Іґнац Плеєль
| Іґнац Плеєль | |
|---|---|
| фр. Ignace Joseph Pleyel | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 червня 1757[1][2][3] |
| Місце народження | Ruppersthald, Großweikersdorfd, Тулльн, Нижня Австрія, Австрія |
| Дата смерті | 14 листопада 1831[1][4][…] (74 роки) |
| Місце смерті | Париж, Франція[6] |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Ignace Pleyeld |
| Роки активності | з 1778 |
| Громадянство | Австрія і Франція |
| Професії | piano maker, музичний видавець, композитор, піаніст |
| Вчителі | Йозеф Гайдн |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера, симфонія, класична музика і духовна музика |
| Діти | Camille Pleyeld[7] |
 Файли у Вікісховищі | |
Іґнац Йозеф Плеєль (нім. Ignaz Josef Pleyel; 18 червня 1757) — французький композитор і видавець австрійського походження, засновник фортепіанної фабрики «Плеєль», яка існує і сьогодні.
Іґнац Плеєль народився 18 липня 1757 року в Рупперсталє (поблизу Відня) в родині шкільного вчителя Мартіна Плеєля. Він був 24-ю дитиною з 38 дітей в сім'ї. Навчався композиції у Йозефа Гайдна (1772—77) і грі на скрипці і фортепіано у Й. Б. Ванхаля, удосконалювався в Італії, де подружився з багатьма відомими композиторами ( Доменіко Чімароза, Джованні Паїзієлло та ін.). Дозволити собі навчання він зміг завдяки спонсорам-аристократам, які повірили в його талант, зокрема, угорському графу Ладіслаусу Ердьоді. В Італії Плеєль написав оперу «Іфігенія», яка з успіхом була поставлена в Неаполі в 1785 році[8].
З 1783 року Плеєль служив капельмейстером в Страсбурзі. У 1791—92 роках диригував лондонським оркестром музичного товариства «Професійні концерти». З 1795 року жив у Парижі, де заснував одну з кращих французьких фірм з виробництва фортепіано «Плеєль» (1807). Через успіх в комерції Плеєль поступово перестав писати, незважаючи на те, що в перші роки перебування у Франції активно займався композиторською творчістю.
Залишивши справи в 1824 році, Плеєль переїхав у село за 50 кілометрів від Парижа. На схилі років він вже розумів, що його твори вже втрачають популярність на тлі романтизму, що зароджувався. Помер Плеєль 14 листопада 1831 року поблизу Парижа. Похований на кладовищі Пер-Лашез.
За життя композитора найбільшу популярність отримали його твори є відгуком на революційні події у Франції. У їх числі — «Гімн свободи» (1791), написаний на слова Руже де Лілля і симфонія «Революція 10 серпня, або Алегоричний сполох» (1793) — монументальний твір для хору, оркестру та 7 дзвонів. Одна з тем «Гімну свободи» має щось спільне з початком фіналу 5-ї симфонії Бетховена[9].
Твори Плеєля відзначаються елегантністю і красою мелодій. Його струнні квартети оцінив В. А. Моцарт[9].
- Опери:
- 29 симфоній
- 5 концертних симфоній
- Серенади
- Концерти з оркестром для фортепіано, для скрипки, альта, віолончелі, кларнета
- Камерно-інструментальні ансамблі:
та ін.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ MGG Online — Bärenreiter-Verlag, 2016.
- ↑ Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/OMO/9781561592630.013.90000380347
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118792555 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Г. Риман Плейель // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1028–1029.
- ↑ Соловьёв Н. Ф. Плейель, Игнац // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Музыкальная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — С. 304-305.
- Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Музыкальная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — С. 304-305.
- Соловьёв Н. Ф. Плейель, Игнац // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
