Александрас Стульгінскіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александрас Стульгінскіс
лит. Aleksandras Stulginskis
Александрас Стульгінскіс  лит. Aleksandras Stulginskis

Час на посаді:
21 грудня 1922 — 7 червня 1926
Попередник він сам як в.о. Президента
Наступник Казіс Грінюс

Час на посаді:
19 червня 1920 — 21 грудня 1922
Попередник Антанас Сметона
(як президент)
Наступник сам
(як президент)

Час на посаді:
15 травня 1920 — 6 жовтня 1922
Попередник посада заснована
Наступник Леонас Бістрас

Час на посаді:
19 грудня 1926 — 12 квітня 1927
Попередник Йонас Стаугайтіс
Наступник Константінас Шакеніс

Народився 26 лютого 1885(1885-02-26)
Куталяй, Россіенський повіт, Шілальський район, Російська імперія (нині Шілальський район, Литва)
Помер 22 вересня 1969(1969-09-22) (84 роки)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Александрас Стульгінскіс (лит. Aleksandras Stulginskis, 26 лютого 1885, Куталяй, Россіенський повіт, Шілальський район, Російська імперія (нині Шілальський район, Литва) — 22 вересня 1969, Каунас) — литовський державний діяч, другий президент Литовської Республіки у червні-грудні 1920 (виконував обов'язки) і 21 грудня 1922 — 7 червня 1926.

Ранні роки[ред.ред. код]

Був 12-ю дитиною в родині. Навчався в народній школі в містечку Калтіненай. У 1904 закінчив 4 класи гімназії в Лібаві (нині Лієпая), в 1908 — семінарію в Каунасі. Протягом року удосконалювався на факультеті філософії та теології в університеті Інсбрука (Австрія). Відмовився стати ксьондзом. Закінчивши інститут сільського господарства університету в Галле (Німеччина) в 1913, повернувся в Литву та служив агрономом в Трокському повіті.

Під час Першої світової війни в Вільнюсі був одним з керівників Товариства допомоги литовцям, постраждалим від війни. Викладав природні науки в Литовській гімназії, керував Литовськими педагогічними курсами.

У 1919 — один із засновників Господарського банку (лит. Ūkio bankas).

Державна діяльність[ред.ред. код]

Один із засновників Партії християнських демократів, голова її Центрального комітету; фактичний засновник та перший голова Спілки сільських господарів Литви.

Брав участь в Литовській конференції 18-22 вересня 1917 в Вільнюсі. Обраний в Литовську Тарібу — Раду Литви; пізніше перетворену в Державну Раду). Підписав, разом з іншими членами Таріба, Акт про незалежність Литви 16 лютого 1918. Керував комісією повернення полонених та засланців Державної Ради.

У кабінеті міністрів Миколаса Слежевічуса (26 грудня 1918 — 12 березня 1919) був міністром без портфеля. В уряді Пранаса Довідайтіса (12 березня 1919 — 12 квітня 1919) — заступник прем'єр-міністра та міністр внутрішніх справ, харчування та громадських робіт. В уряді Миколаса Слежявічюса 12 квітня 1919 — 6 жовтня 1919 — міністр сільського господарства та державного майна.

Член Установчого сейму (1920-1922), його голова та виконувач обов'язків президента. I Сейм (1922) обрав його президентом Литовської Республіки, II Сейм переобрав президентом (з червня 1923 по червень 1926).

Військовий переворот у Литві[ред.ред. код]

Голова III Сейму (грудень 1926 — квітень 1927), розпущеного президентом Антанасом Сметоною, формально виконував обов'язки президента протягом кількох годин 17 грудня 1926 між відставкою попереднього голови Сейму Йонаса Стаугайтіса та вступом на посаду Сметони.

Пізні роки[ред.ред. код]

З 1927 відсторонився від політичного життя. Займався своїм господарством у Кретінзькій волості. Був членом рад кооперативів «Летукіс», «Лінас».

13 червня 1941 заарештований радянськими властями. Висланий до Сибіру (станція Решоти Красноярського краю).

У 1952 засуджений до 25 років ув'язнення, два роки потому звільнений. Працював у Комі АРСР комірником, комендантом ліспромгоспу, пізніше агрономом у радгоспі.

У 1956 повернувся в Литву. Працював старшим науковим співробітником на садівничо-овочівницькій випробувальній станції (1957-1959).

Похований у Каунасі.

Пам'ять[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]