Історія євреїв на Закарпатті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єврей Галичини (зліва) та єврей з Мукачева на Закарпатті (справа). Традиційний одяг євреїв західної України. Листівка 1821 року.
Закарпатські євреї, 1938

Історія євреїв на Закарпатті.

Дані переписів населення в Угорщині 20-го століття[ред. | ред. код]

Закарпаття в 1936 році

Останній перепис населення в Угорщині до початку Першої світової війни було проведено в 1910 році. У той час територія сучасного Закарпаття входила до складу чотирьох комітатів: Унг, Берег (комітат), Угоча та Мармарош.

Комітати Угоча та Мармарош були розділені між Чехословаччиною та Румунією в 1920 році після розпаду Австо-Угорської імперії, яка зазнала поразки в Першій світовій війні. Угорщина анексувала північні землі цих комітатів від Карпатської України в березні 1939 року за лічені години після проголошення незалежності останньої. Подібна доля спіткала й південні землі, котрі Угорщина захопила від Румунії в 1940 році. Зараз північні землі належать Україні.

У 1920 році Унг і Берег ввійшли до складу Чехословаччини, за винятком невеликої частини Берегу, що залишився в складі Угорищини. У 1938 році Угорщина анексувала південні землі цих колишніх комітатів в Чехословаччини, а у 1939 році окупувала їхні північні землі, що ввійшли до складу новоствореної держави Карпатська Україна. Переважна більшість території цих комітатів зараз належить Україні.

Комітат грудень 1910 року січень 1941 року (разом) частина, анексована в 1938 році частина, анексована в 1939 році частина, анексована в 1940 році
Унг 17 587 (10.9 %) 20 903 (9.8 %) 13,000 (нижня) 8 000 (верхня) -
Берег (комітат) 33,660 (14.2 %) 46 156 (12.9 %) 25 000 (нижня) 21 000 (верхня) -
Угоча 11 850 (12.9 %) 10 932 (11.9 %) - 7 000 (північна) 4 000 (південна)
Мармарош 65 694 (18.4 %) 79 048 (16.2 %) - 48 000 (північна) 31 000 (південна)
Разом 128 791 (15.2 %) 157 766 (13.7 %) 38 000 84 000 35 000

Чехословацький період[ред. | ред. код]

У 1921 році приблизно 27 % євреїв Закарпаття займалися сільським господарством, що було найвищим показником в цілій Європі. Під час переписів населення 1921 та 1930 років 87 % та 93 % євреїв Закарпаття відповідно ідентифікували себе євреями за національністю. Таким чином євреї Закарпаття становили найменш асимільовану групу в Чехословаччині, яка розмовляла мовою їдиш.

Остаточне розв'язання єврейського питання на Закарпатті[ред. | ред. код]

Синагога в Ужгороді, 1920 рік

Під час Другої світової війни остаточне розв'язання єврейського питання було поширено на територію Закарпаття, коли німці скинули угорський уряд. Варто зазначити, що угорський уряд та його фашистські елементи відігравали неабияку роль у винищенні євреїв ще до цього. Від початку 1939 року ухвалювалися драконівські закони, які забороняли євреям ходити до школи та займатися звичним для них видами економічної діяльності. Влітку 1941 року угорська влада депортувала близько 20 тис. євреїв із Закарпаття в галицький регіон Польщі-України. Це було зроблено під приводом вигнання іноземних біженців, проте насправді більшість з депортованих людей походили з сімей, які мешкали на цій території щонайменше 50-100 років. Багато людей, які б змогли довести, що вони не переселенці, були позбавлені такого шансу. Більшість з депортованих осіб було відразу передано підрозділам айнзатцгруп нацистської Німеччини біля Кам'янця-Подільського й розстріляно кулеметом протягом трьох днів наприкінці 1941 року. Декілька тисяч інших вигнанців залишено на призволяще поблизу Кам'янця-Подільського в Галичині після перетину ними кордону. Переважна більшість цих людей загинула протягом наступних двох років в гетто та таборах смерті з іншими євреями, які населяли цей регіон.

Євреї із Закарпаття прибувають в Аушвіц, травень 1944 року. . Більшість, так і не ставши на облік у табірній системі, була знищена в газових камерах у перші години після прибуття.

Ті євреї, котрим пощастило уникнути депортації 1941 року зазнали подальших утисків з боку угорської влади. Чоловіків працездатного віку призивалися для роботи в нелюдських умовах, через що велика частина з них померла. Ті, хто вижив, повернулися додому, проте стали жертвами депортації в концентраційні табори за часів панування німецьких нацистів після 1944 року.

У квітні 1944 року було створено 17 основних гетто на території сучасного Закарпаття, в яких перебувало 144 тис. євреїв. З 15 травня по 7 червня 1944 року кожного дня до Аушвіца вивозили 14 тис. євреїв.

Наступна таблиця подає інформацію стосовно так званих «поїздів смерті», якими євреїв транспортували з чотирьох комітатів в Німеччину через Кассу (Кошице). (Деякі єврейські чоловіки були на примусових роботах (munkaszolgálat); деякі поїзди не їхали через Кассу; а деякі євреї з цих комітатів були примусово змушені сідати на поїзд в сусідніх комітатах):

Походження поїзда смерті К-ть поїздів К-ть людей Дата передачі євреїв німцям в Кассі
Ungvár (Ужгород) 5 16 188 17, 22, 25, 27, 31 травня
Beregszász (Берегове) 4 10 849 16, 18, 24, 29 травня
Munkács (Мукачево) 9 28 587 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24 травня
Nagyszőlős (Виноградів) 3 9 840 20, 27 травня, 3 червня
Ökörmező (Міжгір'я) 1 3 052 17 травня
Huszt (Хуст) 4 10 825 24, 26 травня, 2, 6 червня
Técső (Тячів) 1 2 208 28 травня
Aknaszlatina (Солотвино) 1 3 317 25 травня
Máramarossziget (Сигіт) 4 12 849 16, 18, 20, 22 травня
Felsővisó (Вишово-Вижнє) 4 12 074 19, 21, 23, 25 травня
Загалом 36 109 789

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Henry Abramson, Collective Memory and Collective Identity: Jews, Rusyns, and the Holocaust, Carpatho-Rusyn American, vol. 17 (1994), no. 3.
  • Alexander Dukhnovich, Virtue Is More Important Than Riches (translated by Elaine Rusinko), East European Monographs, 1995, 85pp., ISBN 0-88033-290-5.
  • Mikhael Mitsel, «The Activity of „the Joint“ in Mukachevo in 1944—1945 and the Soviet attitude toward It in 1953», Jews in Russia and Eastern Europe, 1(58)2007 ISSN 1565-4907.
  • Studies on the History of Hungarian Holocaust, Budapest, Napvilag, 2002. ISBN 963-9350-10-9, 151pp. (in English)
  • Tanulmanyok a magyarorszagi holokauszt törteneteböl, Budapest, Napvilag, 2002. ISBN 963-9350-01-X, 132pp. (in Hungarian)