Очікує на перевірку

Башкирцева Марія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Башкірцева Марія)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Башкирцева Марія Костянтинівна
рос. Мария Константиновна Башкирцева
Народилася11 (23) листопада 1860[2] або 12 (24) листопада 1858
Гавронці, Диканська волость, Полтавський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла31 жовтня 1884(1884-10-31)[1]
Париж, Франція[3]
·туберкульоз[4]
ПохованняЦвинтар Пассі
Країна Російська імперія
 Франція
Національністьукраїнці[5]
Діяльністьхудожниця, скульпторка, авторка щоденника, письменниця, біограф, мисткиня
Alma materАкадемія Жуліана
ВчителіТоні Робер-Флорі
Знання мовфранцузька[6] і українська
Напрямокреалізм
Жанрпортрет
Magnum opusНевістка художниціd
Конфесіяправославна церква
БатькоКостянтин Павлович Башкірцевd
Автограф
IMDbID 1256480

Марі́я Башки́рцева, (23 листопада 1858[7], Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія — 31 жовтня 1884, Париж) — українська і французька художниця, майстриня жанрового живопису; скульпторка та письменниця: біографка, авторка знаменитого «Щоденника».

Церква Різдва Іоана Предтечі, де була охрещена Марія
Марія Башкирцева в народному вбранні
Будинок Башкирцевих у Гавронцях
Марія Башкирцева в народному вбранні
Мавзолей, де похована Марія та деякі її родичі, на цвинтарі Пассі

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в українському селі Гавронці Полтавської губернії, Російської імперії.

Мати, Марія Бабаніна, харків'янка, донька полковника — аристократа, бібліофіла, англомана і поціновувача мистецтв.[8]. Батько, Костянтин Башкирцев, — син генерала Павла Башкирцева, учасника війни 1812 року, був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії.

Дитинство пройшло в селі Черняківка, нині Полтавського району, Полтавської області, названому на честь власника села полковника Черняка. Щороку в Черняківці проводиться обласне мистецьке свято «Маріїна долина» на честь Башкирцевої. У приміщенні школи відкрито музей.

У 1870 родина виїхала за кордон.

Навчалася живопису в паризькій Академії Жуліана.

Хворіла на туберкульоз, померла у віці 25 років. Похована в Парижі.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Українка за походженням, вона стала визначною постаттю найперше французького мистецтва[9].

Як художниця формувалась під впливом творчості живописця Ж. Бастьєн-Лепажа. Талант Башкирцевої помітили одразу. Її роботи завойовували численні медалі та призи на виставках, у захваті від неї були французькі газети та журнали. Творчість Башкирцевої високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. 1879 на конкурсі творчих робіт удостоєна золотої медалі.

Є майстринею жанрового живопису. Відомі картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг», серії автопортретів. Світ картин Башкирцевої — це світ паризького передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів.

Після смерті мисткині деякі її роботи закупили музеї, як-от Люксембурзький[en], частина робіт залишилась у Луврі. Сьогодні оригінали картин Башкирцевої є рідкістю: більша їх частина загинула під час Другої світової війни.

Крім візуального мистецтва, Башкирцева є авторкою гучно відомого європейській авдиторії «Щоденника» (1873—1884). Так, наприклад, Жульєт Бінош захоплювалась твором і мріяла зіграти Башкирцеву на початку акторської кар'єри.

Щоденник

[ред. | ред. код]

Почала писати щоденник приблизно з 13 років французькою. Його описують як «разюче сучасний психологічний автопортрет молодого обдарованого розуму в процесі розвитку»[2] [Архівовано 2 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Щоденник також містить майже новелістичний опис європейської буржуазії кінця ХІХ століття. Наскрізною темою в щоденнику є глибоке бажання досягти слави, що підсилюється все більшим побоюванням того, що перебіжні хвороби Башкирцевої можуть виявитися туберкульозом. Наприкінці життя, згадуючи свою сімейну історію, вона пише: «Якщо я не помру молодою, я сподіваюся жити як велика художниця; але якщо я помру молодою, я маю намір мати свій щоденник, який не може бути нецікавим, опублікованим»[10].

Щоденник, вперше опублікований у 1887, був другим виданим у Франції щоденником жінки. Публікація миттєво здобула успіх, не в останню чергу через те, що її космополітичний конфесійний стиль був помітним відходом від споглядальних, містичних щоденників письменниці Ежені де Герен, виданих у 1862[11].

На сторінках твору розкрито глибину розмови з собою людини, яка бажає не втратити жодної хвилини життя. Оповідь відверта та щира, не відкидаючи бажання бути опублікованою.

Щоденник Башкирцевої цікавий вже з перших рядків, у ньому розкрито внутрішній світ людини: діалоги між доброю і злою сторонами, глибину любові.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
В художній студії Жульєна, Дніпровський художній музей
Самопортрет, 1880, приватна збірка
  • Самопортрет, 1880
  • В художній студії Жульєна (жінки-художниці), 1881
  • Молода жінка, 1881
  • Молода дівчина з квітами бузку, 1881
  • Парасолька від дощу, 1883
  • Дитяча посмішка, 1883
  • Посмішка дівчини, 1883
  • Осінь, 1883
  • Весна, 1884
  • Мария Башкирцева, «Дневник», М, изд. «Захаров», 2003, 688 с.

Спадщина

[ред. | ред. код]

Маєток Башкирцева було продано в 1900 році графу С. Д. Шереметєву[ru].

У 1917–1919 маєток зруйновано, а за роки Другої світової від нього не лишилося й сліду. На час війни у Гавронцях картин Башкирцевої не було.

У 1908 мати Башкирцевої передала до музею Олександра III велику колекцію її робіт (141 роботу, серед яких малюнки, ескізи, полотна, пастелі, скульптурні етюди).

У 1930 з Російського музею в Ленінграді передано в Дніпропетровський музей дві картини Башкирцевої, а в 1932 році за запитом Наркомосу УРСР Російський музей передав Україні 127 робіт Башкирцевої. У Російському музеї залишилося 8 живописних полотен і 13 малюнків.

Під час евакуації Харківської картинної галереї безслідно зникли 66 полотен Башкирцевої. Сьогодні в музеях Україні є тільки три її картини, що зберігаються в Харкові, Дніпрі та Сумах.

У 1980-х у Російській національній бібліотеці виявили оригінальний текст щоденника, який раніше вважали втраченим. У ході його вивчення виявили, що більша частина щоденника Башкирцевої невідома публіці, а вже опублікована частина містить ряд лакун і явних спотворень (у тому числі і рік народження художниці), внесених сім'єю, яка не бажала розголошення сімейних таємниць.

Нині[12] йде публікація повного тексту щоденника французькою. В 2012 зроблено англійський переклад (перша частина під назвою «I Am the Most Interesting Book of All», друга частина  — «Lust for Glory»)[13]. Повне видання по-новому розкриває особистість Башкирцевої, а також висвітлює життя епохи.

Оригінальні роботи Башкирцевої нині є рідкістю з огляду на те, що більша їх частина загинула під час Другої світової війни.

Український літературознавець Михайло Слабошпицький видав роман «Марія Башкирцева», перекладений російською та французькою.

Велике дослідження особистості Башкирцевої зробив письменник Олександр Александров. Підсумком його роботи стала книга «Справжнє життя мадемуазель Башкирцевої».

Повість «Променад з мадемуазель Марі» після подорожі до Ніцци, де Башкирцева відвідувала уроки живопису і почала вести щоденник, написав письменник Олександр Балабко. Він також автор п'єси на дві дії «Сон Марії Башкирцевої».

Картинна галерея ім. М. К. Башкирцевої у Диканьці
Пам'ятний знак на честь Марії Башкирцевої у Гавронцях: «Картини її належать світу, а серце — землякам»

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Посмертна виставка картин Башкирцевої відбулася в Парижі (1885).

Твори зберігаються в музеях Франції, Нідерландах, США, РФ та України.

У Люксембурзькому палаці в Парижі біля символічної скульптури «Безсмертя», де викарбувані імена видатних французьких діячів, є ім'я Марії Башкирцевої.

У селі Черняківка створено музей Башкирцевої та названо галявину Маріїною долиною, де щороку на День молоді проводять масові гуляння з виставками художніх творів.

Картинна галерея у Диканьці носить ім'я М. К. Башкирцевої.

В Сумах існує провулок Марії Башкирцевої[14].

На Венері названо кратер на честь Башкирцевої.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118653350 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ https://books.google.com/books?id=KYeRBgAAQBAJ&pg=PT11
  5. ↑ English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ за іншими даними — у 1860
  8. ↑ Олена Чекан: Дівчисько і смерть// Український тиждень № 3 (116) від 22 січня 2010 [1] [Архівовано 26 червня 2014 у Wayback Machine.]
  9. ↑ 10 маловідомих українських художників зі світовими іменами, які нам варто знати http://vsviti.com.ua/ukraine/41519 [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Hartman, Kabi (1999-01). Ideology, Identification and the Construction of the Feminine. The Translator. Т. 5, № 1. с. 61—82. doi:10.1080/13556509.1999.10799034. ISSN 1355-6509. Процитовано 5 жовтня 2019.
  11. ↑ Raoul, Valerie (2011). Personal Effects: Reading the Journal of Marie Bashkirtseff (review). Biography. Т. 34, № 2. с. 343—346. doi:10.1353/bio.2011.0016. ISSN 1529-1456. Процитовано 5 жовтня 2019.
  12. ↑ 2011 року
  13. ↑ Щоденник Марії Башкирцевої на англійській мові. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 24 березня 2018.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 1 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Башкирцева_Марія_Костянтинівна&oldid=43455176