Іконников Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іконников Володимир Степанович
Володимир Іконников
Володимир Іконников
Народився 9 (21) грудня 1841
Київ, Російська імперія[1]
Помер 26 листопада 1923(1923-11-26)[1] (81 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Університет Св. Володимира
Галузь наукових інтересів історія, педагогіка
Вчене звання професор, декан
Науковий ступінь доктор наук, академік
Член Національна академія наук України і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: праці з історії, засновник Історичного товариства Нестора-Літописця
У шлюбі з Родзевич Ганна Леопольдівна
Діти Ольга
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
4-го ст.
Орден Святої Анни 2 ступеня
2-го ст.
Орден Святого Станіслава 4 ступеня
4-го ст.

Іконников Володимир Степанович у Вікісховищі?

Іко́нников Володи́мир Степа́нович (інколи — Іконніков; 9 [21] грудня 1841(18411221), Київ, Російська імперія — 26 листопада 1923, Київ, УСРР, СРСР) — український історик та педагог, професор, у 18771880 та у 18831887 роках — декан історико-філологічного факультету Київського імператорського університету Св. Володимира. У 18811883 роках — член Ради Колегії Павла Ґалаґана, член Київського товариства старожитностей і мистецтв, товариш Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. Рідний брат Київського губернського архітектора Михайла Іконникова.

Біографія[ред.ред. код]

Походив з дворян Київської губернії. Виховувався в Володимирському Київському кадетському корпусі і по його закінченні в 1861 році, витримавши додатковий іспит, вступив на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира. Після завершення навчання в університеті, в 1865 році був залишений для підготовки до професорського звання.

У 1867 році захистив дисертацію «Максим Грек. Історико-літературне дослідження» (рос. Максим Грек. Историко-литературное исследование, Київ, 1865—1866 роки) і отримав ступінь магістра російської історії. У наступному році був обраний на доцента.

У 1869 році Іконников захистив в Новоросійському університеті дисертацію на ступінь доктора на тему «Досвід дослідження про культурне значення Візантії в російській історії» (рос. Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории, Київ, 1869 рік) і зайняв кафедру російської історії в Києві.

Був одним із засновників Історичного товариства Нестора-Літописця, у 18741877 та у 18931895 роках — був головою Київського товариства Нестора-Літописця. У 19181921 роках — голова Комісії для розбору давніх актів.

Від 1893 року — член-кореспондент, з 1914 року — ординарний академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук у відділенні російської мови та словесності.

З 1921 року — обраний на академіка Української Академії наук, де очолював Комісію для видавання пам'яток новітнього письменства та Археографічну комісію. Науковий доробок вченого становить понад 700 праць з історії, джерелознавства та археографії. Автор книги «Спроба російської історіографії» (Т. 1 — 2, 1891—1908, Т. 3 не був опублікований, рукопис зберігається у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського).

Похований на Щекавицькому кладовищі у Києві.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденами

Праці[ред.ред. код]

Серед праць вченого найбільш виділяються: «Скептична школа в російській історіографії» (Київ, 1871 р.), «Граф Н. С. Мордвінов. Історична монографія» (СПб., 1873 р.) і «Досвід російської історіографії» (т. I, у двох книгах, Київ, 1892 р.) — капітальний бібліографічний посібник.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Иконников Владимир Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.