Амарілдо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Амарілдо
Amarildo.jpg
Особові дані
Повне ім'я Амарілдо Таварес
да Сілвейра
Народження 29 червня 1939(1939-06-29) (78 років)
  Кампус, Бразилія
Зріст 169 см
Вага 66 кг
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1957–1958 Бразилія «Гойтаказ» ? (?)
1958–1961 Бразилія «Флуміненсе»  ? (?)
1961–1963 Бразилія «Ботафогу» 231 (136)
1963–1967 Італія «Мілан» 107 (32)
1967–1970 Італія «Фіорентина» 62 (16)
1970–1972 Італія «Рома» 33 (10)
1972–1974 Бразилія «Васко да Гама» 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1961–1966 Бразилія Бразилія 23 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1974–1978 Італія «Фіорентина» (мол.)
1981–1983 Італія «Сорсо»
1984–1987 Туніс «Есперанс»
1988–1990 Італія «Турріс»
1991–1992 Італія «Понтедера»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Амарі́лдо Таварес да Сілвейра (порт. Amarildo Tavares da Silveira, нар. 29 червня 1939, Кампус-дус-Гойтаказіс) — колишній бразильський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за бразильські та італійські клуби, а також національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу, забивши один з голів у фіналі.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1957 року виступами за нижчолігову команду «Гойтаказ». Згодом, з 1958 по 1963 рік, грав у складі команд клубів «Флуміненсе» та «Ботафогу». Разом з другою командою вигравав Турнір Ріо-Сан-Паулу та два чемпіонства штату Ріо-де-Жанейро.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу італійського «Мілану», до складу якого приєднався влітку 1963 року. Дебютував за нову команду 1 вересня в товариському матчі проти «Інтернаціонале», в якому відразу забив гол. Через два тижні, 15 вересня, дебютував у Серії А в грі проти «Мантови» (4:1)[1]. В кінці того ж року зіграв в усіх трьох матчах міланців в Міжконтинентальному кубку проти «Сантуса», але не зміг допомогти команді виграти трофей (4:2, 2:4, 0:1). Єдиним трофеєм, який Амарілдо здобув з «россонері» став Кубок Італії у сезоні 1966/67.

По завершенні того сезону бразилець перебрався в «Фіорентину», з якою став чемпіоном Італії у сезоні 1968/69.

Влітку 1970 року став гравцем столичної «Роми», у складі якої провів ще два сезони.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Васко да Гама», за команду якого виступав протягом 1973—1974 років, і допоміг команді вперше в історії стати чемпіоном Бразилії.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, де був дублером легендарного Пеле. Проте у другому матчі групового етапу проти чехословаків Пеле зазнав травму. Несподівано для себе сама Амарілдо був включений до складу на заміну «короля» на вирішальний матч групового турніру проти збірної Іспанії. Програючи по ходу матчу, бразильці виграли (2:1) завдяки двом м'ячам, забитим наприкінці гри Амарілдо. У фінальному матчі проти збірної Чехословаччини він знову забив вирішальний гол, здобувши титул чемпіона світу[2].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 23 матчі, забивши 7 голів[3].

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Відразу по завершенні кар'єри повернувся до Італії, де протягом чотирьох сезонів тренував молодіжний склад «Фіорентини». Після цього працював з молодіжною «Ботафогу».

Першим основним клубом, який очолив бразильський фахівець, стало «Сорсо» з четвертого за рівнем дивізіону Італії, в якому Амарілдо працював у 1981—1983 роках.

1984 року очолив туніський «Есперанс», з яким наступного року став чемпіоном Тунісу, а через рік — володарем національного кубка.

1988 року Амарілдо повернувся до Італії, де знову очолював клуб четвертого дивізіону «Турріс».

Останнім місцем тренерської роботи бразильця був клуб «Понтедера», команду якого Амарілдо очолював як головний тренер до 1992 року.

Статистика виступів[ред.ред. код]

Статистика клубних виступів в Італії[ред.ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1963-64 Італія «Мілан» A 31 14 КІ 1 - КЧ 4 - МКК 3 2 39 16
1964-65 A 27 14 КІ 1 - КЯ 2 - - - - 30 14
1965-66 A 24 2 КІ - - КЯ 6 1 - - - 30 3
1966-67 A 25 2 КІ 5 3 КМ 2 - КА - - 32 5
Усього за «Мілан» 107 32 7 3 14 1 3 2 131 38
1967-68 Італія «Фіорентина» A 17 5 КІ 2 - КЯ 2 - - - - 21 5
1968-69 A 25 6 КІ 1 - КЯ 4 2 - - - 30 8
1969-70 A 20 5 КІ 4 1 КЧ 6 1 АІК 4 1 34 8
Усього за «Фіорентину» 62 16 7 1 12 3 4 1 85 21
1970-71 Італія «Рома» A 21 7 КІ 4 1 - - - - - - 25 8
1971-72 A 12 3 КІ 3 - - - - АІК - - 15 3
Усього за «Рому» 33 10 7 1 - - - - 40 11
Усього в Італії 202 58 21 5 26 4 7 3 256 70

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Як гравець[ред.ред. код]

Збірна[ред.ред. код]

Бразилія: 1961
Бразилія: 1962
Бразилія: 1962, 1963
Бразилія: 1963

Клуб[ред.ред. код]

«Ботафогу»: 1961, 1962
«Ботафогу»: 1962
«Мілан»: 1966-67
«Фіорентина»: 1968-69

Як тренер[ред.ред. код]

«Есперанс»: 1985
«Есперанс»: 1986

Індивідуальні[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]