Антоніо Валенсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Антоніо Валенсія
Антоніо Валенсія
Особисті дані
Повне ім'я Луїс Антоніо Валенсія Москера
Народження 4 серпня 1985(1985-08-04)[1][2] (35 років)
  Нуева-Лоха
Зріст 181 см
Вага 78 кг
Громадянство Flag of Ecuador.svg Еквадор
Позиція крайній захисник
крайній півзахисник
Номер 25
Юнацькі клуби
1999—2001
2001—2004
Еквадор «Карібе Хуніор»
Еквадор «Ель Насьйональ»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2003—2005
2005—2008
2005—2006
2006—2008
2008—2009
2009—2019
2019—2020
2020—2021
Еквадор «Ель Насьйональ»
Іспанія «Вільярреал»
  Іспанія «Рекреативо»
 Англія «Віган Атлетік»
Англія «Віган Атлетік»
Англія «Манчестер Юнайтед»
Еквадор «ЛДУ Кіто»
Мексика «Керетаро»
83 (11)
2 (0)
12 (0)
37 (1)
47 (6)
241 (17)
20 (1)
15 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2004—2019 Еквадор Еквадор 99 (11)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Луї́с Анто́ніо Вале́нсія Моске́ра (ісп. Luis Antonio Valencia Mosquera; нар. 4 серпня 1985, Лаго-Агріо, Еквадор) — еквадорський футболіст, який грав на позиціях крайнього захисника і крайнього півзахисника. Виступав за англійський клуб «Манчестер Юнайтед» і національну збірну Еквадору.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Валенсія розпочав свою кар'єру в еквадорському клубі «Ель Насьональ» з міста Кіто, де грав разом з майбутнім партнером по збірній Крістіаном Бенітесом. В 2005 році допоміг своєму клубу виграти Клаусуру, чим привернув до себе увагу кількох іспанських клубів.

В 2005 році було оголошено про його перехід до клубу «Вільярреал».[3] Після невдалих спроб пробитися до основи «підводників», Валенсію було відправлено в оренду до іншого іспанского клубу — «Рекреатіво», якому він допоміг піднятися до вищого дивізіону.

«Віган Атлетік»[ред. | ред. код]

Антоніо Валенсія (ліворуч) під час виступів за «Віган Атлетік». 2008 рік.

Після повернення з «Рекреатіво», влітку 2006 року перейшов до англійського «Віган Атлетік» в оренду строком на один рік. За новий клуб дебютував 19 серпня у матчі Прем'єр-ліги проти «Ньюкасл Юнайтед». Свій перший гол забив 21 жовтня 2006 року в матчі 9-го туру проти Манчестер Сіті, який завершився перемогою «латікс» 4:0. В матчі 33-го туру чемпіонату проти «Астон Вілли» отримав свою першу червону картку в англійській кар'єрі, заробивши вилучення за грубу гру. Після завершення сезону було прийнято рішення про подовження оренди у «Вігані» ще на один рік.

У сезоні 2007—2008 остаточно закріпився як основний гравець команди. 18 січня 2008 року «Віган» досяг згоди з «Вільярреалом» щодо трансферу Валенсії на постійній основі.[4] Сума трансферу, за даними порталу Transfermarkt, склала приблизно 1,8 мільйонів фунтів стерлінгів.[5] Всього за сезон 2007—2008 років відзначився трьома голами і чотирма результативними передачами.

В наступному сезоні Валенсія своєю грою допоміг «Вігану» посісти високе одинадцяте місце в Прем'єр-лізі. Всього за сезон 2008—2009 півзахисник забив три голи і віддав п'ять асистів, зокрема взяв участь у всіх трьох голах у переможному матчі проти «Блекберн Роверз» (3:0). Взимку в пресі почали з'являтися чутки про інтерес до Валенсії з боку мадридського Реала.[6][7] Наприкінці січня ці чутки підтвердив головний тренер «Вігана» Стів Брюс, який зазначив, що Валенсія прийняв рішення залишитися в команді до кінця сезону, а тому відмовився від пропозиції мадридців.[8]

По завершенні сезону повідомлялося про поновлення інтересу до еквадорця з боку мадридського «Реала», а також діючого чемпіона Англії «Манчестер Юнайтед».[9]

«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]

Антоніо Валенсія у складі «Манчестер Юнайтед». 2009 рік.

2009—2010[ред. | ред. код]

30 червня 2009 року був офіційно підтверджений перехід Валенсії до «Манчестер Юнайтед». Сума трансферу не розголошується, проте вважається, що вона склала приблизно 16 мільйонів фунтів стерлінгів.[10] У складі «червоних дияволів» гравець мав замінити колишню зірку Юнайтед Кріштіану Роналду, який незадовго до цього залишив клуб.[11] Дебют Валенсії в офіційних іграх за нову команду відбувся 9 серпня того ж року в матчі за Суперкубок Англії проти «Челсі», в якому лондонці здобули перемогу в серії пенальті. Свій перший поєдинок в чемпіонаті провів тиждень по тому у переможній грі проти «Бірмінгема». 17 жовтня відзначився голом у матчі з Болтон Вондерерз, а за кілька днів вразив ворота московського ЦСКА у розіграші Ліги чемпіонів. Всього у своєму першому сезоні забив 7 голів і віддав 13 гольових передач за Юнайтед, включаючи ассист на Вейна Руні у фіналі Кубка Ліги. За підсумками року був включений до символічної збірної Прем'єр-ліги.

2010—2011[ред. | ред. код]

Сезон 2010—2011 Валенсія розпочав з голу у ворота «Челсі» в матчі за Суперкубок Англії, в якому «Манчестер Юнайтед» із рахунком 3:1 зумів взяти за поразку минулого року. Після цього він встиг провести кілька поєдинків внутрішнього чемпіонату, перш ніж отримав важку травму у грі групового етапу Ліги чемпіонів проти «Глазго Рейнджерз» 14 вересня. Спочатку вважалося, що через це гравець муситиме пропустити увесь сезон.[12] Проте відновлення після травми зайняло менше часу, ніж очікувалося, і еквадорець зумів повернутися на поле вже 12 березня 2011 року у матчі Кубка Англії з «Арсеналом». Після повернення Валенсія встиг взяти участь у 16 матчах Юнайтед з останніх сімнадцяти, в тому числі у фіналі Ліги чемпіонів проти «Барселони», де МЮ поступився 1:3. Незважаючи на це, «Манчестер Юнайтед» зміг повернути собі титул чемпіона, а сам Валенсія став першим в історії еквадорським гравцем, який виграв англійську Прем'єр-лігу.[13]

Антоніо Валенсія виконує кутовий удар. 22 серпня 2010 року.

2011—2012[ред. | ред. код]

1 серпня 2011 року «Манчестер Юнайтед» пролонгував контракт із Валенсією на наступні чотири роки. Влітку гравець зазнав травми у грі за збірну Еквадору, через що був змушений пропустити передсезонну підготовку і декілька матчів на старті сезону. 25 жовтня відзначився у грі Кубка Ліги проти «Алдершот Таун» (3:0), а на початку листопада забив гол у домашньому матчі Ліги чемпіонів проти румунського «Оцелула» (2:0). 26 грудня забив вразив ворота своєї колишньої команди — «Віган Атлетік», матч закінчився розгромною перемогою Юнайтед 5:0. 2 квітня 2012 року у грі з Блекберн Роверз ударом з правого кута штрафного майданчика забив гол, який за підсумками голосування вболівальників буде визнано найкращим голом «Манчестер Юнайтед» в сезоні.[14] За підсумками сезону Валенсія також отримав Приз сера Метта Басбі і нагороду найкращого гравця Юнайтед за версією одноклубників.[15]

2012—2013[ред. | ред. код]

Валенсія на тренуванні МЮ разом з Синдзі Кагавою. 2012 рік.

3 липня 2012 року було прийнято рішення, що новий сезон Валенсія розпочне під легендарним для МЮ номером «7», який став вільним після того, як клуб залишив Майкл Оуен. Еквадорець продовжував відігравати важливу роль в команді, взявши участь у 30-ти матчах чемпіонату з 38-ми. 17 квітня 2013 року забив свій єдиний гол у Прем'єр-лізі у ворота «Вест Гем Юнайтед». Після перемоги над «Астон Віллою» у наступному турі, «Манчестер Юнайтед» забезпечив собі черговий, другий для Валенсії, титул чемпіона. Одразу по закінченні сезону посаду головного тренера Юнайтед залишив сер Алекс Фергюсон.

2013—2014[ред. | ред. код]

Після неоднозначного в індивідуальному плані минулого сезону, еквадорець вирішив повернути собі більш звичний номер «25». Новий сезон він розпочав, вийшовши на заміну у матчі за Суперкубок Англії, де МЮ із рахунком 2:0 переграв колишній клуб Валенсії — «Віган Атлетік». 17 вересня 2013 Валенсія забив гол і віддав результативну передачу у переможній грі Ліги чемпіонів проти «Баєра». 19 березня 2014 під час гри однієї восьмої Ліги чемпіонів з грецьким «Олімпіакоса», в якому МЮ потрібна була лише перемога із різницею у два або більше голи, вже на початку зустрічі отримав ушкодження обличчя в результаті зіткнення із Хоелем Кемпбеллом. Незважаючи на пошкодження, півзахисник продовжив гру, провівши на поле майже увесь матч, а МЮ переміг 3:0 і пройшов до наступного раунду.[16] Але в цілому сезон 2013—2014 для нього і його команди вийшов невдалим. Під керівнцитвом Девіда Моєса «червоні» фінішували на рекордно низькому сьомому місці, а сам Валенсія зробив лише шість результативних дій у матчах Прем'єр-ліги. Незважаючи на це, влітку 2014 він підписав новий трирічний контракт із Юнайтед з опцією подовження ще на один рік.[17]

2014—2016[ред. | ред. код]

Антоніо Валенсія матчі Ліги Європи 2016/17 проти «Феєнорда».

В сезоні 2014—2015 під керівництвом Луї ван Гала через брак флангових захисників, Валенсія вимушено провів значну частину ігрового часу на позиції правого бека. Зміна позиції негативно вплинула на показники еквадорця, який вперше не зумів жодного разу вразити ворота суперників. Гравець продовжував звикати до нової ролі на полі і в наступному сезоні, де йому довелося конкурувати за місце в основі із італійцем Маттео Дарміаном. Після низки невдалих виступів, на Валенсію звалилися численні критичні відгуки і заклики залишити клуб[18][19] 26 жовтня 2015 отримав травму, через яку був вимушений пропустити більше чотирьох місяців. Як результат, з точки зору особистих показників, сезон 2015—2016 став найгіршим для Валенсії у складі Юнайтед, який розпочав лише 12 матчів у старті і вдруге поспіль не забив жодного голу протягом року. Тим не менш, це не завадило йому завоювати із командою черговий трофей — Кубок Англії сезону 2015—2016. У фінальному матчі проти «Крістал Пелас» Валенсія провів на полі всі сто двадцять хвилин, які завершилися перемогою МЮ із рахунком 2:1.

2016—2017[ред. | ред. код]

У першому ж матчі нового сезону Валенсія допоміг «Юнайтед» переграти минулорічного чемпіона «Лестер Сіті» у поєдинку за Суперкубок Англії (2:1) і завоювати черговий трофей. Сам еквадорець у цій грі віддав результативну передачу на Златана Ібрагімовича. Надалі Валенсія міцно закріпився у стартовому складі своєї команди, остаточно перекваліфікувавшись у правого захисника. Протягом року загалом провів за клуб 43 гри, в яких забив один гол (проти «Мідлсбро») і віддав шість результативних передач. 26 лютого 2017 року провів на полі всі дев'яносто хвилин у фінальній грі Кубка Ліги проти «Саутгемптона» (перемога 3:2). Також відігравав важливу роль у переможному для МЮ розіграші Ліги Європи, протягом якого тричі виводив команду на поле як капітан. Зокрема був капітаном «Юнайтед» у фінальному матчі проти амстердамського «Аякса», який завершився перемогою англійців із рахунком 2:0. 18 травня 2017 року був визнаний найкращим гравцем «Манчестер Юнайтед» в сезоні за версією одноклубників[20]. 26 травня 2017 року клубом було оголошено про подовження контракту із Валенсією до червня 2019 року[21].

Антоніо Валенсія як капітан МЮ виводить команду на матч Ліги чемпіонів 2017/18 проти московського ЦСКА.

2017—2019[ред. | ред. код]

Сезон 2017/18 Валенсія розпочав як один із ключових гравців у команді. 17 вересня дальнім ударом забив гол у матчі проти «Евертона», який завершився перемогою 4:0[22].

Антоніо Валенсія під час фіналу Кубка Англії 2018 року проти «Челсі».

Влітку 2018 року Валенсія був призначений капітаном команди, після того, як клуб покинули ветерани Вейн Руні і Майкл Каррік[23]. У березні 2019 року «Манчестер Юнайтед» відмовився скористатися можливістю продовження контракту Валенсії на додатковий рік, завершивши таким чином 10-річну угоду з гравцем, коли його контракт закінчився в червні. Загалом Валенсія провів за «Манчестер Юнайтед» 339 ігор в усіх турнірах і забив 25 голів. Також Антоніо провів загалом 325 виступів у англійській Прем'єр-лізі за два клуби[24], що залишається рекордом для гравця Південної Америки.

Завершення кар'єри[ред. | ред. код]

Після уходу з «Манчестер Юнайтед» Валенсія повернувся на батьківщину і підписав угоду з клубом «ЛДУ Кіто»[25]. З командою став володарем Кубка Еквадору у 2019 році.

27 листопада 2020 року Валенсія підписав контракт з мексиканським клубом «Керетаро» у статусі вільного агента.

12 травня 2021 року Валенсія оголосив про завершення кар'єри футболіста[26].

Міжнародна кар'єра[ред. | ред. код]

Антоніо Валенсія у складі збірної Еквадору. 2007 рік.

За молодіжну збірну своєї країни (U-20) провів 23 матчі, в яких зумів забити 17 голів.

У національній збірній Еквадора дебютував 28 квітня 2004 року у віці вісімнадцяти років. Роком пізніше, у травні 2005 року забив свої перші м'ячі на дорослому рівні, двічі вразивши ворота збірної Парагваю. Разом зі своєю збірною зумів дійти до стадії однієї восьмої фіналу на Чемпіонаті світу 2006 у Німеччині. На турнірі Валенсія взяв участь у всіх чотирьох поєдинках, віддавши один ассист у грі проти Коста-Рики. За підсумками Мундіалю був включений до списку кандидатів на нагороду Найкращого молодого гравця. За результатами онлайн-голосування саме Валенсія отримав найбільше число голосів, але спеціальна комісія ФІФА віддала перевагу німцю Лукашу Подольскі[27].

Валенсія (ліворуч) в матчі проти Перу. 2017 рік.

Після цього виступав за збірну на Кубках Америки 2007, 2011, 2016[28] і 2019 років. Через травму був вимушений пропустити Кубок Америки 2015 року[29]. Також поїхав на чемпіонат світу 2014 року, де був капітаном збірної Еквадору і взяв участь у всіх трьох поєдинках, отримавши вилучення в останній грі проти збірної Франції.

Всього провів за національну команду 99 ігор, в яких 11 разів відзначився забитими м'ячами. Був капітаном збірної. За результатами онлайн-голосування на порталі Ranker.com, є найкращим гравцем в історії збірної Еквадору[30].

Стиль гри[ред. | ред. код]

На футбольному полі Валенсія передусім відомий своєю швидкістю. Протягом кар'єри неодноразово був включений до різноманітних рейтингів найшвидших футболістів планети[31][32][33][34]. 23 вересня 2012 року у грі проти «Ліверпуля» Валенсія завдяки своїй швидкості зумів у центрі поля випередити гравців суперника Даніеля Аггера і Глена Джонсона, які знаходилися ближче до м'яча, після чого розігнав атаку своєї команди і заробив пенальті, що дозволило МЮ перемогти із рахунком 1:2[35].

Крім того, еквадорець, граючи на позиції правого захисника, часто підключається до атаки на фланзі, після чого зазвичай навішує до штрафного майданчика суперника. В сезоні 2016—2017 Валенсія зробив 41 вдалий крос, що стало другим показником в англійській Прем'єр-лізі[36].

Протягом гри майже ніколи не використовує ліву ногу для роботи із м'ячем[37][38].

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Джерело:[39][40][41][42]

Виступи та голи за клубами, сезоном та змаганнями
Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Кубок Ліги Міжнародні[a] Інше Всього
Дивізіон Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
«Ель Насьйональ» 2003 Серія A 29 3 29 3
2004 41 5 4 0 45 5
2005 14 4 14 4
Всього 84 12 4 0 88 12
«Вільярреал» 2005–06 Ла-Ліга 2 0 0 0 0 0 2 0
«Рекреатіво» (оренда) 2005–06 Сегунда Дивізіон 12 0 0 0 12 0
«Віган Атлетік» (оренда) 2006–07 Прем'єр-ліга 22 1 0 0 0 0 22 1
2007–08 15 0 0 0 0 0 15 0
Всього 37 1 0 0 0 0 37 1
«Віган Атлетік» 2007–08 Прем'єр-ліга 16 3 1 0 0 0 17 3
2008–09 31 3 1 0 3 0 35 3
Всього 47 6 2 0 3 0 52 6
«Манчестер Юнайтед» 2009–10 Прем'єр-ліга 34 5 1 0 4 0 9 2 1[b] 0 49 7
2010–11 10 1 2 0 0 0 7 1 1[b] 1 20 3
2011–12 27 4 2 0 3 1 6 1 0 0 38 6
2012–13 30 1 6 0 0 0 4 0 40 1
2013–14 29 2 1 0 3 0 10 2 1[b] 0 44 4
2014–15 32 0 3 0 0 0 35 0
2015–16 14 0 3 0 1 0 4 0 22 0
2016–17 28 1 1 0 4 0 9 0 1[b] 0 43 1
2017–18 31 3 3 0 0 0 4 0 1[c] 0 39 3
2018–19 6 0 0 0 0 0 3 0 9 0
Всього 241 17 22 0 15 1 56 6 5 1 339 25
«ЛДУ Кіто» 2019 Серія A 10 0 5 0 4 0 6[d] 1 25 1
2020 4 0 0 0 2 0 1[e] 0 7 0
Всього 14 0 5 0 6 0 7 1 32 1
Керетаро 2020/21 Прімера Дивізіон 15 1 15 1
Загалом 452 37 29 0 18 1 66 6 12 2 577 46

Збірна[ред. | ред. код]

Джерело:[43]

Виступи за збірну
Збірна Рік Ігор Голів
Еквадор Еквадор 2004 2 0
2005 12 3
2006 8 0
2007 7 1
2008 6 0
2009 6 2
2010 2 0
2011 6 0
2012 6 0
2013 12 2
2014 7 0
2015 4 0
2016 9 2
2017 5 0
2018 1 1
2019 6 0
Всього 99 11

Голи за збірну[ред. | ред. код]

Джерело:[43]

Дата Місце Суперник Рахунок Результат Турнір
1 27 березня 2005 Олімпійський стадіон, Кіто, Еквадор Парагвай Парагвай 1–2 5–2 Відбір на ЧС-2006
2 4–2
3 30 березня 2005 Національний стадіон, Ліма, Перу Перу Перу 2–1 2–2 Відбір на ЧС-2006
4 27 червня 2007 Качамай, Сьюдад-Гуаяна, Венесуела Чилі Чилі 1–0 2–3 Кубок Америки 2007
5 9 вересня 2009 Стадіон імені Ернандо Сілеса, Ла-Пас, Болівія Болівія Болівія 2–0 3–1 Відбір на ЧС-2010
6 10 жовтня 2009 Олімпійський стадіон, Кіто, Еквадор Уругвай Уругвай 1–0 1–2 Відбір на ЧС-2010
7 6 лютого 2013 Афонсу Енрікеш, Гімарайнш, Португалія Португалія Португалія 1–0 3–2 Товариський матч
8 29 травня 2013 Стадіон ФАУ, Бока-Ратон, США Німеччина Німеччина 1–4 2–4 Товариський матч
9 12 червня 2016 Мет-Лайф Стедіум, Іст-Резерфорд, США Гаїті Гаїті 4–0 4–0 Кубок Америки 2016
10 6 жовтня 2016 Олімпійський стадіон, Кіто, Еквадор Чилі Чилі 1–0 3–0 Відбір на ЧС-2018
11 15 листопада 2018 Національний стадіон, Ліма, Перу Перу Перу 1–0 2–0 Товариський матч

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

«Ель Насьйональ»
«Манчестер Юнайтед»
ЛДУ Кіто

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. FBref
  2. AsMadrid: Grupo PRISA, 1967.
  3. http://www.skysports.com/football/news/11844/2338262/villarreal-bag-duo — Sky Sports, 07.06.2005
  4. http://www.telegraph.co.uk/sport/football/2289319/Antonio-Valencia-signs-permanent-Wigan-deal.html — The Telegraph, 18.01.2008
  5. https://www.transfermarkt.co.uk/antonio-valencia/transfers/spieler/33544 — Transfermarkt.co.uk, 18.01.2008
  6. https://www.theguardian.com/football/2008/dec/30/antonio-valencia-real-madrid — The Guardian, 30.12.2008
  7. http://www.dailymail.co.uk/sport/football/article-1103330/Wigan-tell-Real-Valencia-cost-20m-Pennant-Bernabeu-bound.html — Daily Mail, 31.12.2008
  8. http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/football/teams/w/wigan_athletic/7863210.stm — BBC Sport, 31.01.2009
  9. http://metro.co.uk/2009/06/08/united-fight-real-for-valencia-deal-181152/ — Metro.co.uk, 08.06.2009
  10. http://news.bbc.co.uk/sport2/hi/football/teams/m/man_utd/8127596.stm — BBC Sport, 30.06.2009
  11. http://edition.cnn.com/2009/SPORT/football/06/30/england.manunited.valencia.wigan/index.html — CNN, 30.06.2009
  12. https://www.theguardian.com/football/2010/sep/15/antonio-valencia-united-champions-league — Daily Mail, 15.09.2010
  13. https://www.dreamteamfc.com/c/archives/uncategorized/162028/19-players-who-are-their-countrys-only-premier-league-winners/ — dreamteamfc.com, 11.03.2016
  14. http://www.manutd.com/en/News-And-Features/Football-News/2012/May/Antonio-Valencia-strike-wins-top-award-video.aspx — Сайт Манчестер Юнайтед, 14.05.2012
  15. http://www.dailymail.co.uk/sport/football/article-2144534/Manchester-United-end-season-awards-Antonio-Valencia-wins-player-year.html — Daily Mail, 15.05.2012
  16. 10 pictures of Manchester United star Antonio Valencia's intriguing eye injury — http://metro.co.uk/2014/03/19/10-pictures-of-manchester-united-star-antonio-valencias-epic-eye-injury-4658144/ — Metro, 19.03.2014
  17. Man Utd: Antonio Valencia signs new three-year contract — http://www.bbc.com/sport/football/27954970 — BBC Sport, 21.06.2014
  18. Antonio Valencia appeared to have a subtle dig at Man United fans on Twitter (Tweets) — http://www.101greatgoals.com/blog/antonio-valencia-appeared-to-have-a-subtle-dig-at-man-united-fans-on-twitter-tweets/ — 101greatgoals.com, 07.10.2015
  19. Manchester United fan launches petition to sell Antonio Valencia after performance v Wolfsburg — http://metro.co.uk/2015/09/30/manchester-united-fan-launches-petition-to-sell-antonio-valencia-after-performance-v-wolfsburg-5415568/ — Metro, 30.09.2015
  20. VALENCIA VOTED STAR MAN BY UNITED PLAYERS — http://www.manutd.com/en/News-And-Features/Football-News/2017/May/antonio-valencia-wins-players-player-of-the-year-award-at-manchester-united.aspx — Сайт Манчестер Юнайтед, 18.05.2017
  21. ANTONIO VALENCIA EXTENDS CONTRACT — http://www.manutd.com/en/News-And-Features/Football-News/2017/May/antonio-valencia-signs-new-manchester-united-contract-to-june-2019-with-option-for-further-year.aspx — Сайт Манчестер Юнайтед, 26.05.2017
  22. Antonio Valencia screamer sets up Manchester United win over Everton. The Guardian. 17 September 2017. Процитовано 17 September 2017. 
  23. Manchester United's Antonio Valencia to be given club-captain role. Sky Sports. 20 July 2018. Процитовано 21 July 2018. 
  24. Luis Antonio Valencia Statistics | Premier League. www.premierleague.com (en). Процитовано 12 May 2021. 
  25. LDU Quito sign Valencia on a free transfer. bbc.co.uk (BBC Sport). 28 June 2019. Процитовано 28 June 2019. 
  26. Antonio Valencia (es). Club Querétaro. 27 November 2020. Процитовано 27 November 2020. 
  27. ANTONIO VALENCIA: THE STRUGGLE TO THE TOP OF WORLD FOOTBALL — http://inbedwithmaradona.com/journal/2017/5/31/antonio-valencia-the-struggle-to-the-top-of-world-football — Inbedwithmaradona.com
  28. Ecuador without star Caicedo for Copa America Centenario. Sports Illustrated. 18 May 2016. Процитовано 14 February 2017. 
  29. Manchester United's Antonio Valencia to miss Copa América — https://www.theguardian.com/football/2015/jun/03/manchester-united-antonio-valencia-miss-ecuador-copa-america — The Guardian, 03.06.2015
  30. The Best Soccer Players from Ecuador — https://www.ranker.com/list/famous-soccer-players-from-ecuador/reference — Ranker.com
  31. Manchester United's Antonio Valencia is the fastest player in the world — http://metro.co.uk/2015/05/18/manchester-uniteds-antonio-valencia-is-the-fastest-player-in-the-world-5203275/ — Metro, 18.05.2015
  32. The 14 Fastest Players in the World — http://www.90min.com/posts/4576399-the-14-fastest-players-in-the-world — 90min.com, 15.02.2017
  33. The 10 fastest players in world football revealed — and FOUR of them play in the Premier League — http://www.mirror.co.uk/sport/football/news/10-fastest-players-world-football-9832187 — Mirror, 16.02.2017
  34. Уолкотт-самый быстрый футболист в мире — http://www.sovsport.ru/football/news/645510-uolkott-samyj-bystryj-futbolist-v-mire?from=scroll — Совспорт, 25.09.2013
  35. Antonio Valencia Insane Pace vs Liverpool — https://www.youtube.com/watch?v=qU4lOZC52ww — Youtube, 24.09.2012
  36. Premier League stats uncovered: Top 10 most accurate crossers — http://www.express.co.uk/sport/football/802923/Premier-League-statistics-accurate-crossers-sportgalleries — Express.co.uk, 10.05.2017
  37. Antonio Valencia crossed the ball with his left foot and everyone freaked out — https://www.sportsjoe.ie/football/antonio-valencia-crossed-the-ball-with-his-left-foot-and-everyone-freaked-out-109007 — sportsjoe.ie, 10.05.2017
  38. I HAVE SO MUCH TO IMPROVE, ESPECIALLY MY LEFT FOOT — ANTONIO VALENCIA — http://premierleaguedaily.com/much-improve-especially-left-foot-antonio-valencia/ — Premierleaguedaily, 29.08.2017
  39. Endlar, Andrew (23 February 2010). Antonio Valencia. StretfordEnd.co.uk. Процитовано 23 February 2010. 
  40. Antonio Valencia. Soccerbase. 18 February 2011. Процитовано 18 February 2011. 
  41. Antonio Valencia. Soccerway. 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011. 
  42. Antonio Valencia. FootballDatabaseEU.com. 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011. 
  43. а б Valencia, Antonio на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
  44. From poverty in Ecuador to Old Trafford: the battling career of Antonio Valencia. 30 March 2017. 
  45. Antonio Valencia: Overview. Premier League. Процитовано 18 April 2018. 
  46. McNulty, Phil (21 May 2016). Crystal Palace 1–2 Manchester United. BBC Sport. Процитовано 24 April 2019. 
  47. McNulty, Phil (28 February 2010). Aston Villa 1–2 Man Utd. BBC Sport. Процитовано 24 April 2019. 
  48. McNulty, Phil (26 February 2017). Manchester United 3–2 Southampton. BBC Sport. Процитовано 24 April 2019. 
  49. Fletcher, Paul (8 August 2010). Chelsea 1–3 Man Utd. BBC Sport. Процитовано 24 April 2019. 
  50. Rostance, Tom (11 August 2013). Man Utd 2–0 Wigan. BBC Sport. Архів оригіналу за 14 January 2016. 
  51. Bevan, Chris (7 August 2016). Leicester City 1–2 Manchester United. BBC Sport. Процитовано 24 April 2019. 
  52. McNulty, Phil (24 May 2017). Ajax 0–2 Manchester United. BBC Sport. Процитовано 24 April 2019. 
  53. Vasilev, Eugene (18 November 2019). Antonio Valencia wins first trophy after Ecuador return. Tribuna. Процитовано 24 November 2019. 
  54. Alan Hardaker Trophy Winners. football-league.co.uk. The Football League. 24 February 2013. Архів оригіналу за 21 April 2012. Процитовано 13 August 2014. 
  55. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою sirmattbusby не вказано текст
  56. Marshall, Adam (12 May 2019). Old Trafford says farewell to Valencia. Manchester United. Процитовано 1 September 2020. 
  57. Valencia volley earns Carling Goal of the Month. Premier League. 13 October 2017. Процитовано 13 October 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]