Юліус Дорпмюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліус Дорпмюллер
нім. Julius Dorpmüller
Bundesarchiv Bild 183-E00795, Julius Dorpmüller.jpg
Народився 24 липня 1869(1869-07-24)
Ельберфельд[d], Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Північнонімецький союз
Помер 5 липня 1945(1945-07-05) (75 років)
Маленте, Східний Гольштейн, Шльезвіґ-Гольштайн, Німеччина
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Ім'я при народженні Julius Heinrich Dorpmüller
Діяльність політик, інженер, business executive
Alma mater Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена
Заклад Prussian state railways[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди

Юліус Генріх Дорпмюллер (нім. Julius Heinrich Dorpmüller) — німецький державний діяч та підприємець, рейхсміністр шляхів сполучення (1937—1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 липня 1869 року у Ельберфельді.

У 1893 закінчив Вище технічне училище в Ахені. У 1893 вступив на державну службу, працював в Управлінні залізниць Пруссії, з 1898 — урядовий будівельний чиновник залізничної дирекції в Саарбрюккені. З 30 грудня 1903 інспектор залізниць і фабрик залізничної дирекції Сен-Іоан — Саарбрюкен. З 1907 працював в Китаї, консультував китайський уряд з питань залізничного будівництва; начальник технічного бюро фабричної дирекції Циндао. З 1908 уповноважений і головний інженер державних залізниць Китаю, керував будівництвом близько 700 км залізниць. У 1917 висланий з Китаю, який оголосив війну Німеччині, і в 1918 переведений в залізничні війська. Служив на Кавказі. Після демобілізації 23 грудня 1919 призначений старшим будівельним радником залізниць Ессена. З 16 травня 1922 президент Імперської залізничної дирекції Опельн, а з 1 жовтня 1924 — Ессена. З 1 липня 1925 постійний заступник генерального директора, а з 4 червня 1926 генеральний директор німецьких рейхсбанів. З червня 1933 голова Адміністративної ради та Правління об'єднання «Імперські автобани», з 1935 член Імперського ради транспорту; член Академії німецького права. Після відставки барона П. фон Ельц-Рюбенаха, 2 лютого 1937 призначений імперським міністром транспорту і головою Адміністративної ради імперських автобанів. 19 вересня 1943 нагороджений Лицарським хрестом за військові заслуги, а 24 липня 1944 отримав до нього мечі. В уряді К. Деніца (травень 1945) займав пост міністра транспорту та зв'язку. Разом з членами уряду Деніца заарештований британською владою у Фленсбург-Мюнвіке. Помер в таборі.

Література[ред. | ред. код]

  • Hans Bock, Franz Garrecht. Julius Dorpmüller — Ein Leben für die Eisenbahn. — Pürgen: Ritzau, Verlag Zeit und Eisenbahn, 1996. — 280 с. — ISBN 3-921304-39-3.
  • Alfred Gottwaldt. Julius Dorpmüller, die Reichsbahn und die Autobahn: Verkehrspolitik und Leben des Verkehrsministers bis 1945. — Berlin: Argon, 1995. — 136 с. — ISBN 3-87024-330-9.

Посилання[ред. | ред. код]