Степан Бобек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Степан Бобек
Stjepan Bobek.jpg
Особові дані
Народження 3 грудня 1923(1923-12-03)
  Загреб, Королівство Югославія
Смерть 22 серпня 2010(2010-08-22)[1] (86 років)
  Белград, Сербія
Зріст 179 см
Вага 70 кг
Громадянство Flag of Yugoslavia (1992–2003).svg Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1946—1959 Югославія «Партизан» 198 (121)
Національна збірна
1946—1956 Югославія Югославія 63 (38)
Тренерська діяльність**
1959 Польща «Легія»
1960—1963 Югославія «Партизан»
1963 Польща «Легія»
1963—1967 Греція «Панатінаїкос»
1967—1969 Югославія «Партизан»
1969—1970 Греція Греція «Олімпіакос»
1970 Туреччина «Алтай»
1972 Югославія «Динамо» (Загреб)
1974—1975 Греція «Панатінаїкос»
1975—1976 Греція «Панетолікос»
1976—1978 Туніс «Есперанс» (Туніс)
1978—1981 Югославія «Вардар»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Степан Бобек (серб. Стјепан Бобек; 3 грудня 1923, Загреб, КСХС — 22 серпня 2010, Белград, Сербія) — югославський футболіст, нападник белградського клубу «Партизан» і збірної Югославії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Перші роки футбольної кар'єри грав за загребські клуби: «Конкордія», «Личанин» і «Граджянскі», в 1945 році перейшов в клуб Югославської народної армії, а з 1946 року — в клуб «Партизан», в якому грав до 1959 року. За 13 років гри в клубі Бобек зіграв 468 матчів і забив 403 гола[2], двічі ставав переможцем чемпіонату Югославії (1946—1947 і 1948—1949), чотири рази переможцем Кубка Югославії (1947, 1952, 1954, 1957). У 1995 році був обраний найкращим футболістом «Партизана» всіх часів[3].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

9 травня 1946 року в товариському матчі зі збірною Чехословаччини у Празі дебютував у збірній Югославії, а перший гол за збірну забив у матчі-реванші 29 вересня, коли Югославія перемогла Чехословаччину з рахунком 4:2. Останній матч провів 16 вересня 1956 року зі збірною Угорщини, провівши за 10 років 63 матчі і забивши 38 голів (максимальна кількість за всю історію збірної Югославії).

Зі збірної брав участь у двох чемпіонатах світу — 1950 року в Бразилії і 1954 року в Швейцарії, а також на двох Олімпіадах — 1948 року в Лондоні і 1952 року в Гельсінкі, на яких виборов дві срібні медалі.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Завершивши футбольну кар'єру, Бобек став тренером. Він працював в Польщі, Тунісі, Югославії та Греції, включаючи непримиренних суперників — «Панатінаїкос» і «Олімпіакос». Проте найбільших досягнень здобув з рідним «Партизаном», тричі привівши його до чемпіонства Югославії.

22 серпня 2010 року помер в Белграді у віці 86 років. Лікарі лікарні в столиці Сербії не оприлюднили причину смерті уродженця Хорватії[4].

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Партизан
Югославія

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • Найкращий футболіст Югославії 1954 року.
  • Найкращий бомбардир чемпіонатів Югославії (2): 1945, 1953-54
  • Найкращий футболіст в історії «Партизана».
  • Володар національного рекорду по числу забитих за національну збірну голів.
  • Володар національного рекорду за кількістю голів, забитих в Кубку Югославії — 41 (в 35 матчах).
  • 18.06.1949 в матчі чемпіонату «Партизан» — «Октобар» забив 9 голів (рекорд чемпіонату Югославії).
  • У 1951 в кубковому матчі «Партизан» — «Слога» (Петровац-на-Млаві) (15:0) забив 8 голів (національний кубковий рекорд).

Як тренер[ред. | ред. код]

Партизан
Панатінаїкос
Вардар
  • Переможець югославської Другої ліги (1): 1978-79

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]