Вільхи
| село Вільхи | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Тер. громада | Новодмитрівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040150040069006 
|
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Перша згадка | 1650 (376 років)[1] |
| Населення | 866 |
| Територія | 18,26 км²[2] |
| Поштовий індекс | 19736 |
| Телефонний код | +380 4737 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′24″ пн. ш. 31°59′18″ сх. д. / 49.64000° пн. ш. 31.98833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
84 м |
| Відстань до обласного центру |
22,7 (фізична) км[3] |
| Відстань до районного центру |
6 (автошляхами) км[2] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Нова Дмитрівка |
| Карта | |
  Вільхи | |
 Вільхи | |
| Мапа | |
| |
Ві́льхи — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Новодмитрівської сільської громади. Населення — 866 чоловік, 412 господарств.
Село розташоване в долині Дніпра за 6 км від районного центру — міста Золотоноша біля шосе Золотоноша — Коробівка.
Вперше село згадується 1650 роком. "На карті Боплана (40-ві рр. XVII ст.) Вільхи позначене під назвою "Ольокі", як осада біля річки Золотоношка. У документі, датованому 1693 р., зустрічається село "Ольхи". Історичне джерело 1765 р. фіксує "Ольховци село", а поруч з ним - хутір Вільхівський. У переписних документах останньої чверті XVIII ст. село прибирає сучасну назву"[4]
Вільхівська кошикарня славилася виробами. У 1909 році її майстри отримали велику срібну медаль на Полтавській сільськогосподарській виставці.
Колгосп, куди входили села Вільхи та Мелесівка, після війни мав назву «Перебудова», потім «Україна», імені Калініна, сьогодні — ТОВ «МТС-2000».
На території села розташовані Золотоніське лісове господарство, Вільхівське лісництво, фельдшерсько-акушерський пункт, навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня — дошкільна установа», відділення зв'язку, клуб, бібліотека з книжковим фондом 12 тисяч примірників, три магазини «Лісова скарбниця» та два продуктових, кафе-бар «У дідуся».
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 828 | 95.61% |
| російська | 34 | 3.93% |
| румунська | 2 | 0.23% |
| інші/не вказали | 2 | 0.23% |
| Усього | 866 | 100% |
- Вільхівський — ботанічний заказник місцевого значення.
- Довгий — ботанічний заказник місцевого значення.
- Мар'янівщина — ботанічний заказник місцевого значення.
- ↑ З туману віків і днів учорашніх (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2020. Процитовано 13 березня 2020.
- ↑ а б who-is-who.com.ua[недоступне посилання]
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Голиш, Г. М.; Лисиця Л. Г. (2018). Подорож Златокраєм. Нарис історії Золотоніщини та її поселень від давнини до сьогодення. Черкаси: Вертикаль. с. 209. ISBN 978-617-7475-52-0.
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |