Очікує на перевірку

Іван Шангірей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Шангірей
Народивсяневідомо
Кримське ханство
Померпісля 1656
ГромадянствоРіч ПосполитаГетьманщина
Національністькримський татарин
Діяльністьвійськовик
ПосадаКорсунський полковник
Конфесіяправославний
РідҐераї, Шангіреї (родоначальник)
РодичіШахін Ґерай
Герб
Герб

Іва́н Шангіре́й (крим. Ivan Shangiray, Шенкеренко, Шах-Ґірей, Шахін Ґерай) (*?, Кримське ханство — †після 1656) — український військовик доби Гетьманщини кримськотатарського походження. Корсунський полковник (1648). Можливо предок українського філософа Григорія Сковороди.

Походження

[ред. | ред. код]

Кримськотатарський аристократ, імовірно — представник ханського роду Ґераїв, бічної гілки Чингізидів. За однією з версій, міг бути сином калги Шахіна Ґерая (†1641) — сина кримського хана Саадета ІІ, брата Мехмеда ІІІ, що намагався скинути васальну залежність Криму від Османської імперії та 1624 уклав військовий союз із запорозькими козаками. Після поразки у війні з османським ставлеником Джанібеком родичі Шахіна були змушені емігрувати, дехто міг опинитися в Україні. Історик Юрій Мицик робив припущення про тотожність Івана Шангірея з Шахін Ґераєм, хоч згідно з османськими джерелами Шахін був страчений 1641 за наказом султана Ібрагіма І.

Участь у подіях Визвольної війни 1648-1657

[ред. | ред. код]

На початковому етапі Визвольної війни Іван Шангірей був у колі близьких сподвижників Богдана Хмельницького. Влітку 1648 очолював Корсунський полк. У червні за наказом гетьмана мав слідувати за корпусом Максима Кривоноса до Прилук, де очікувати на підхід основних сил української армії. У липні на чолі полку взяв участь у поході Кривоноса на Поділля. Пройшов від Білої Церкви до Костянтинова, ведучи бої з загонами магнатів Речі Посполитої. Учасник битви під Костянтиновом.

Вже у серпні керівництво полком перейшло до Станіслава Морозенка. У Реєстрі 1649 Іван Шангірей згаданий як військовий товариш Корсунської полкової сотні. 1650 — сотник полкової сотні. У вересні того ж року знову очолював полк як наказний полковник. Разом з київським полковником Михайлом Крисою залишився пильнувати Україну, у той час як усе військо на чолі з Богданом Хмельницьким вирушило у похід на Молдову.

Дані про загибель Шангірея у Берестецькій битві 1651 не підтверджуються. 8 січня 1654 він згаданий серед учасників Переяславської ради — як сотник однієї з сотень Корсунського полку. Востаннє згадується 1656 як корсунський військовий товариш. Імовірно, загинув під час міжусобиць 1657-1658 років.

Нащадки

[ред. | ред. код]

Родоначальник козацько-шляхетського роду Шангіреїв. Серед його представників: козак Степан Шангірей — батько Пелагії Степанівни Шангірей-Сковороди, дід українського філософа Григорія Сковороди (1722 — 1794).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
  • Кралюк П. Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів. — Харків, 2018.
  • Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія.  — Київ, 2010.
  • Мицик Юрій, Степенькін Ст. Корсунь козацький. — Київ, 2016.