Комеді Франсез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Комеді Франсез
Comédie-Française.jpg
Місто
Країна Франція Франція
http://www.comedie-francaise.fr

Координати: 48°51′49″ пн. ш. 2°20′09″ сх. д. / 48.863611° пн. ш. 2.335833° сх. д. / 48.863611; 2.335833

Комеді́ Франсе́з, відомий також як Театр-Франсе, або Французький Театр (фр. Comédie-Française, Théâtre Français) — єдиний у Франції репертуарний театр, трупа якого фінансується урядом. Розміщений у центрі Парижа, в 1-му адміністративному окрузі міста, у палаці Пале-Рояль. Має статус національного.

Заснований у 1680 декретом короля Людовика XIV. У вересні 1793 року театр був закритий декретом революційного Комітету суспільного порятунку, а актори кинуті у в'язницю. 1799 року театр відновив роботу у приміщенні Зали Рішельє (salle Richelieu), збудованій за проектом Віктора Луї. Пізніше, 1800 року будівля була розширена, а 1900 року після руйнівної пожежі перебудована. Театр має також неофіційну назву «Будинок Мольєра», хоча в дійсності Мольєр помер за 7 років до заснування «Комеді Франсез».

Впродовж усього ΧVII ст.головним театром Франції був «Комеді Франсез» (Театр Французької Комедії). Він був заснований королівським наказом від 18 серпня 1680 р. і відкрився за тиждень після того.

Виникненню «Комеді Франсез» передувала довготривала низка подій. У 1673 р. помер Мольєр. Трупа Мольєра на деякий час зуміла зберегти своє існування, але в 1673 р. вона об'єдналася з трупою театру Маре, переїхала в нове приміщення в готелі Генего. Справжнього успіху досягти цьому театру не вдалось. Справи Бургундського готелю, після того як пішов Расін, теж були недобрі. Конкуренція між двома театрами ще більше погіршувала становище. В 1680 р. з ініціативи Бургундського готелю театри об'єдналися.

«Комеді Франсез» був організований як монопольний королівський театр, що отримував значну державну дотацію. Зі складу двох труп було відібрано двадцять сім найкращих акторів (п'ятнадцять чоловіків і дванадцять жінок), іншим запропонували поїхати до провінції. Ці двадцять сім людей стали сосьєтерами театру, його акціонерами, що ділили між собою всі доходи, щоправда, не порівну: паїв було спочатку двадцять один, потім двадцять три, і деякі актори мали по половині, а в результаті, коли кількість сосьєтерів збільшилась, то і по чверті паю. Крім сосьєтерів, у театрі з'явились потім і пенсіонери — актори на платню. Сосьєтери формально здійснювали і керівництво театром, та повноправними хазяїнами вони не були. Від імені королівського двору театром почергово керували чотири камер-юнкери, кожен по місяцю, і кожне рішення сосьєтерів повинно було отримати їхню санкцію. Іноді камер-юнкери дуже грубо втручались у життя театру, а почерговість камер-юнкерів, кожен з яких міг відмінити розпорядження попереднього, створювало в театрі нервову обстановку.

Та все ж цей театр, в якому збирались і куди завжди прагнули потрапити найкращі актори Франції, був головним театром країни. Такий статус він зберігав упродовж ста чотирнадцяти років — доки не був закритий якобінцями. У 1799 році театр «Комеді Франсез» було відновлено. Він існує досі.

Джерела[ред.ред. код]

  • История зарубежного театра. Театр Западной Европы. Учебник для культ.-просве. и театр. учебн. заведений, ч. 1. Под общ. ред. проф. Г. Н. Бояджиева.-М., Просвещение, 1971.- С. 304–305.

Посилання[ред.ред. код]