Мармарощина

Мармарощина
Герб
Дата створення / заснування	1320
Країна	Румунія і Україна
Адміністративна одиниця	Румунія
Час/дата припинення існування	1402
Категорія мап на Вікісховищі	d
Офіційний сайт
Мармарощина у Вікісховищі

Мармароська жупа, 1782–1785

Мармаро́щина (рум. Maramureş, угор. Máramaros) — історична область у Карпатах, зараз ділиться на Південну Мармарощину в Румунії та Північну Мармарощину в Україні. Багато лісів, які ростуть у передгір'ях та в горах, а також яблуневих садів, які ростуть на півдні української (в долині Тиси) та по долинах румунської частин області.

Назва

• Мармарощина, або Мармарош — українська назва.
• Марамуреш (рум. Maramureş, нім. Maramuresch) — румунська і німецька назви.
• Марамарош (угор. Máramaros, тур. Marmaroş) — угорська і турецька назви.
• Марматія (лат. Marmatia) — латинська назва.

Географія

Площа історичної області становить 9 716 км² — з них Україні належить 6148 км² та 3568 км² Румунії.

Міста

Головні міста: Південна Мармарощина — Сигіт; часто до Південного Мармарошу відносять і головне місто сьогоднішнього жудеця Мармарош місто Бая-Маре, іноді також і місто Сату-Маре (укр. Сатмір).

Північний Мармарош  — Хуст, Тячів, Рахів, Міжгі́р'я та села Міжгірського району, Довге.

Річки

Річки краю: Південна Мармарощина — Тиса, Самош і Красна; Північна Мармарощина — Тересва, Ріка, Теребля.

Озера: Синевир

У межах Мармарощини розміщений Мармароський заповідний масив Карпатського біосферного заповідника.

Історія

• V століття — край був заселений слов'янами (білі хорвати).
• X століття — прикордонний край Угорщини Боршова (Borsova) став Березькою жупою (центр — Берегсас (Берегове); заснована Стефаном (Stephen) I).
• XI століття — виділена округа Мармарощина з області Боршова (головне місто Борша (Borşa)).
• 1241 р. — татарська навала знищила тут до 50 % населення.
• 1353 р. — мармароський князь Драгош (Dragoş), посланий Людовиком І, заснував Молдовське князівство, васальне щодо Угорського королівства.
• 1359 р. — мармароський князь Богдан здобув незалежність для Молдови і став її володарем.
• В середньовіччі Мармарощина була відома багатими покладами солі (шахти) і згодом — деревиною.
• У 1918—1919 рр. на території Мармарощини існувала Гуцульська республіка.
• За рішенням Тріанонського договіру 1920 року історичний край Мармарощина був розділений між Чехословацькою республікою (60 % території) і Королівством Румунія (південніше річки Тиса; 40 % території).
• Після Другої Світової війни північ Мармарощини відійшла до СРСР і увійшла в склад Закарпатської області.

Це найвисокогірніша і найбільш важкодоступна частина Карпат. Історичні центри — Хуст і Мармарош-Сигіт. В Австро-Угорщині Мармарощина відповідала комітату Мармарош. Етнічний склад історичної області різноманітний — українці, румуни, ціпзерські німці, угорці. Назва має румунське походження і означає «Великий Муреш».

Населення

Північна Мармарощина

Північна Мармарощина тепер належить Україні і більшість населення становлять українці. В чотирьох районах сходу Закарпатської області та місті Хусті українців близько 90 %, румунів — близько 6 %, до 3 % угорців та близько 1 % інших (головним чином циган та прибулих після Другої світової війни росіян).

Див. також

• Гуцульська Республіка
• Мармароська жупа
• Сільський музей Мармарощини

Джерела та література

• С. В. Віднянський. Мараморощина [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 503. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Посилання

• Мармарощина
• Poienile de sub Munte сайт про Поляни
• Репортаж про українців румунського Марморошу, 2001
• Репортаж про українців румунського Марморошу, 2003 [Архівовано 26 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Стаття про Мармарощину [Архівовано 27 січня 2012 у Wayback Machine.]
• 15-років від відновлення українського ліцею ім. Тараса Шевченка^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Національна та етнічна ідентичність українців Мармарощини (Румунія): проблеми та перспективи дослідження [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Як постали гори Марамороша - українська легенда [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] (укр.)