Проспект Чорновола (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інші проспекти з назвою Проспект В'ячеслава Чорновола
Проспект В'ячеслава Чорновола
Львів
початок проспекту

початок проспекту
Місцевість Центр, Підзамче, Голоско
Район Шевченківський
Назва на честь В. Чорновола
Історичні відомості: колишні назви
Вздовж Полтви за Різнею, Полтви, Полтв'яна, 700-річчя Львова
польського періоду (польською) Pełtewna
радянського періоду (російською) 700-летия Львова
Загальні відомості
Протяжність бл. 2,8 км[1]
Координати початку 49°50′40″ пн. ш. 24°01′31″ сх. д. / 49.8444778° пн. ш. 24.0255000° сх. д. / 49.8444778; 24.0255000
Координати кінця 49°52′03″ пн. ш. 24°00′57″ сх. д. / 49.8675194° пн. ш. 24.0161028° сх. д. / 49.8675194; 24.0161028
Поштові індекси 79019, 79020[2]
Транспорт
Автобуси № 1-А[Т 1], № 31[Т 2], № 53[Т 3], № 55[Т 4], № 1-Н[Т 5] (нічний), № 111[Т 6], № 114[Т 7], № 121[Т 8], № 144[Т 9], № 151[Т 10], № 180-А[Т 11], № 184[Т 12]
Тролейбуси № 13[Т 13]
Маршрутні таксі № 7[Т 14], № 8[Т 15], № 9[Т 16], № 17[Т 17], № 20[Т 18], № 22[Т 19], № 25[Т 20], № 26[Т 21], № 28[Т 22], № 34[Т 23], № 35[Т 24], № 37[Т 25], № 39[Т 26], № 41[Т 27], № 46[Т 28], № 48[Т 29], № 50[Т 30], № 51[Т 31]
Зупинки громадського транспорту «Проспект В'ячеслава Чорновола», «Вулиця Зернова», «Площа 700-річчя Львова», «БК ім. Гната Хоткевича», «Вулиця Хімічна», «Шевченківська адміністрація», «Вулиця Торф'яна», «Вулиця Варшавська»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Жертвам Голокосту
Навчальні заклади СЗШ № 53
Забудова 1890-ті-2000-ні; сецесія, сучасна багатоповерхова
Парки Парк імені 700-річчя Львова
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap r1876797
commons:Проспект В'ячеслава Чорновола у Вікісховищі

Проспе́кт В'ячесла́ва Чорново́ла — проспект у Шевченківському районі[3] Львова. Простягається від перехрестя вулиць Городоцької, Торгової та проспекту Свободи до вулиці Варшавської. Прилучаються вулиці Вагова, Зернова, Князя Мстислава Удатного, Медова, Детька, Академіка Люльки, Пантелеймона Куліша, Під Дубом, Хімічна, Липинського, Могильницького, Петра Панча, Торф'яна, площі Різні, Святого Теодора та 700-річчя Львова.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця на місці сучасного проспекту Чорновола існувала ще у XVIII столітті (частково позначена на мапі Львова 1766 року Жа­на Іг­на­тія дю Де­фі). Вулиця пролягала вздовж лівого, західного берегу річки Полтви і називалася «Вздовж Полтви за Різнею»[4]. Близько 1825 року зафіксовано її коротшу назву — Полтви (Пелтви)[5]. У 1871 році, під час масового перейменування та упорядкування назв львівських вулиць, вулиця отримала офіційну назву Полтв'яна.

Наприкінці XIX століття річище Полтви почали перекривати: спочатку перекрили ділянку біля площі Різні та вулиці Зернової, на початку XX століття річку перекрили до залізничного мосту, а в 1920-х роках — до сучасної вулиці Липинського. У 1910-х роках почалася активна забудова вулиці Полтв'яної — її непарну сторону частково забудували сецесійними кам'яницями. Парна сторона вулиці довгий час залишалася незабудованою[1].

У 1930-х роках вулиця Полтв'яна була однією з головних вулиць Єврейської дільниці Жовківського передмістя.

Після війни, вже за радянських часів, був розроблений генеральний план забудови Львова (керівники проекту — Анатолій Натальченко і Генріх Швецько-Вінецький), за яким у 1946—1956 роках передбачалося створити за Оперним театром величезну Центральну площу розміром 250 на 160 м. На площі мали поставити пам'ятник Сталіну, спорудити новий будинок для обласних партійних органів із величними сходами, які мали слугувати трибуною під час парадів і демонстрацій, готель та низку будівель у стилі сталінського ампіру. За тим самим планом між вулицями Варшавською і Замарстиніською мали створити новий міський парк і з'єднати його проспектом із Центральною площею[6]. Втім, з цього плану реалізували лише декілька пунктів: розширили вулицю Полтв'яну та у 1956 році перейменували її на вулицю 700-річчя Львова, звели житловий будинок № 1, готель «Львів», кінотеатр «Мир» та будівлю Обласного статистичного управління.

На початку 1970-х років вулицю продовжили до вулиці Варшавської.

У 1999 році вулицю перейменували на проспект Чорновола, на честь В'ячеслава Чорновола, українського політичного діяча та дисидента[7].

Забудова[ред.ред. код]

Готель «Львів»

Через свою давню історію проспект Чорновола не має цілісної забудови, а нумерація (особливо з парної сторони) вельми хаотична.

Початок проспекту забудований у другій половині XX століття. Житловий семиповерховий будинок № 1 споруджений у 1957 році за проектом архітекторів М. Консулової та В. Гольштейна[8]. На момент проектування на будинку передбачалося пишне декорування у стилі радянського неокласицизму, проте його будівництво почалося незабаром після знаменитої постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 1955 року «Про усунення надмірностей у проектуванні й будівництві», тому будинок перетворився на пересічну сіру будівлю. За радянський часів на першому поверсі будинку функціювала найбільша міська аптека[9], а також магазини «Медтехніка» і «Оптика», та Львівська міська косметична лікарня. Будинок № 3/7 — готель Готель «Львів», зведений у 1965 році у стилі конструктивізму (архітектори Людмила Нівіна, Анатолій Консулов, Павло Конт[10]). На першому поверсі готелю були ресторан і перукарня, а навпроти готелю у 1970-х роках спорудили перший у Львові фонтан із світломузикою (не зберігся)[11]

Будинок № 17

Далі по непарній стороні вулиці розташований ряд старовинних триповерхових кам'яниць, зведених у 1890-х-1910-х роках (№ 9—39). Триповерхова кам'яниця № 9 зведена у 1890-х роках у стилі історизму. До середини XX століття саме від цього будинку починалася нумерація тогочасної вулиці Полтв'яної. Будинок № 13 зведений близько 1905 року за проектом Генрика Орлеана у стилі декоративної сецесії, фасад оздоблений рослинним орнаментом та прикрашений металевими кронштейнами балкону і карнизу. Будинки № 11, № 15, № 17, № 19, № 21 і № 23 зведені у стилі сецесії та відрізняються один від одного лише елементами оздоблення фасадів, зокрема, фасад будинку № 19 прикрашений лучковими завершеннями віконних отворів, будинку № 21 — бічними ризалітами, будинку № 23 — маскаронами[12]. У будинку № 17 за часів Другої Польської республіки була перукарня Ґросзанґа, за радянських часів — ательє «Фотокераміка». Будинок № 25 — триповерхова чиншова кам'яниця, зведена у 1911 року у стилі пізньої сецесії. З 1991 року має статус пам'ятки архітектури місцевого значення (№ 2206). Будинок № 31 споруджений у 1910-х роках у стилі раціональної постсецесії. Фасад будинку прикрашений характерним для цього стилю меандровим орнаментом та оригінальними решітками для вазонів із квітами на рівні третього поверху. Збереглася старовинна металева брама. За радянських часів тут був магазин «Продкооперація». Будинок № 39 зведений близько 1910 року у стилі пізньої сецесії, тут розташовувалася Колишня єврейська Талмуд-Тора «Марбіцей Тора», у 1950-х роках — 3-й районний відділ міліції. У 1960-х роках на правій, глухій стіні будинку було створено мозаїку «Слава будівникам комунізму» (напис прибрали у 1990-х роках).

Парний бік проспекту забудований слабо і лише від початку проспекту до залізниці. Будинок № 2 — колишній кінотеатр «Мир», зведений за типовим проектом у липні 1965 року на пустирі (архітектор — Станіслав Соколов)[13]. Кінотеатр був розрахований на 1 200 місць, у 1990-х роках у приміщенні колишнього кінотеатру розташувався мистецький центр «Клекіт», а з 2001 року будівлю перебудували у стилі хай-тек для нічного клубу «Міленіум». Будинок № 4 зведений у 1964—1967 роках для Обласного статистичного управління за проектом архітектора Мирон Вендзилович[13]. Будівля має 11 поверхів і на момент будівництва була найвищою у Львові. У будівлі розміщується низка державних установ, зокрема Інститут землеустрою. У червні 1969 року на першому поверсі партерної частини будівлі відкрилося популярне серед львів'ян кафе «Ватра». Будинок № 6 зведений у 1928 році за проектом Тадеуша Врубеля у стилі раннього функціоналізму[14]. Триповерховий, на високому цоколі будинок прикрашений півкруглими аркадами. До війни тут розміщувалася загальноосвітня чоловіча та жіноча школа імені Миколая Рея, після війни і до 1950-х років — середня школа робітничої молоді № 8, пізніше — середня школа № 58 з російської мовою викладання[11], за часів незалежності — спеціалізована школа № 53. Останній будинок з парного боку проспекту — № 6-А (інша адреса — площа 700-річчя Львова, 2). Двоповерховий, з високим цоколем і трикутним фронтоном, будинок був споруджений наприкінці XIX століття, для міської «Нової медоситні». У 1930-х роках будинок перебудували для Міського дезінфекційного закладу, тут розташовувалися відділи карантину і дезінфекції, лекційні зали та музей гігієни[14]. будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (№ 2808)

За залізницею забудова проспекту продовжується лише з непарного боку і до вулиці Хімічної складається з одно- та двоповерхових будинків, які мають однаковий номер — 45-А, та відрізняються лише номером корпусу. Комплекс із дванадцяти будинків (збереглися не всі) звели у 1920-х роках на місці колишнього ринку худоби для безробітних і бездомних. У кожному будинку було по 32 помешкання, а також санітарні та гігієнічні приміщення. У роки нацистської окупації Львова тут був концентраційний робочий табір для євреїв Львівського гетто, а із встановленням у Львові радянської влади комуністи облаштували тут пересильну в'язницю, звідки у 1944—1954 роках у табори ГУЛАГу вивезли понад 250 тисяч людей. Близько кількох сотень померли у пересильній тюрмі і були тут же поховані. У 1950-х-1980-х роках у колишніх бараках влаштували шпиталь для інвалідів Другої Світової війни[15]. З 2010 року за підтримки міської влади у частині приміщень облаштовується Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія терору»[16]. Навпроти музею, з парного боку проспекту розташований меморіал жертвам львівського гетто, відкритий у 1992 році (скульптори Луїза Штеренштейн, Юрій Шмуклер, архітектор Василь Пліхівський).

За вулицею Хімічною починається ділянка відносно сучасної забудови проспекту. У 1964 році тут за проектом архітекторів М. Вендзиловича та С. Домазара почав будуватися мікрорайон типових п'ятиповерхівок[17]. Єдиною довоєнною будівлею на цій ділянці є п'ятиповерховий будинок № 43, зведений у 1930-х роках у стилі функціоналізму. У 1970-х роках до нього прибудували адміністративний будинок, де розташувалися кілька державних установ та організацій. Стандартний дев'ятиповерховий будинок № 45 зведений на початку 1970-х років, на його першому поверсі з радянських часів розташовані різноманітні магазини. Дев'ятиповерховий будинок № 57 зведений у 1982—1984[13] роках для Львівського центру науково-технічної і економічної інформації та пропаганди Держплану УРСР за проектом архітектора Бориса Кузнєцова, з тильного боку розташовувався конференц-зал на 600 місць. Навпроти цього будинку наприкінці 1990-х років був споруджений один з перших у Львові ресторанів McDonald's.

Відтинок вулиці між вулицями Липинського і Варшавською забудовувався згідно проекту, розробленому у 1968 році (керівником проекту — архітектор Володимир Дорошенко). Тут планувалося створити один з двох нових у північному Львові громадських центрів[18], що складався б з будинку побуту, банку, двох проектних інститутів та універсаму. На перехресті з вулицею Липинського розташований будинок побуту «Ювілейний» (буд. № 59), зведений у 1982 році за проектом архітектора В. Дорошенка[19] і названий на честь 60-річчя СРСР. Будівля прикрашена великим мозаїчним панно «Дружба українського і російського народів» (автор — Євген Безніско). Будинок № 61 зведений у 1980-х роках для обчислювального центру Львівського управління державного банку СРСР (реконструйований у 2008—2009 роках). За часів незалежності тут розмістився фінансово-економічний факультет Львівського інституту банківської справи[20]. Дев'ятиповерхові будинки № 63 і № 67 зведені у 1980-х роках за проектом архітектора Б. Кузнєцова. Між ними під № 65 розташована одноповерхова будівля колишнього універсаму. Будинок № 67-Г зведений у 2007—2009 роках для торгового центру «Інтерсіті» (архітектори Володимир Следзь та Артем Желуніцин)[21].

Наприкінці вулиці на перехресті з вулицею Петра Панча розташована будівля супермаркету «Арсен», зведена 2003 року[11], за нею йдуть два видовжені дев'ятиповерхові будинки на 160 квартир кожний (буд. № 95 і № 101), зведені у 1980-х роках за адаптованими типовими проектами (архітектори Б. Кузнєцов, А. Заславська, О. Шкіра). Біля цих будинків на межі 1980-х-1990-х років за проектом архітектора Б. Кузнєцова спорудили два 16-поверхові житлові будинки. Під № 105 у 2002 році за проектом архітектора Юрія Шатунського звели будівлю супермаркету електроніки «Бомба»[22].

У 1990-х роках біля перехрестя з вулицею Варшавською планувалося спорудити 14-поверхову будівлю готелю «Інтурист», проте через брак коштів проект не був реалізований[23][24].

З парного боку проспекту на відтинку між вулицями Липинського і Варшавською будинків, приписаних до проспекту, немає. Тут розташовується район садибної малоповерхової забудови Замарстинова, наприкінці проспекту на місці колишнього Панського поля простягається парк 700-річчя Львова.

Транспорт[ред.ред. код]

Проспект Чорновола — важлива транспортна артерія Львова, він з'єднує північні околиці міста (Голоско, Замарстинів, Циганівку тощо) з історичним центром. Майже по всій своїй довжині проспект має дві розділені смуги автомобільного руху.

У 1959 році на проспекті відкрили тролейбусну лінію. Спершу тут курсував тролейбус № 4, що їздив до стадіону СКА (маршрут ліквідований у 2002 році). У 1976 році на проспекті відкрили маршрут № 13, що спочатку пролягав до вулиці Липинського, а у 1978 році був продовжений через вулицю Варшавську до вулиці Грінченка на Збоїщах[1].

Установи та заклади[ред.ред. код]

  • буд. № 2-А — Музей вишитих ікон отця доктора Дмитра Блажейовського.
  • буд. № 6 — Спеціалізована школа № 53
  • буд. № 6-А — Міська дезінфекційна станція
  • буд. 45-А — Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія терору»[16]
  • буд. № 67-Г — торгово-офісний центр «Інтерсіті».
  • буд. № 93 — супермаркет «Арсен».
  • буд. № 105 — супермаркет «Рукавичка»

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Довкола Високого Замку, 2010, с. 88
  2. ukrposhta.ua — офіційний сайт Укрпошти (укр.)
  3. Список вулиць Львова (Ч). lviv.ridne.net. Процитовано 19 лютого 2017. 
  4. Довкола Високого Замку, 2010, с. 87
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 68
  6. Архітектура Львова, 2008, с. 609
  7. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 597
  9. Довкола Високого Замку, 2010, с. 89
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 622
  11. а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 438
  12. Довкола Високого Замку, 2010, с. 91
  13. а б в Архітектура Львова, 2008, с. 624
  14. а б Довкола Високого Замку, 2010, с. 93
  15. Довкола Високого Замку, 2010, с. 94
  16. а б territoryterror.org.ua — офіційний сайт музею «Територія терору» (укр.)
  17. Архітектура Львова, 2008, с. 616
  18. Архітектура Львова, 2008, с. 619
  19. Архітектура Львова, 2008, с. 620
  20. Фінансово-економічний факультет. libs.ubs.edu.ua. Львівський інститут банківської справи. Процитовано 19 лютого 2017. 
  21. Довкола Високого Замку, 2010, с. 199
  22. Архітектура Львова, 2008, с. 671
  23. Довкола Високого Замку, 2010, с. 200
  24. Архітектура Львова, 2008, с. 623
Маршрути громадського транспорту
  1. Автобус № 1-А. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  2. Автобус № 31. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  3. Автобус № 53. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  4. Автобус № 55. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  5. Нічний автобус № 1-Н. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  6. Приміський автобус № 111. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  7. Приміський автобус № 114. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  8. Приміський автобус № 121. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  9. Приміський автобус № 144. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  10. Приміський автобус № 151. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  11. Приміський автобус № 180-А. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  12. Приміський автобус № 184. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  13. Тролейбус № 13. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  14. Маршрутне таксі № 7. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  15. Маршрутне таксі № 8. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  16. Маршрутне таксі № 9. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  17. Маршрутне таксі № 17. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  18. Маршрутне таксі № 20. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  19. Маршрутне таксі № 22. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  20. Маршрутне таксі № 25. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  21. Маршрутне таксі № 26. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  22. Маршрутне таксі № 28. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  23. Маршрутне таксі № 34. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  24. Маршрутне таксі № 35. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  25. Маршрутне таксі № 37. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  26. Маршрутне таксі № 39. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  27. Маршрутне таксі № 41. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  28. Маршрутне таксі № 46. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  29. Маршрутне таксі № 48. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  30. Маршрутне таксі № 50. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 
  31. Маршрутне таксі № 51. www.eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 лютого 2017. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 437-439. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Архітектура Львова: Час і стилі XIII-XXI ст. / Ю.О. Бірюльов. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 68. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці). — 100 прим. — ISBN 978-966-2154-32-0.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ "Українські технології", 2001. — С. 140. — 200 прим. — ISBN 966-7292-78-9.
  • Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці. — Львів : Центр Європи, 2008. — 384 с. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Ілько Лемко. Проспект Чорновола // Львівська Газета. — № 52 (360).