889 р. зібрав А.Схаб Луцьк 2013 р.
  • Погода в селі Чекно

Примітки[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.