Антигенний зсув

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антигенна мінливість вірусу грипу

Антигенна мінливість[1], антигенний зсув, антигенний шифт[2] [3] [4] (англ. Antigenic shift)— процес, у ході якого два чи більше різних штамів вірусів або штами двох і більше різних вірусів об'єднуються з утворенням нового підтипу, що має суміш поверхневих антигенів двох і більше батьківських штамів. Антигенна мінливість це особливий випадок реасортимента, який викликає зміну фенотипу.

Термін зазвичай вживається у стосунку до вірусу грипу, як найбільш відомий приклад, але антигенна мінливість відома і в інших вірусів, наприклад, у вісна-вірусу (англ. visna virus) овець[5].

Антигенна мінливість відрізняється від дрейфу антигенів, який являє собою природну мутацію відомих штамів вірусу грипу (або інших вірусів, в більш загальному випадку), і відбувається повільно і поступово, а також призводить до безсилля імунітету проти вірусу і до невідповідності наявної вакцини і вірусу. Дрейф антигенів відбувається у всіх типах вірусу грипу, включаючи вірус грипу А, вірус грипу В та вірус грипу С. Антигенна мінливість, однак, має місце лише у вірусу грипу А, бо він вражає не тільки людину[6], а і інших ссавців і птахів, що дає вірусу грипу А можливість для глобальних перебудов поверхневих антигенів. Віруси грипу В і С вражають переважно людей, зменшуючи, таким чином, можливість того, що реасортимент викличе радикальні зміни фенотипу[7].

Антигенна мінливість має важливе значення для появи нових вірусних патогенів, оскільки вона являє собою шлях для вірусу по проникненню у нові ніші. Вона може мати місце у вірусів приматів і приводити до появи нових вірусів людини, наприклад, ВІЛ. Через структури свого геному ВІЛ не піддається реасортименту, але зате цей вірус може вільно рекомбінуватися, і через суперінфекції може утворювати нові рекомбінантні штами, що значно відрізняються від своїх предків.

У плані вірусології морські екосистеми у величезній частині не вивчені, але внаслідок гігантських масштабів, високої щільності вірусів (100 мільйонів вірусів на мл прибережної води і 3 мільйона на мл води з глибини моря[8]), а також високому лізису клітин (близько 20%) у морських вірусів повинен бути досить високий рівень антигенної мінливості й генетичної рекомбінації[9]. Це виглядає ще більш помітним у світлі того, що, як було доведено, коеволюція прокаріотів та вірусів у водному середовищі йшла ще до появи еукаріотів на Землі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Антигенна мінливість вірусу грипу: Р. Г. Вебстера і У. Г. ЛЕІВЕР i (RG WEBSTER and WG LAYER) I. - - - Медична Бібліотека на medbib.in.ua. medbib.in.ua. Процитовано 2020-03-21. 
  2. Особливості ранньої діагностики, етіотропної терапії та хіміопрофілактики грипу | Интернет-издание "Новости медицины и фармации". www.mif-ua.com. Процитовано 2020-03-21. 
  3. Грип в Україні в епідемічному сезоні 2019-2020рр :: Ірпінська центральна міська лікарня. irpinmed.com.ua. Процитовано 2020-03-21. 
  4. Грип: клініка, діагностика та інтенсивна терапія (лекція) | "Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря". urgent.com.ua. Процитовано 2020-03-21. 
  5. Narayan, O; Griffin, DE; Chase, J. Antigenic shift of visna virus in persistently infected sheep // Science.) : journal. — 1977. — No. 4301. — P. 376—378.)
  6. Treanor, John. Influenza vaccine--outmaneuvering antigenic shift and drift // New England Journal of Medicine : journal. — 2004. — No. 3 (1). — P. 218—220. [{{{archiveurl}}} Архівовано] з джерела 22 січня 2008. Процитовано 2008-01-07.
  7. Zambon, Maria C. Epidemiology and pathogenesis of influenza // Journal of Antimicrobial Chemotherapy[en] : journal. — 1999. — No. Supp B (11). — P. 3—9. Процитовано 2008-01-09.
  8. Denny, How the Ocean Works: An Introduction to Oceanography. {{{Заголовок}}}. — illustrated. — Princeton University Press, 2008. — ISBN 0-691-12647-X, 9780691126470.)
  9. Suttle, C. A.  // Nature. : journal. — 2007. — No. 10. — P. 801—812.

Література[ред. | ред. код]

  • The biology of influenza viruses // Vaccine[en]. — Elsevier, 2008. — 9. — P. D49—53.

Посилання[ред. | ред. код]