Вагітан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Стародавньому Римі Вагітан (або Ватикан) вважався богом, який відкривав рот новонародженого для того, щоб той вигукнув перший склад його імені, склад ва

Вагітан (лат. Vagitanus) — давньоримське божество, присутнє при перших криках новонародженого. У перекладі з латини Вагітан означає «крик новонародженого». Саме божество зображали у вигляді дитини, що плаче[1].

Незважаючи на етимологічні зв'язки між ім'ям бога і словосполученням «крик новонародженого».[2] , Якоб Гроновіус стверджував, що правильна форма імені повинна бути не Вагітан (лат. Vagitanus), а Ватикан (лат. Vaticanus), оскільки слово «Вагітан» походить з так званої народної латини, а не класичної її форми[3].

Вагітан описується як бог, який давав людині дар мови. Вважалося, що саме він відкривав рот немовляти при народженні, щоб воно вимовило «ва» — перший склад імені "Вагітан". Однак, варто розрізняти перший крик і вимову першого складу та дар членороздільної мови, за який відповідали інші божества[4][5]: Фабулін (Fabulinus) — підказував дитині перші слова, Локутій (Locutius) — вчив складати речення, Фарін (Farinus) — вчив дитину говорити.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]