Тоніньйо Серезо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Тоніньйо Серезо
Antônio Carlos Cerezo (Toninho Cerezo) 01.jpg
Особові дані
Повне ім'я Антоніо Карлос Серезо
Народження 21 квітня 1955(1955-04-21) (63 роки)
  Белу-Оризонті, Мінас-Жерайс, Бразилія
Зріст 183 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1972–1983 Бразилія «Атлетіко Мінейро» 111 (12)
1973–1974   Бразилія «Насьйонал» 20 (3)
1983–1986 Італія «Рома» 70 (13)
1986–1992 Італія «Сампдорія» 145 (14)
1992–1993 Бразилія «Сан-Паулу» 72 (7)
1994 Бразилія «Крузейро» 10 (3)
1995 Бразилія «Пауліста» ? (?)
1995–1996 Бразилія «Сан-Паулу» 8 (0)
1996 Бразилія «Америка Мінейру» ? (?)
1997 Бразилія «Атлетіко Мінейро» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1977–1985 Бразилія Бразилія 57 (5)
Тренерська діяльність**
1999 Бразилія «Атлетіко Мінейро»
1999 Бразилія «Віторія» (Сальвадор)
2000–2005 Японія «Касіма Антлерс»
2006 Бразилія «Гуарані» (Кампінас)
2006 Бразилія «Баїя»
2007 Саудівська Аравія «Аль-Хіляль» (Ер-Ріяд)
2008 ОАЕ «Аль-Шабаб» (Дубай)
2009 ОАЕ «Аль-Айн»
2010 Бразилія «Спорт Ресіфі»
2012 Бразилія «Віторія» (Сальвадор)
2013–2015 Японія «Касіма Антлерс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Тоніньйо Серезо (порт. Toninho Cerezo; нар. 21 квітня 1955, Белу-Оризонті) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника, потім тренер. Гравець збірної Бразилії. Серезо зазвичай вважається одним з найкращих опорних півзахисників Бразилії всіх часів, особливо виступаючи у складі своєї рідної команди «Атлетіко Мінейро»[1].

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Почав грати в аматорській команді «Ферровіарія» в кварталі Еспланада, Тоні був помічений Жералдо Патотою, скаутом «Атлетіко Мінейро». На перегляд до клубу Тоні прийшов не в своїх бутсах, він був дуже бідний, і лише один погодився їх йому позичити. Після сезону в оренді в «Насьйоналі» з Манауса, Тоні повернувся в «Атлетіко» і вже твердо застовпив за собою місце у складі, загалом провівши 451 гру і забив 77 голів.

У 1983 році за 10 млн доларів Тоніньйо був проданий в «Рому», де вже грав інший знаменитий бразилець Фалькао, але справи у Серезо не дуже ладналися, холодний клімат і чужа країна не дозволяли йому грати із звичайним йому блиском, хоча він допоміг виграти два Кубка Італії, забивши в обох фіналах.

У 1986 проданий в «Сампдорію», де несподівано знову засяяв, став головним організатором атак клубу, який, вигравши 2 рази кубок країни, Кубок Кубків УЄФА, Суперкубок Італії і вийшовши у фінал Ліги чемпіонів, завоював протягом того періоду свої головні досягнення.

Повернувшись у Бразилію в зеніті слави, він підписав контракт із «Сан-Паулу» у 1992 році, де виграв два Міжконтинентальних кубка і був названий кращим гравцем фіналу 1993 року. Також з командою Тоніньйо виграв низку інших турнірів. В подальшому зіграв ще за кілька клубів і закінчив ігрову кар'єру у 1997 році у своєму рідному «Атлетіко Мінейро».

Виступи за збірну[ред.ред. код]

Дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії 9 березня 1977 року проти Колумбії (6:0). Наступного року зіграв на чемпіонаті світу 1978 року, ставши бронзовим призером турніру. На наступному мундіалі 1982 року бразильці поступились майбутнім чемпіонам італійцям (2:3) у другому груповому етапі через помилку Серезо, в результаті якої м'яч був перехоплений італійським форвардом Паоло Россі, який забив один з голів. Протягом багатьох років після події Серезо широко критикувався за цю помилку багатьма бразильськими шанувальниками та пресою. Також мав поїхати на турнір 1986 року, однак травма підколінника у травні виключила його з майбутнього чемпіонату світу.

Всього у формі головної команди країни зіграв 57 матчів і забив 5 голів.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Будучи тренером, він прославився як у Бразилії, так і за кордоном. У 1999 році він вивів «Віторію» (Сальвадор)у до півфіналу чемпіонату Бразилії". Також тренував «Атлетіко Мінейро», потім поїхав до Японії, де працював з клубом «Касіма Антлерс» протягом шести років і став дворазовим чемпіоном Японії та дворазовим володарем кубка Ліги, а також здобув Кубок Імператора.

2006 року очолював на батьківщині «Гуарані» (Кампінас) та «Баїя», після чого відправився за кордон і працював з саудівським «Аль-Хілялем» (Ер-Ріяд), а також еміратськими «Аль-Шабабом» (Дубай) та «Аль-Айном», ставши чемпіоном ОАЕ в сезоні 2007/08.

27 травня 2010 року був затверджений новим головним тренером «Спорт Ресіфі». Але всього три місяці по тому, був звільнений через погані результати, отримані в Серії B.

3 грудня 2011 року повернувся до клубу, де здобував перші результати як тренер, до «Віторії» (Сальвадор). Однак 5 квітня 2012 році покинув клуб.

На початку 2013 року повертається до «Касіми Антлерс», з якою завойовує Кубок банку Суруга 2013 року.

Статистика[ред.ред. код]

Збірна Бразилії
Роки Ігри голи
1977 11 2
1978 11 0
1979 2 0
1980 6 1
1981 13 2
1982 9 0
1983 0 0
1984 0 0
1985 5 0
Усього 57 5

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Гравець[ред.ред. код]

«Сампдорія»: 1990–91
«Рома»: 1983–84, 1985–86
«Сампдорія»: 1987–88, 1988–89
«Сампдорія»: 1991
«Сампдорія»: 1989–90
«Сан-Паулу»: 1992, 1993
«Сан-Паулу»: 1992, 1993
«Сан-Паулу»: 1993
«Сан-Паулу»: 1993, 1994
1982

Тренер[ред.ред. код]

«Касіма Антлерс»: 2000, 2001
«Касіма Антлерс»: 2000, 2002
«Касіма Антлерс»: 2000
«Аш-Шабаб»: 2008

Індивідуальні[ред.ред. код]

  • Володар «Срібного м'яча» (за версією журналу «Плакар»): 1976, 1980
  • Найкращий гравець чемпіонату Бразилії: 1977, 1980
  • Найкращий гравець Міжконтинентального Кубка: 1993

Особисте життя[ред.ред. код]

Сересо є батьком чотирьох дітей, у тому числі моделі-транссексуала Lea T[2].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]