Гілка
Гі́лка, або галу́зка[1] — невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини, укритий листям, квітками;[2] пряма, що з'єднує листя та верхівку дерева на різних ієрархічних рівнях класифікації.[3]
Гілле́ю, галу́зою чи су́ком називають великий відросток од стовбура дерева або чагарника, що розгалужується на менші відростки — гілки, віти.[4][5][6]
«Гілка» вживається і в переносному значенні: «гілка програми», «гілка галактики» тощо, — у розумінні якогось варіанту чи відгалуження. Так само, на позначення певної ділянки виробництва, науки і т. ін., вживається термін «галузь»,[7] а в значенні «залізнична колія, відгалужена від основної колії» — слово «вітка».
Етимологія[ред. | ред. код]
Слова «гілка» та «галузка» пов'язані з прасл. golъ («голий»), але з різним ступенем чергування:
- псл. golь, golъka — первісно «голий прут», пізніше «гілка»[8]. Споріднене з вірм. kołr («гілка, сук»);
- псл. (пн.) *galǫzь, *galǫza.[9] Порівн. рос. [га́лызь] «дерево для вимощування грузьких доріг», пол. gałąź «гілляка», словац. і чеськ. haluz, в.-луж. hałuza, н.-луж. gałuz «тс.»
Синоніми «віта», «вітка», рідко «віть»[10][11][12] походять од псл. větь, větvь, vitь, що сходить до іє. *uei-t-, *uoi-t- «прут, лоза», похідного від *uеі- («вити, крутити»)[13].
Діал. зах. «кона́р» (груба гілка, що росте від стовбура)[14] походить із псл. [konarъ], очевидно, пов'язаного з *kъnъ «обрубаний стовбур дерева»[15].
У культурі[ред. | ред. код]
Гілля дерев посідало значне місце в культурному житті людини. Як дерево в народному сприйманні вважалося символом роду чи родини, так галузка — символом члена роду: «Молоду галузку пригинай, бо старої не пригнеш», себто — вчи людину замолоду, бо стару вже пізно вчити.
Гілки були елементом деяких обрядів. Згідно з загальним правилом магічного світогляду, що частина заступає ціле, вітка часто виступає як символ усього дерева і вживається в обрядах у такому значенні. Так, під час традиційного українського весілля на стіл ставили гільце — гілку листяного або хвойного дерева, прикрашену квітами, ягодами, колосками.
Іноді віти, що їх дерево простягає в усі сторони, служили за символ рук:
|
Ой на річці, на Дунаю, |
|
Григорій Сковорода в одному зі своїх віршів писав так:
|
|
Буйні вітри повівають, |
|
Це, ймовірно, перефразування відомої пісні:
|
|
Ой, не стій, явір над водою, |
|
У народній символіці галузка була також символом справи, пригоди: «У велике галуззя зайшов» — казали про людину, що надто ускладнювала ситуацію. «Якої собі галузі шукаєш?» — тобто якої лихої пригоди. Тут гілка фігурує еліптично в значенні приладу, на якому можна повіситися.[16]
Галерея[ред. | ред. код]
Гілки верби плакучої
Гілка, підв'язана мотузкою
Покручене галуззя в парку Емірґан, Стамбул
Гілка сосни остистої у Снейк Рейндж, Невада
Гілка будлеї мінливої
Галузка дубу найгострішого (Quercus acutissima) в Порто, Португалія
Гілка нектарину
Галузка ялівцю скельного (Juniperus scopulorum)
Гілка кошачого кігтя (Acacia greggii) в Лас-Вегасі
Гілка акації червоної (Vachellia seyal) у Баден-Вюртемберзі, Німеччина
Гілка акації (Vachellia constricta) в Лас-Вегасі
Гілка пасліна червоно-колючкового (Solanum pyracanthum) у Крефельді, Німеччина
Гілка сосни скрученої в Північній Дакоті
Сучок верби в м. Бехтелсвілл, Пенсільванія
Галузка сосни турецької в Афінах
Гілки сейби розкішної в м. Росаріо, Аргентина
Віти, вкриті памолоддю
Гілля сосни звичайної, вигляд знизу
Див. також[ред. | ред. код]
Інші значення:
Джерело[ред. | ред. код]
- А. О. Слюсарев, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін. «Біологія: навчальний посібник». Пер. з рос. та ред. В. О. Мотузного. 2-ге вид. Київ: Вища школа, 1999.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Галузка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Гілка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Український юридичний термінологічний словник; Податкове та господарське законодавство в брошурах. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2016.
- ↑ Гілля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Галуза // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Галузь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. Гілка.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. Галуза.
- ↑ Віти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вітка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Віть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. Віть.
- ↑ Конар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — С. Конар.
- ↑ Галузка [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 226. — 1000 екз.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Branches |