Даля Грибаускайте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даля Грибаускайте
(Ґрибаускайте)
лит. Dalia Grybauskaitė
лит. Dalia Grybauskaitė
Даля Грибаускайте (Ґрибаускайте) лит. Dalia Grybauskaitė
Flag of the President of Lithuania.svg 9-й Президент Литовської Республіки
12 липня 2009 — 12 липня 2019
Попередник Валдас Адамкус
Наступник Ґітанас Науседа
Flag of Lithuania.svg Міністр фінансів Литви
12 липня 2001 — 1 травня 2004
Попередник Йонас Льонгінас
Наступник Альгірдас Буткявічюс
Flag of Europe.svg 2-й Європейський комісар
з питань освіти та культури
Нині на посаді
На посаді з 1 травня
Попередник Вів'єн Редінг
Наступник Ян Фігель
Flag of Europe.svg 9-й Європейський комісар
з фінансового програмування та бюджету
22 листопада 2004 — 1 липня 2009
Попередник Маркос Кіпріану
Наступник Альгірдас Шемета
Народилася 1 березня 1956(1956-03-01) (64 роки)
Вільнюс, Литовська РСР, СРСР
Відомий як політикиня, дипломат, економістка, викладачка університету
Країна СРСР і Литва
Освіта Ленінградський державний університет ім. А. А. Жданова
Політична партія КПРС (1983—1989)
Батько Polikarpas Grybauskasd
Мати Vitalija Korsakaitėd
У шлюбі з немає
Діти немає
Професія економіст
Релігія католицтво
Нагороди
Орден Вітовта Великого
Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Орден Свободи
Хрест Визнання
Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок
Великий офіцер ордена святого КарлаКавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Кавалер ордена Хреста землі Марії на ланцюгу
Мальтійський Національний орден Заслуг
Орден Нідерландського лева
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Орден «За виняткові заслуги»
Орден Серафимів
Орден Республіки
Великий хрест ордена Сокола
Кавалер ордена «На благо Республіки»
Премії Міжнародна премія імені Карла Великого
Підпис Accession Treaty 2011 Dalia Grybauskaitė signature.svg

Даля́ Грибауска́йте (Ґрибауска́йте;[1][2] лит. Dalia Grybauskaitė; нар. 1 березня 1956, Вільнюс, Литовська РСР, СРСР) — литовська політична діячка, президент Литви 2009—2019. Вона стала першою жінкою-президентом Литви і першою переобрана на другий термін поспіль на найвищу державну посаду Литви.

Комісар Єврокомісії з бюджету і фінансового планування (2004—2009), міністр фінансів Литви (2001—2004), віцеміністр закордонних справ (2000—2001) і віцеміністр фінансів (1999—2000).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у литовській родині електрика Полікарпаса Грибаускаса (1928—2008) та продавчині Віталії Корсакайте (1922—1989).

Кар'єра[ред. | ред. код]

1975—1976 — працювала інспектором відділу кадрів державної філармонії Литовської РСР.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1976 навчалася на вечірньому відділенні економічного факультету Ленінградського державного університету імені А. Жданова. Під час навчання працювала на ленінградській хутряній фабриці «Рот-Фронт» робітницею і лаборанткою.

1983-го закінчила університет за фахом «політекономія» і повернулася на Батьківщину, де стала відповідальним секретарем Академії наук Литви.

1983—1990 — викладала політекономію у Вільнюській вищій школі КПРС і завідувала кабінетом сільського господарства.

1988 — в Академії суспільних наук захистила дисертацію на тему «Взаємозв'язок суспільної і особистої власності у функціонуванні особистого підсобного господарства» і отримала ступінь кандидата економічних наук за фахом «політична економія соціалізму».

1990—1991 — працювала вченим секретарем в Інституті економіки у Вільнюсі.

1991-го навчалася за програмою для керівників в Інституті міжнародних економічних відносин Джорджтаунського університету у Вашингтоні.

Політична кар'єра в незалежній Литві[ред. | ред. код]

1991-го стала директором європейського департаменту Міністерства міжнародних економічних зв'язків Литви, потім очолювала аналогічний підрозділ у Міністерстві закордонних справ Литви. У цей період керувала переговорами щодо договору про вільну торгівлю між Литвою і Євросоюзом.

1994—1995 — була надзвичайним послом і уповноваженим міністром у місії Литви при Євросоюзі і одночасно — заступником головного координатора переговорів щодо погодження договору про вступ Литви до Євросоюзу.

1996—1999 — працювала уповноваженим міністром в посольстві Литви в США.

1999—2000 — займала посаду віцеміністра фінансів і керувала переговорами Литви з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком.

З лютого 2000 якийсь час перебувала на чолі ради директорів литовського державного Ощадного банку (Taupomasis Bankas), який у цей період готували до приватизації.

2000-го стала віцеміністром закордонних справ.

З липня 2001 р. до 2004 р. — міністр фінансів у соціал-демократичному уряді Альгірдаса Бразаускаса. Наголошувалося, що за цей час дефіцит бюджету Литви зменшився з 8,5 до 1,2 % ВВП.

Після приєднання Литви до Євросоюзу, на початку 2004 року була делегована в Єврокомісію, де спочатку займалася культурою й освітою, але вже в листопаді 2004 року стала єврокомісаром, відповідальним за фінансове планування і бюджет. Працюючи на цій посаді, здобула значну популярність, як у Литві, так і за кордоном. Ще перед призначенням газета The Wall Street Journal 2004 року назвала її «залізною леді» та порівняла з Маргарет Тетчер.

Листопад 2005 — тижневик European Voice обрав Грибаускайте «комісаром року» за зусилля з реформування бюджету ЄС.

2008 — була визнана «жінкою року» в Литві. При цьому залишалася настільки жорстким критиком економічної політики литовського уряду, що влітку 2008 року прем'єр-міністр Ґедімінас Кіркілас (Gediminas Kirkilas) навіть звинуватив її в «політиканстві».

Президентські вибори[ред. | ред. код]

26 лютого 2009 року, в перший день реєстрації кандидатів на виборах президента Литви, оголосила про свій намір балотуватися як незалежний кандидат. Висунення Грибаускайте як преса, так і вона сама пов'язували з погіршенням економічної ситуації в Литві, що призвела в січні 2009 року до заворушень біля Сейму. Відповідно до правил Єврокомісії, із середини квітня Грибаускайте припинила виконувати обов'язки єврокомісара.

Незалежний кандидат Даля Грибаускайте впевнено виграла президентські вибори 17 травня 2009 року, отримавши 69,05 % голосів. Явка на виборах склала 51,66 % від 2,7 мільйонів зареєстрованих виборців, що виключило необхідність проведення 2-го туру.

Ставлення до України[ред. | ред. код]

Даля Грибаускайте на Марші єдності в Києві 22 лютого 2015

Даля Грибаускайте заявляла, що проблема Литви — її дружба в зовнішній політиці «з різними злиднями», а потрібно шукати друзів у Західній Європі. Після свого обрання президентом вона пом'якшила власну позицію, заявивши, що в зовнішній політиці має намір продовжувати й розвивати курс допомоги у справі демократизації країн СНД — України, Грузії і Білорусі, започаткований ще її попередником Валдасом Адамкусом, а також сприяти їхній інтеграції в Євросоюз і НАТО, додавши при цьому: «Якщо, звісно, вони самі цього хочуть» та повторивши: «Ми повинні більше уваги приділяти Європі, європейським державам, оскільки саме там приймаються рішення, які, зокрема, визначають долю нашої країни».

24 листопада 2014 року під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком Даля Грибаускайте заявила, що Литва постачатиме конкретні елементи озброєння для Українських збройних сил[3].

12 січня 2015 р. Вища Академічна Рада України проголосила президента Литви Далю Грибаускайте людиною року. За послідовне і непохитне відстоювання інтересів України на найвищому міжнародному рівні, демонстрацію рішучої позиції підтримки по відношенню до України[4].

За даними експертного опитування, що було проведене на початку 2015 року Інститутом світової політики, найкращим лобістом України в світі було визнано Д. Грибаускайте[5] У лютому 2015 року Грибаускайте заявила, що Захід має підтримати Україну зброєю, оскільки Росія веде проти неї відкриту війну[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Свободи (Україна, 6 грудня 2018) — за визначний особистий внесок у зміцнення українсько-литовських міждержавних відносин, відстоювання державного суверенітету і територіальної цілісності України[7]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Грибаускайте володіє литовською, англійською, російською, польською і французькою мовами.

Має чорний пояс з карате.

Незаміжня і ніколи не перебувала у шлюбі.

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]