Вдовіна Наталія Геннадіївна
(Перенаправлено з Вдовина Наталія Генадієвна)
| Вдовіна Наталія Геннадіївна | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Наталія Геннадіївна Вдовіна |
| Дата народження | 12 січня 1969[1] (55 років) |
| Місце народження | м. Білогірськ, Кримська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР →  Росія |
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1990 — дотепер |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0891502 |
Наталія Геннадіївна Вдовіна (Чернова) (нар.. 12 січня 1969, Білогірськ, Кримська область, Українська РСР, СРСР) — російська актриса театру, кіно і дубляжу. Заслужена артистка Російської Федерації (2001)[2]. Лауреатка премії Мерії Москви в галузі літератури і мистецтва (1999)[3][4], лауреатка вищої театральної премії міста Москви «Хрустальная Турандот» (1994)[5], двічі лауреатка російської театральної премії «Чайка» (2001, 2006).
Біографія[ред. | ред. код]
Наталія Вдовіна народилася 12 січня 1969 року в місті Білогірську Кримської області Української РСР. Батько і мати (мати родом з Тамбовської області) — будівельники[6]. Є рідний старший брат Сергій.
У 1986 році закінчила середню загальноосвітню школу в місті Сімферополі[7].
У 1990 році закінчила Вище театральне училище (інститут) імені М. С. Щепкіна при Державному академічному Малому театрі Росії (керівник курсу — Римма Гаврилівна Солнцева)[8] і була прийнята до трупи Театру «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна в Москві, у виставах якого зайнята дотепер[4].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Наталія Вдовіна виховує двоє дітей: дочка Майя (нар.. 1992) від першого шлюбу і син Роман (нар.. 2007) від чоловіка, з яким актриса в офіційному шлюбі не перебувала[6][9].
Творчість[ред. | ред. код]
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
Російський державний театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна (Москва)[ред. | ред. код]
- 1994—1999 — «Чудовий рогоносець (той, кого вона любить)» за п'єсою «Чудовий рогоносець» Фернана Кроммелінка (режисер Петро Фоменко; прем'єра — 4 квітня 1994 року, останній спектакль — 24 липня 1999 року) — Стелла, дружина поета Брюно
- «Перевтілення» Франца Кафки — Сестра
- «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра — Джульєтта
- 2001—2004 — «Гедда Габлер» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена (постановка і музичне оформлення — Ніна Чусова; прем'єра — 25 жовтня 2001 року, останній спектакль — 14 січня 2004 року) — Фру Гедда Тесман (в дівоцтві Габлер), дружина Йоргана Тесман
- «Маскарад» Михайла Лермонтова — Баронеса Штраль
- «Тригрошова опера» Бертольта Брехта — Поллі Пічем
- «Гамлет» Вільяма Шекспіра — Офелія
- «Гроші» Олкександра Островського — Ганна Тихонівна
- «Квартет» Мольєра — Доримена / Циганка / Лізетта / Нотаріус
- «Річард III» В. Шекспіра — Леді Анна / Маргарита
- «Король Лір» В. Шекспіра — Корделія, молодша дочка короля Ліра
- 2017 — «Ваня і Соня і Маша і Цвях» за однойменною п'єсою Крістофера Дюранга (режисер-постановник — Костянтин Райкін; прем'єра — 15 травня 2017 року) — Маша
- 2020 — «Дорога Олена Сергіївна» за однойменною п'єсою Людмили Розумовської (режисер-постановник — Володимир Жуков; прем'єра вистави відбулася у «Всесвітній день театру» 27 березня 2020 року при порожньому залі безкоштовної онлайн-відеотрансляції на сайті театру через карантинні обмеження у зв'язку з пандемією коронавірусної інфекції COVID-19[10]) — Олена Сергіївна, вчителька математики в школі[11]
Московський театр «Майстерня П. Н. Фоменко»[ред. | ред. код]
- 2006 — «Носоріг» за однойменною п'єсою Ежена Йонеска (режисер-постановник — Іван Поповські; прем'єра — 17 лютого 2006 року) — Дезі[12]
Державний академічний театр імені Моссовєта[ред. | ред. код]
- «Дядя Ваня» Антона Чехова — Олена Андріївна
- 2012 (дотепер) — «Три сестри» за однойменною п'єсою А. П. Чехова (постановка і сценографія — Андрій Кончаловський) — Наталія Іванівна, наречена (потім дружина) Андрія Сергійовича Прозорова[13]
- «Вишневий сад» А. П. Чехова — Варя
Державний академічний театр імені Євгена Вахтангова (Москва)[ред. | ред. код]
- «Далі» Левана Вартазі — Далі / Гала
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Роль | ||
|---|---|---|---|---|
| 1995 | ф | Літні люди | Варвара Михайлівна Басова | |
| 2002 | с | Невдача Пуаро | місіс Річард Фолліот, дружина капітана Фолліота, старша сестра Урсули Борн | |
| 2003 | ф | Повернення | мати Андрія та Івана | |
| 2003 | с | Люди і тіні 2. Оптичний обман | Лейкіна | |
| 2003 | с | Небо в горошок | Клавдія | |
| 2003 | с | Таксист | Олена Старкова | |
| 2003 | ф | Убити вечір | Анна | |
| 2005 | ф | Замовлення | Ганна | |
| 2005 | с | Новий російський романс | Алевтина | |
| 2005 | с | Чарівність зла | Віра Олександрівна Гучкова, агентка НКВС СРСР (агентурне ім'я - «Леді»), дочка лідера білої еміграції і колишнього морського міністра Тимчасового уряду Росії Олександра Гучкова | |
| 2006 | ф | Повернення / Z odzysku | Катя | |
| 2006 | с | Ваша честь | Марина Андріївна Серьогіна, суддя | |
| 2007 | ф | Мимра | Олена Володимирівна Чистякова / Ленка Тютіна | |
| 2007 | ф | Прекрасна Олена | Наталія Михайлівна Шаманова, сестра Юрія Шаманова | |
| 2007 | с | Учитель в законі | Лідія Анатоліївна Маркіна, учителька математики | |
| 2009 | ф | Подвійна пропажа | Вікторія | |
| 2009 | с | Журов | Інна Олександрівна Уварова, фізіотерапевт у санаторії | |
| 2009 | с | Ісаєв | Віра, колишня дружина графа Віктора Воронцова | |
| 2009 | ф | Какраки | Олена Іванівна Пономарьова | |
| 2009 | с | Суд | Марина Андріївна Серьогіна, суддя | |
| 2009 — 2010 | с | Кремлівські курсанти | Світлана Кирилівна Мамина («Мамочка»), майор, лікарка у військовому училищі | |
| 2010 | ф | Кращий друг мого чоловіка | Інна Валеріївна Панова | |
| 2010 | с | Учитель в законі. Продовження | Лідія Анатоліївна Маркіна, учителька математики | |
| 2010 | с | Голоси | Варвара Вікторівна Лобова | |
| 2010 | ф | Москва, я люблю тебе! | жінка на мосту | |
| 2011 | ф | Луна-луна | Тамара Архипова | |
| 2011 | с | Пірат і піратка | Ольга Капустіна | |
| 2011 | ф | На все життя | Ніна Костянтинівна Вольна | |
| 2011 | с | Фарфорова весілля | Ніна Михайлівна Утешіна | |
| 2012 | ф | Брати | Олена | |
| 2012 | с | Ластівчине гніздо | Ася (Олександра Юріївна) | |
| 2012 | с | Мати-й-мачуха | Марія Миколаївна Парамонова | |
| 2012 | док | Людина, яка врятувала світ / The Man Who Saved the World | Раїса | |
| 2012 | с | НС. Надзвичайна ситуація | Марина | |
| 2012 — 2013 | с | Не плач за мною, Аргентино! | Марія Орлова | |
| 2013 | с | Дві зими і три літа | Анфіса Мініна, голова колгоспу | |
| 2013 — 2015 | с | Останній з Магікян (сезони 2-5) | Анастасія Павлівна Щербакова, мати Єгора, телеведуча кулінарного шоу | |
| 2015 | ф | Без кордонів | Світу | |
| 2015 | с | Останній мент | Єлизавета Терехова, колишня дружина капітана міліції Олексія Дівова | |
| 2015 | ф | Остання ніч | Надя | |
| 2016 | с | Любовна мережа | Орина | |
| 2016 | с | Рідні люди | Аліса | |
| 2017 | ф | Як Вітька Часник віз Льоху Штиря до будинку інвалідів | Віра | |
| 2017 | с | Куркуль | Лідія Терехова | |
| 2017 | с | Будинок порцеляни | Алла Гроссман | |
| 2017 | ф | NO-ONE | Тамара, дружина генерала КДБ Олега Сергійовича | |
| 2018 | с | Лапсі | «Сорока» | |
| 2018 | ф | Ваш репетитор | Анна Германівна | |
| 2019 | с | Агєєв | Надія Новицька | |
| 2019 | с | Зелений фургон | Людмила, колишня дружина Володимира Патрікеєва, мати Євгенія Красавіна | |
| 2021 | с | Пробудження | Світлана |
Озвучення[ред. | ред. код]
- 2007 — Гаррі Поттер і Орден Фенікса — Беллатриса Лестранж
- 2009 — Гаррі Поттер і Напівкровний принц — Беллатриса Лестранж
- 2010 — Гаррі Поттер і смертельні реліквії: частина 1 — Беллатриса Лестранж
- 2011 — Гаррі Поттер і смертельні реліквії: частина 2 — Беллатриса Лестранж
- 2012 — Похмурі тіні — Джулія Хоффман, доктор
Визнання заслуг[ред. | ред. код]
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- 2001 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — за заслуги в галузі мистецтва[2].
Нагороди суб'єктів Російської Федерації[ред. | ред. код]
- 1999 — лауреат премії Мерії Москви в галузі літератури і мистецтва (в галузі театрального мистецтва) — за виконання ролей Стели у виставі «Чудовий рогоносець», Джульєтти у виставі «Ромео і Джульєтта», Поллі Пічем у виставі «Тригрошова опера», Офелії у виставі «Гамлет», Сестри у виставі «Перетворення»[3].
Громадські нагороди[ред. | ред. код]
- 1994 — лауреатка найвищої театральної премії міста Москви «Кришталева Турандот» в номінації «Найкращий дебютант» (театральний сезон 1993—1994 років) — за роль Стели у виставі «Чудовий рогоносець (той, кого вона любить)» за п'єсою «Чудовий рогоносець» Фернана Кроммелінка у постановці Петра Фоменка на сцені Російського державного театру «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна в Москві[5].
- 2001 — лауреатка російської театральної премії «Чайка» — за роль фру Гедда Тесман у виставі «Гедда Габлер» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена в постановці Ніни Чусовойї на сцені Російського державного театру «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна в Москві.
- 2006 — лауреатка російської театральної премії «Чайка» в номінації «Зваблива жінка» — за роль Дезі у виставі «Носоріг» за однойменною п'єсою Ежена Йонеско в постановці Івана Поповські на сцені Московського театру «Майстерня П. М. Фоменко»[12].
- 2013 — лауреатка театральної премії газети «Московський комсомолець» сезону 2012—2013 років у категорії «Напівметри» в номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» — за роль Наталії Іванівни у виставі «Три сестри» за однойменною п'єсою А. П. Чехова у постановці Андрія Кончаловського на сцені Державного академічного театру імені Моссовєта[14].
- 2018 — приз «Золотий Сарматський лев» в російському конкурсі «Сплетені паралелі» в номінації «Найкраща актриса» на XI Міжнародному кінофестивалі «Схід & Захід. Класика і авангард» в Оренбурзі — за роль Анни Германівни в художньому фільмі «Ваш репетитор» режисера Антона Коломеєца[15].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Указ Президента Российской Федерации В. Путина № 1145 от 24 сентября 2001 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (в указе актриса значится под фамилией Чернова). [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru. Архивированная копия. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.
- ↑ а б Распоряжение Мэра Москвы Ю. М. Лужкова от 20 августа 1999 года № 901-РМ «О присуждении премии Мэрии Москвы в области литературы и искусства». [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] АО «Кодекс» // docs.cntd.ru
- ↑ а б Вдовина Наталия, актриса театра «Сатирикон». Заслуженная артистка Российской Федерации. Биография, фотографии, роли в театре, новости. [Архівовано 14 травня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Российского государственного театра «Сатирикон» имени Аркадия Райкина (Москва) // satirikon.ru
- ↑ а б Лауреаты театральной премии «Хрустальная Турандот» (за все годы). Номинация «Лучший дебютант». [Архівовано 5 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт театральной премии города Москвы «Хрустальная Турандот» // 1turandot.ru
- ↑ а б Автор и ведущий: Борис Ноткин. ВИДЕО. Наталия Вдовина в телевизионной программе «Приглашает Борис Ноткин» (2013 год). [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «ТВ Центр» // tvc.ru (29 сентября 2013 года)
- ↑ Наталия Вдовина. Биография и фильмография. [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «Россия-1» // russia.tv
- ↑ Вдовина Наталия Геннадиевна. Окончила Высшее театральное училище (институт) имени М. С. Щепкина в 1990 году.[недоступне посилання] Официальный сайт Высшего театрального училища (института) имени М. С. Щепкина // shepkinskoe.ru
- ↑ Зірка серіалу «Останній з Магикян» Наталія Вдовина розповіла про свою сім'ю (укр.). // tvgid.ua. 24 апреля 2014 года. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ С Днём театра! Видеопоздравление Константина Райкина. [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Российского государственного театра «Сатирикон» имени Аркадия Райкина (Москва) // satirikon.ru (27 марта 2020 года)
- ↑ Спектакль «Дорогая Елена Сергеевна» по одноимённой пьесе Людмилы Разумовской в постановке Владимира Жукова. [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Российского государственного театра «Сатирикон» имени Аркадия Райкина (Москва) // satirikon.ru
- ↑ а б Наталия Вдовина. Заслуженная артистка Российской Федерации. Биография, фотографии, роли в театре, фильмография, награды. [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского театра «Мастерская П. Н. Фоменко» // fomenki.ru
- ↑ Наталия Вдовина. Заслуженная артистка Российской Федерации. Биография, фотографии, роли в театре, награды. [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Государственного академического театра имени Моссовета // mossoveta.ru
- ↑ Марина Райкина (25 июля 2013 года). Мельпомена по понятиям. — «МК» подводит театральные итоги сезона. Газета «Московский комсомолец» // mk.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 24 лютого 2016.
- ↑ XI Международный кинофестиваль «Восток & Запад. Классика и авангард» в Оренбурге. Лауреаты 2018 года (рос.). // east-west-festival.ru. 30 августа 2018 года. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 3 листопада 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Наталія Вдовіна, актриса театру «Сатирикон». Заслужена артистка Російської Федерації. Біографія, фотографії, ролі в театрі, новини. [Архівовано 14 травня 2020 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Російського державного театру «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна (Москва) // satirikon.ru
- Наталія Вдовіна. Заслужена артистка Російської Федерації. Біографія, фотографії, ролі в театрі, фільмографія, нагороди. [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Московського театру «Майстерня П. М. Фоменко» // fomenki.ru
- Наталія Вдовіна. Заслужена артистка Російської Федерації. Біографія, фотографії, ролі в театрі, нагороди. [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Державного академічного театру імені Моссовєта // mossoveta.ru
- Вдовіна Наталія Геннадіївна. Біографія, фільмографія, фотографії актриси. [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
- Наталія Вдовіна. Біографія та фільмографія. [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.] Офіційний сайт телеканалу «Росія-1» // russia.tv
|
