Білий націоналізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Білий націоналізм — політична ідеологія, що виступає за расове або вузьке етноцентричне визначення національної ідентичності.[1] Білий націоналізм стосовний до переваги однієї етнічної групи — білої переваги, у тому числі закликів до захисту національного громадянства для білих людей.[2] Ідеологічно заснований навколо етноцентричної ідеології, яка простягається від уподобань для білої етнічної групи до вірувань переваги білої раси і організації влади білих. Відповідно до Бенедикта Андерсона, такий націоналізм відображає появу співтовариства — в населенні розвиваються почуття спільної ідентичності ширші, ніж сімейні або племінні.[3] Включає ідеї соціал-дарвінізму і нацизму.

Білі націоналісти стверджують, що кожна національність відчуває природну прихильність до свого виду.[4] Вони виступають расове самозбереження і стверджують, що культура є продуктом раси.[5] Відповідно до політолога Rick Valelly білий націоналізм є продукт сучасної централізованої держави.[6]

Погляди[ред. | ред. код]

Багато білих націоналістів вважають себе патріотами європейської історії та культури, що підтримують збереження унікальності раси і затверджують, що сама культура - расовий продукт.[7] Згідно зі словами, представника білого націоналізму, Самуеля Френсіса, це «рух, який відхиляє рівність як ідеал, що наполягає на міцній основі людської природи, що передається у спадок».[8]

Американський політолог Самуель Гантінгтон зазначає, що білі націоналісти доносять думку, що демографічний зсув у США, який знижує процентне відношення білого населення, приніс нижчу інтелектуальну, освітню та моральну культуру, позитивну дискримінацію та іммігрантські гето.[9] Більшість американських білих націоналістів говорить, що імміграція повинна бути обмежена людям неєвропейського походження.[10]Білі націоналісти заявляють, що прагнуть забезпечити виживання білої раси та культур історично білих держав. Вони вважають, що білі люди повинні зберігати більшість у білих країнах з більшістю населення, зберігати своє політичне та економічне домінування, а їхня культура має бути на першому місці.[11] Критики стверджують, що термін "білий націоналізм" - це просто "ребрендинг", і такі ідеї, як біла гордість, існують виключно для того, щоб забезпечити публічне висвітлення переваг білих, і що більшість білих націоналістичних груп сприяють расовому насильству.[12]

Визначення білих людей[ред. | ред. код]

Більшість білих націоналістів визначають білих людей обмеженим чином. У Сполучених Штатах, це часто, хоча і не виключно, припускає європейське походження неєврейського походження. Деякі білі націоналісти звертають увагу на расові систематики 19-го століття, які не досягли консенсусу з расових категорій, і не приймається сучасними генетиками. Деякі білі націоналісти, такі як Джаред Тейлор, стверджували, що євреї можуть вважатися "білими".[13] Хоча більшість білих націоналістів проти Ізраїлю і сіонізму, кілька білих націоналістів (таких як Вільям Деніел Джонсон) висловили підтримку Ізраїлю.[14]

Регіональні рухи[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

США[ред. | ред. код]

Канада[ред. | ред. код]

Австралія[ред. | ред. код]

Німеччина[ред. | ред. код]

Південна Африка[ред. | ред. код]

Нова Зеландія[ред. | ред. код]

Парагвай[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Групи білої переваги мають історію в скоєнні злочинів на ґрунті ненависті, зокрема щодо осіб єврейського або африканського походження. Приклади включають самосуд чорних людей з боку Ку-клукс-клану.

Деякі критики стверджують, що білі націоналісти часто спиратються на націоналістичні традиції Ку-Клус-Клану і Британського національного фронту.[15] Критики відзначили антисемітську риторику, використовувану деякими білими націоналістами, і виділені ними на просування теорії змови, таких як сіоністська окупація уряду.[16]

Відомі організації[ред. | ред. код]

Відомі особи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Daniele Conversi, "Can nationalism studies and ethnic/racial studies be brought together?" Journal Of Ethnic And Migration Studies 30(4):815-829, July 2004.
  2. Di Perna, Anthony P. (1978). A right to be proud: the struggle for self-government and the roots of white nationalism in Rhodesia, 1890-1922. Bulawayo, Rhodesia: Books of Rhodesia.
  3. Anderson, Benedict. Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London: Verso, 2006.
  4. In its darkness, 'Kong' shows the human heart. Newsday (New York: December 15, 2005)
  5. "The Hispanic challenge", Foreign Policy (March 1, 2004)
  6. Valelly, Rick (2003). "Patriotism in Black and White", The American Prospect 14 (1): 37-40.
  7. Циганюк, Ю. В. (2018-12-27). ІМУНІТЕТ ЕКСПЕРТА У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ПІД ЧАС ДОПИТУ В СУДІ. Криміналістичний вісник 30 (2). с. 15–22. ISSN 1992-4437. doi:10.37025/1992-4437/2018-30-2-15. Процитовано 2021-08-09. 
  8. Silberstein, Sandra (2018-05-08). Maintaining “Good Guys” and “Bad Guys”. Oxford Handbooks Online. doi:10.1093/oxfordhb/9780190458898.013.18. Процитовано 2021-08-09. 
  9. Dziuba, Natalia V. (2018-04-19). Гендерні стереотипи як чинник, що впливає на мотивацію поведінки виборців та прийняття ними електоральних рішень. Науково-теоретичний альманах "Грані" 21 (3). с. 18–24. ISSN 2413-8738. doi:10.15421/10.15421/171833. Процитовано 2021-08-09. 
  10. САХАРУК, Валерій (2020-12-21). «Київська мистецька зустріч»: Хронологія подій. Contemporary Art 0 (16). с. 207–218. ISSN 2663-0362. doi:10.31500/2309-8813.16.2020.220005. Процитовано 2021-08-09. 
  11. Introduction. Global white nationalism. Manchester University Press. 2020-09-15. ISBN 978-1-5261-4708-0. 
  12. Congressional Quarterly, inc (2018). Issues in race and ethnicity : selections from CQ researchers. (вид. 8th edition). Thousand Oaks, California. ISBN 1-5443-1633-X. OCLC 1022203925. 
  13. Mark Potok and Heidi Beirich (Summer 2006). "Schism Threatens White Nationalist Group Архівовано 30 вересень 2007 у Wayback Machine.". Intelligence Report[en]. Retrieved July 20, 2010.
  14. "Racism colors judicial bid: Candidate Bill Johnson advocates deportation of ‘non-whites’"
  15. "BNP: A party on the fringe". BBC News. August 24, 2001. Retrieved 2008-02-14.
  16. Boler, M., Digital Media and Democracy: Tactics in Hard Times, (MIT Press, 2008) pp. 440-443.

Див. також[ред. | ред. код]