Астрагал піщаний
| Астрагал піщаний | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Астрагал піщаний
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Astragalus arenarius L., 1753 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Tragacantha arenaria (L.) Kuntze | ||||||||||||||||||||||||
|
Астрага́л піща́ний[1], астрагал пісковий[2], вовчий горошок пісковий (Astragalus arenarius L.) — рослина роду астрагал родини бобових.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Гемікриптофіт[en]. Багаторічна трав'яна сірувато пухнаста від двороздільних волосків або рідше (var. glabrescens Rchb.) майже гола рослина. Стебло лежаче або висхідне, розгалужене 10-30 см заввишки. Коренева система стрижнева. Прилистки плівчасті, зрослі між собою, на верхівці загострені, супротивні черешку, близько 5 мм завдовжки. Листки непарнопірчасті, складаються з 7-13 довгастолінійних листочків. Квітконоси 2-4 см завдовжки. Квітконіжки коротші за листки. Приквітки дрібненькі, яйцеподібні. Квітки 15-17 мм завдовжки, світло-пурпурові, лілові, зрідка білі, зібрані по 3-7 у короткі (1,5-3 см) китиці. Чашечка трубчасто-дзвоникоподібна, зубці її в 4-5 разів коротші за трубочку. Насіння — довгасто-лінійні боби, 12-20 мм завдовжки, з прямим тоненьким носиком, не цілком двогнізді, опушені або майже голі, відхилені від осі суцвіття.
Цвіте у червні-липні, плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням.
Екологія[ред. | ред. код]
Росте на пісках, сухих освітлених піщаних підвищеннях у соснових лісах зеленомохових з розрідженим травостоєм, лишайникових борах, а також по берегах річок, на залізничних насипах, по узбіччях доріг. Псамофіт, ксеромезофіт.
Ареал виду[ред. | ред. код]
Атлантична, Середня та Східна Європа. В Україні — Полісся, по боровій терасі Дніпра заходить в Лісостеп. Зростає у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Полтавській областях.
Чисельність, природоохоронний статус виду та заходи з охорони в Україні[ред. | ред. код]
В Україні зростає в нечисленних популяціях, що займають площу до 40 м2; щільність 1-8 особин на 1 м2. Вразливий вид. Занесений до Червоної Книги України.
Також занесений до списку регіонально рідкісних видів судинних рослин Чернігівської та Полтавської областей. Охороняється в Рівненському та Поліському природних заповідниках, Шацькому та «Прип'ять-Стохід» національних природних парках, «Нижньоворсклянському» ландшафтному парку, гідрологічному заказнику «Острівський» (Рівненська область).
Причинами зміни чисельності є вузька еколого-ценотична амплітуда, що зумовлена природними (заліснення борових пісків, загущення деревного, чагарникового і трав'яного ярусів) та антропогенними (лісозаготівля, пожежі, надмірна рекреація та випасання худоби) чинниками.
Господарське та комерційне значення[ред. | ред. код]
Протиерозійна, кормова, медоносна, декоративна рослина.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. Определитель высших растений Украины. — К.: Наук. думка, 1987. — С. 195.
- ↑ Astragalus arenarius // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
Література[ред. | ред. код]
- Определитель высших растений Украины, 1987;
- Флора УРСР, 1954;
- Шацький національний природний парк…, 1994.