Білий націоналізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Білий націоналізм — політична ідеологія, що виступає за расове або вузьке етноцентричне визначення національної ідентичності.[1] Білий націоналізм стосовний до переваги однієї етнічної групи — білої переваги, у тому числі закликів до захисту національного громадянства для білих людей.[2] Ідеологічно заснований навколо етноцентричної ідеології, яка простягається від уподобань для білої етнічної групи до вірувань переваги білої раси і організації влади білих. Відповідно до Бенедикта Андерсона, такий націоналізм відображає появу співтовариства — в населенні розвиваються почуття спільної ідентичності ширші, ніж сімейні або племінні.[3] Включає ідеї соціал-дарвінізму і нацизму.

Білі націоналісти стверджують, що кожна національність відчуває природну прихильність до свого виду.[4] Вони виступають расове самозбереження і стверджують, що культура є продуктом раси.[5] Відповідно до політолога Rick Valelly білий націоналізм є продукт сучасної централізованої держави.[6]

Визначення білизни[ред.ред. код]

Більшість білих націоналістів визначають білих людей обмеженим чином. У Сполучених Штатах, це часто, хоча і не виключно, припускає європейське походження неєврейського походження. Деякі білі націоналісти звертають увагу на расові систематики 19-го століття, які не досягли консенсусу з расових категорій, і не приймається сучасними генетиками. Деякі білі націоналісти, такі як Джаред Тейлор, стверджували, що євреї можуть вважатися "білими".[7] Хоча більшість білих націоналістів проти Ізраїлю і сіонізму, кілька білих націоналістів (таких як Вільям Деніел Джонсон) висловили підтримку Ізраїлю.[8]

Регіональні рухи[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

США[ред.ред. код]

Канада[ред.ред. код]

Австралія[ред.ред. код]

Німеччина[ред.ред. код]

Південна Африка[ред.ред. код]

Нова Зеландія[ред.ред. код]

Парагвай[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]

Групи білої переваги мають історію в скоєнні злочинів на ґрунті ненависті, зокрема щодо осіб єврейського або африканського походження. Приклади включають самосуд чорних людей з боку Ку-клукс-клану.

Деякі критики стверджують, що білі націоналісти часто спиратються на націоналістичні традиції Ку-Клус-Клану і Британського національного фронту.[9] Критики відзначили антисемітську риторику, використовувану деякими білими націоналістами, і виділені ними на просування теорії змови, таких як сіоністська окупація уряду.[10]

Відомі організації[ред.ред. код]

Відомі особи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Daniele Conversi, "Can nationalism studies and ethnic/racial studies be brought together?" Journal Of Ethnic And Migration Studies 30(4):815-829, July 2004.
  2. Di Perna, Anthony P. (1978). A right to be proud: the struggle for self-government and the roots of white nationalism in Rhodesia, 1890-1922. Bulawayo, Rhodesia: Books of Rhodesia.
  3. Anderson, Benedict. Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London: Verso, 2006.
  4. In its darkness, 'Kong' shows the human heart. Newsday (New York: December 15, 2005)
  5. "The Hispanic challenge", Foreign Policy (March 1, 2004)
  6. Valelly, Rick (2003). "Patriotism in Black and White", The American Prospect 14 (1): 37-40.
  7. Mark Potok and Heidi Beirich (Summer 2006). "Schism Threatens White Nationalist Group". Intelligence Report[en]. Retrieved July 20, 2010.
  8. "Racism colors judicial bid: Candidate Bill Johnson advocates deportation of ‘non-whites’"
  9. "BNP: A party on the fringe". BBC News. August 24, 2001. Retrieved 2008-02-14.
  10. Boler, M., Digital Media and Democracy: Tactics in Hard Times, (MIT Press, 2008) pp. 440-443.

Див. також[ред.ред. код]