Астрагал піщаний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Астрагал піщаний
Астрагал піщаний
Астрагал піщаний
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Galegeae
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал піщаний
Біноміальна назва
Astragalus arenarius
L., 1753
Синоніми
Tragacantha arenaria (L.) Kuntze
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Astragalus arenarius
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Astragalus arenarius
EOL logo.svg EOL: 703708
IPNI: 476216-1
IUCN logo.svg МСОП: 176601
The Plant List: ild-8600

Астрага́л піща́ний[1], астрагал пісковий[2], вовчий горошок пісковий (Astragalus arenarius L.) — рослина роду Астрагал родини бобових.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Astragalus spp Sturm22.jpg

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна сірувато пухнаста від двороздільних волосків або рідше (var. glabrescens Rchb.) майже гола рослина.
Стебло лежаче або висхідне, розгалужене 10-30 см заввишки.
Коренева система стрижнева.
Прилистки плівчасті, зрослі між собою, на верхівці загострені, супротивні черешку, близько 5 мм завдовжки.
Листки непарнопірчасті, складаються з 7-13 довгастолінійних листочків.
Квітконоси 2-4 см завдовжки.
Квітконіжки коротші за листки.
Приквітки дрібненькі, яйцеподібні.
Квітки 15-17 мм завдовжки, світло-пурпурові, лілові, зрідка білі, зібрані по 3-7 у короткі (1,5-3 см) китиці.
Чашечка трубчасто-дзвоникоподібна, зубці її в 4-5 разів коротші за трубочку.
Насіння — довгасто-лінійні боби, 12-20 мм завдовжки, з прямим тоненьким носиком, не цілком двогнізді, опушені або майже голі, відхилені від осі суцвіття.
Цвіте у червні-липні, плодоносить у липні-серпні.
Розмножується насінням.

Екологія[ред.ред. код]

Росте на пісках, сухих освітлених піщаних підвищеннях у соснових лісах зеленомохових з розрідженим травостоєм, лишайникових борах, а також по берегах річок, на залізничних насипах, по узбіччях доріг. Псамофіт, ксеромезофіт.

Ареал виду[ред.ред. код]

Атлантична, Середня та Східна Європа. В Україні — Полісся, по боровій терасі Дніпра заходить в Лісостеп. Зростає у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Полтавській областях.

Чисельність, природоохоронний статус виду та заходи з охорони в Україні[ред.ред. код]

В Україні зростає в нечисленних популяціях, що займають площу до 40 м2; щільність 1-8 особин на 1 м2. Вразливий вид. Занесений до Червоної Книги України.

Також занесений до списку регіонально рідкісних видів судинних рослин Чернігівської та Полтавської областей. Охороняється в Рівненському та Поліському природних заповідниках, Шацькому та «Прип'ять-Стохід» національних природних парках, «Нижньоворсклянському» ландшафтному парку, гідрологічному заказнику «Острівський» (Рівненська область).

Причинами зміни чисельності є вузька еколого-ценотична амплітуда, що зумовлена природними (заліснення борових пісків, загущення деревного, чагарникового і трав'яного ярусів) та антропогенними (лісозаготівля, пожежі, надмірна рекреація та випасання худоби) чинниками.

Господарське та комерційне значення[ред.ред. код]

Протиерозійна, кормова, медоносна, декоративна рослина.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Определитель высших растений Украины, 1987;
  • Флора УРСР, 1954;
  • Шацький національний природний парк…, 1994.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]