Вальтер Функ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Функ
нім. Walther Funk
Bundesarchiv Bild 183-B21019, Walter Funk.jpg
Народився 18 серпня 1890(1890-08-18)[1][2][…]
Тракенен, Східна Пруссія
Помер 31 травня 1960(1960-05-31)[1][2][…] (69 років)
Дюссельдорф, ФРН[4]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність журналіст, банкір, економіст, політик
Alma mater Лейпцизький університет
Володіє мовами німецька[1]
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республіки[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія зречення католицтва[d]
Автограф Walther Funk signature.svg
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Почесний хрест ветерана війни
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
IMDb nm0298753

Вальтер Еммануель Функ (нім. Walther Emanuel Funk; 18 серпня 1890, Тракенен — 31 травня 1960, Дюссельдорф) — німецький журналіст, нацистський міністр економіки, президент Рейхсбанку.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї підприємця. Дядько Вальтера - піаніст Альфред Райзенауер, улюблений учень Ференца Ліста.

У 1908-1912 рр. вивчав право, літературу, музику і економіку в Лейпцигу та Берліні. Працював в газетах «Berliner National-Zeitung» і «Leipziger Neueste Nachrichten». У 1915-1916 рр. служив в армії, був комісований як негідний до військової служби.

З 1921 року був редактором «Берлінської біржової газети», з 1927 року - головою прес-служби Берлінського біржового суспільства і Берлінської промислової і торговельної палати, з 1928 по 1932 рік - керівним членом правління «Товариства німецької промислової і соціальної політики».

З травня 1931 року працював редактором видання «Політико-економічна прес-служба НСДАП». З лютого 1933 був особистим прес-референтом Гітлера. У березні 1933 року був призначений статс-секретарем міністерства народної освіти і пропаганди і в цій якості став також прес-секретарем уряду. 15 листопада 1933 був обраний заступником президента імперської палати культури.

4 лютого 1938 роки після відставки Шахта був призначений імперським міністром економіки. З 19 січня 1939 року - президент Рейхсбанку, з серпня 1939 року - членом ради міністрів щодо захисту рейху, відповідальним за військово-економічні заходи.

У 1940 році відмовив євреям у праві на власність, яка зберігалася в банках та інших установах.

4 лютого 1943 розпорядився закрити всі підприємства, які не мають відношення до військової економіки. У вересні того ж року став членом центрального штабу планування міністра озброєнь Альберта Шпеєра, якому, незважаючи на бомбардування союзників, вдалося підвищити військове виробництво.

У 1944 році Функ втратив свій вплив, оскільки Альберт Шпеєр був незадоволений його неефективною роботою.

У червні 1945 року був арештований британськими військами в Рурській області.

1 жовтня 1946 року на процесі в Нюрнберзі був засуджений Міжнародним військовим трибуналом до довічного тюремного ув'язнення і в листопаді того ж року доставлений у в'язницю Шпандау.

16 травня 1957 року Функ був достроково звільнений за станом здоров'я.

У грудні 1958 року його засудили до виплати штрафу в розмірі 10 900 німецьких марок.

Вальтер Функ помер 31 травня 1960 року в Дюссельдорфі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  • Oestreich Paul. Walther Funk. München: Eher, 1940 (офіційна біографія).
  • Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М..: Астрель, 2002. — 944 с. — ISBN 5-17-015753-3.
  • Ronald Smelser, Enrico Syring, Rainer Zitelmann. Die braune Elite II. 21 weitere biographische Skizzen. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1993. — С. 91—102. — 278 с. — ISBN 3-534-80122-9.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2005. — С. 172. — 732 с. — ISBN 3-596-16048-0.  (нем.)
  • Hermann Weiß. Biographisches Lexikon zum Dritten Reich. — Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 1998. — С. 136—137. — 512 с. — ISBN 3-10-091052-4.
  • Wohlfromm, H-J & Wohlfromm,G: "Und morgen gibt es Hitlerwetter!" Anaconda. 2017.
  • Heinrich Doehle: Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs. Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. 5. Auflage. Erdmenger, Berlin 1945.

Примітки[ред. | ред. код]