Ковила Лессінга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковила Лессінга
Stipa lessingiana habitus.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Ковилові (Stipeae)
Рід: Ковила (Stipa)
Вид: Ковила Лессінга
Біноміальна назва
Stipa lessingiana
Trin. et Rupr., 1842
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Stipa lessingiana
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Stipa lessingiana
EOL logo.svg EOL: 2897071
IPNI: 423492-1
IUCN logo.svg МСОП: 44392778
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 665519
The Plant List: kew-445292

Ковила́ Ле́ссінга (Stipa lessingiana)[1] — багаторічна рослина родини Тонконогових, один з найтиповіших злаків українських степів. Занесена до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи і регіональних Червоних книг кількох суб'єктів Російської Федерації.[2][3][4]

Опис[ред. | ред. код]

Трав'яниста рослина 25-70 см заввишки. Утворює щільні дернини. Стебла численні, голі, піхви листків довші за міжвузля. Листки щетиноподібні, згорнуті, діаметром 0,3-0,6 мм, зовні шорсткі від щетинистих волосків або горбиків. Суцвіття — вузька, стиснута, нещільна волоть 6-20 см завдовжки. Колоскові луски довгасто загострені. Остюк 13-26 см завдовжки, до другого коліна голий, гладенький, вище — пірчастий з волосками до 3 мм завдовжки. Нижня квіткова луска густоопушена, з вінцем волосків під остюком.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений у степовій зоні Євразії — від Трансільванського плато на заході до Алтаю, Тарбагатаю і Тянь-Шаню на сході. На півдні ареал охоплює Малу Азію, північ Ірану та гірські райони Середньої Азії. В Україні найбільша щільність популяцій спостерігається у степових зонах, включаючи Гірський Крим, в меншій кількості ковила Лессінга зростає на півдні лісостепової зони.

Екологія[ред. | ред. код]

Ковила Лессінга квітне на схилі балки Второй Лог (Росія).

Посухостійка і дуже світлолюбна рослина, помірно стійка до поїдання худобою. Віддає перевагу ґрунтам з достатнім вмістом кальцію. Типові місця зростання ковили Лессінга — це схили річкових долин, балок, узбережжя лиманів, відслонення кам'янистих порід. У минулому цей вид визначав фізіономічність ландшафтів справжніх та південних степів на звичайних і південних чорноземах, а також на каштанових і малопотужних кам'янистих ґрунтах. На південній межі ареалу може траплятися навіть у напівпустелях, в горах підіймається до висоти 3000 м над рівнем моря.

Розмножується переважно насінням. Цвітіння відбувається у квітні — червні. Плодоносить у травні — липні.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Угруповання ковили Лессінга в Гренівському заказнику (Україна).

Як один з найпоширеніших злаків є ценозоформуючою рослиною у типчаково-ковилових (справжніх) і полиново-типчакових (південних) степах. Крім того, її щільні дернини скріплюють ґрунт, отже ковилу Лессінга можна розглядати і як протиерозійну культуру. Поживна цінність надземних частин невисока, втім за помірного випасу цей вид може слугувати додатковим джерелом корму для худоби. При експлуатації пасовищ, порослих ковилою Лессінга, потрібно враховувати, що вона погано відновлюється після сінокосу та поїдання тваринами.

В Україні ця рослина охороняється у наступних заповідниках і національних парках: Луганському, Українському степовому, Опуцькому, Казантипському, Азово-Сиваському, Дніпровсько-Орільському, «Асканія-Нова», «Єланецький степ», «Святі Гори», а також у заказниках загальнодержавного значення Комарівщина, Бандарському, Гренівському, на теренах пам'яток природи загальнодержавного значення «Урочище Пристіни», «Ак-Кая» та «Каратау». Вирощується у Донецькому і Криворізькому ботанічних садах.

Для збільшення популяцій необхідно контролювати їх стан, запобігати оранці земель, весняним палам і надмірному випасанню худоби.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Stipa brauneri (Pacz.) Klokov
  • Stipa cyllenaea Strid
  • Stipa lessingiana subsp. brauneri Pacz.
  • Stipa lessingiana var. brauneri (Pacz.) Roshev.
  • Stipa lessingiana subsp. cyllenaea (Strid) Strid
  • Stipa lessingiana var. zeberbaueri Hack.
  • Stipa pennata var. lessingiana (Trin. & Rupr.) Richt.[1]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Александрова ОВ, Ваганов АВ, Верещагина ИВ и др (2006) Красная книга Алтайского края. Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды растений. Барнаул, ОАО "ИПП «Алтай» Том. 1(рос.)
  3. Федоров ДВ, Благовещенский ИВ, Кублик ВА, Раков НС и др (2008) Красная книга Ульяновской области. Ульяновск: Издательство «Артишок»(рос.)
  4. Красная книга Нижегородской области (2005) Том 2. Сосудистые растения, водоросли, лишайники, грибы. Нижний Новгород.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]