Мала Бурімка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Мала Бурімка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чорнобаївський район
Рада/громада Малобурімська сільська рада
Код КОАТУУ 7125186001
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 919
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19924
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°38′56″ пн. ш. 32°35′12″ сх. д. / 49.64889° пн. ш. 32.58667° сх. д. / 49.64889; 32.58667Координати: 49°38′56″ пн. ш. 32°35′12″ сх. д. / 49.64889° пн. ш. 32.58667° сх. д. / 49.64889; 32.58667
Середня висота
над рівнем моря
111 м
Місцева влада
Адреса ради с.Мала Бурімка, вул. Центральна, 13-А, тел. 4-64-31
Сільський голова Тертишник Валерій Михайлович
Карта
Мала Бурімка. Карта розташування: Україна
Мала Бурімка
Мала Бурімка
Мала Бурімка. Карта розташування: Черкаська область
Мала Бурімка
Мала Бурімка
Locator Dot2.gif
Розташування села Мала Бурімка

Мала́ Бурі́мкасело в Україні, в Чорнобаївському районі Черкаської області. У селі мешкає 919 людей. У Малій Бурімці народився бразильський біолог українського походження Г.Г. Бондар.

Загальна інформація[ред.ред. код]


Село Мала Бурімка Чорнобаївського району, Черкаської області. Розташоване на р. Бурімочка, на 20 км. північно-східніше смт. Чоробай, за 70 км від м. Черкаси.

Населення - 765 чоловік.

Рік заснування - 1701.

Географічне положення


Село розташоване на рівнинній місцевості – Придніпровській низовині, яка тут не перевищує 140 метрів над рівнем океану. Місцевість перетинає глибока річкова долина та невеликі яри, що утворились по її схилах. Дана територія розташована в межах Дніпро-Донецької западини і на підставі даних Дніпропетровської геолого-розвідувальної організації, яка робила свердловину в долині річки Бурімочки (в с. Велика Бурімка), ця западина досягає 700 метрів, де вже залягає граніт. Вона заповнена різноманітними осадовими породами: пісок (5 шарів на різній глибині), глини різноманітні (24 шари), мергелі (2 шари), пісковики (41 шар), крейда (1шар), вапняки (4 шари) глинистий сидеріт (1 шар), сланці (4шари), конгломерат ( 1 шар); корисні копалини : глина, яка використовується на виготовлення цегли і в будівництві хат та інших приміщень, біла глина , використовуєть для побілки приміщень, торф (розробляється примітивним способом біля Великої Бурімки) – для опалення, пісок використовується для виготовлення цегли та в будівництві.

Клімат


Рівнинний рельєф місцевості відкриває доступ на нашу територію вітрів усіх напрямків. Значний вплив проявляють східні й південно східні посушливі вітри. Для нашої місцевості типовим є м’який помірний континентальний клімат. Західні й південно західні вітри, які переважають в нашій місцевості протягом весни, літа і осені дають значні вигоди для сільського господарства. Сила вітрів частково використовуються як рушійна сила, що приводить у рух вітродвигуни. Щоб визначити початок посівних робіт, щоб вибрати для посіву той сорт насіння, який найбільше відповідає місцевим кліматичним умовам, потрібно знати місцеві середньомісячні та середньорічні температури.

Період з середніми температурами нижче 0º ( зима) триває протягом грудня , січня, лютого і березня. З них найхолоднішими є січень і лютий. Проте в цю пору року низькі температури не стійкі. Атмосферний тиск знижується, а це сприяє пом’якшенню погоди. Західні вітри приносять тепле вологе повітря, що приводить до випадання мокрого снігу, а інколи й дощу. Зміна відлиги морозом приводить до того, що вода від талого снігу замерзає, утворюється льодова кора, ґрунт промерзає, виникає загроза для озимих посівів. Така погода завдала значної шкоди озимим посівам у грудні 1955 року, в січні-лютому 1956 року, а с особливо взимку 1962-1963 року. Проте такі випадки не є типовими для нашої місцевості. При утворенні льодяної кори її потрібно негайно ліквідувати. Сніговий покрив нашаровується на поверхні ґрунту поступово і досягає в цілому 20-30 см. Сніг поступово і краще затримується в лісах, чагарниках, в лісосмугах. На відкритих місцях сніг змітається вітрами, швидше тане.

Тепла пора року настає на початку третьої декади березня. На відкритих площах та південних схилах ґрунт швидко просихає і настає пора ранніх весняних посівів ярих культур, що не бояться приморозків, які бувають у квітні, а іноді на початку і навіть в кінці другої декади травня. В квітні сприятливі умови створюються для масових весняних сільськогосподарських робіт. Температурні умови протягом літа сприятливі для вирощування різних сільськогосподарських рослин. Розподіл опадів також в основному сприятливий для рослинництва. Середня річна температура - 7.5 , середньорічна кількість опадів – 494мм. Дні з температурою понад 20 і ясним небом стоять з початку червня до третьої декади серпня. Найжаркіший місяць – липень.

Від загального ходу температур як і кількості опадів, існують значні відхилення. Так, абсолютна максимальна температура в липні іноді досягає +38.7, а мінімальна в лютому – 36.8. максимальна амплітуда коливання температур досягає 75.5

Передісторія


На землях с.Мала Бурімка археологами було виявлено 24 кургани бронзової та ранньої залізної доби (ІІІ-І тис. до Р.Х.), розташованих на невеликих підвищеннях плато правого берега р.Сула, по обох берегах р.Бурімочка (Григорьев В.П., Сиволап М.П., 1986). Один з цих курганів було досліджено 1988 року. Він містив 3 поховання епох ранньої і середньої бронзи та ранньої залізної доби (Григорьев В.П., Сиволап М.П., 1988). Найдавнішим було основне поховання ямної культури (30-23 ст. до Р.Х.), наступним було поховання культури багатоваликової кераміки (20-16 ст. до Р.Х.), останнім у курган було впущено кіммерійське поховання (8-7 ст. до Р.Х.), поховальний інвентар котрого складався з кубочка жаботинського типу і залізного ножа з горбатою спинкою.

Історія


Село Мала Бурімка розляглося на притоці Сули – річці Бурімочці, яка протікаючи степовою балкою, вливається тут у ставок. Високі схили річкової долини, на яких розкинулись чепурні хати степової Надсулянщини, стрункі осики, вільхи та розкішні верби, що ростуть по долині річки, створюють мальовничий краєвид.

Історія утворення села сягає ХVІІІ століття. Перші письмові згадки про Малу Бурімку датуються 1701 роком. Саме тому офіційний відлік заснування поселення ведуть від того часу.

Але ж звідки пішла сама назва „Бурімка”? Уже тривалий час багато вчених і краєзнавців шукає загадковий Римів оспіваний у "Слові о полку Ігоревім”. Одні пов’язують його з містом Ромном, інші (і вони мають серйозніші підстави), знаходять його на правому березі Нижньої Сули, на теперішній Золотонощині, бо нижня Сула правила для половців за ворота до Переяслава. Відступаючи від Переяслава, після невдалої облоги, степовики поверталися, звичайно, найкоротшим шляхом, що пролягав через Сулу між Горошином і Воїнем. Але в праці К.В Кудряшова (Кудряшов К.В. "Слово о полку Игореве” в историко-географическом освещении // Слово о полку Игореве. - М., Гослитмузей, 1947, с.77-78) є досить обґрунтовані дані на користь того, що на літописний Римів розташований у сучасному с.Велика Бурімка, де існує давньоруське городище. Повертаючись у свої кочовиська, зокрема через землі нинішньої Золотонощини половці в 1185 році захопили місто Римів. З цього приводу Іпатіївський літопис зазначає, що римовичі зачинились у місті і скупчились на вежах. Старі й неміцні вони завалились і поховали під собою немало захисників-воїнів і городян. Ця катастрофа відкрила прохід до фортеці. Скориставшись замішанням серед обложених, кочівники вдерлись у місто. Ті римовичі, що втекли в римівське болото, врятувались, а хто залишився в місті, попав у полон. Можливо, поселення, яке потім виникло на місці зруйнованого Римова, стало називатись „Бувший Римів”, що згодом скоротилось і злилось в єдину назву „Бурімка”.

Село Мала Бурімка, очевидно, виникло у часи після Руїни внаслідок виселення вгору по течії р.Бурімочка частини жителів с.Бурімка (Буромля), котре після цього стало зватися Велика Бурімка. В козацькі часи село було ранговим володінням полковників Лубенського полку. У 1799-1801 рр. у с.Мала Бурімка було вже 463 двори. Це вже був великий населений пункт. У 1783 році село Мала Бурімка імператрицею Катериною II пожалуване графу Олександру Андрійовичу Безбородьку за його заслуги як військового, так і державного діяча . На цей час він уже був канцлером Росії, кавалер найвищих нагород. Після його смерті, у 1799 році село по заповіту перейшло його молодшому брату Іллі Андрійовичу Безбородьку. Графи Безбородьки маєток мали у Великій Бурімці. Там у 1811 році працювало 69 дворових, там було й обійстя управляючого. У селі Мала Бурімка за ревізією 1811 року граф І.А.Безбородько мав 506 дворів. Після смерті Іллі Андрійовича Безбородька село дісталося у 1815 році в спадок його дочці Клеопатрі Іллівні Лобановій–Ростовській. Її чоловік генерал-майор, князь Олександр Якович Лобанов-Ростовський – син малоросійського генерал – губернатора Якова Лобанова-Ростовського в часи війни з Наполеоном . У 1828р. нове помістя у Великій Бурімці купив граф Михайло Михайлович Сперанський . В куплену маєтність входила і Мала Бурімка. Після його смерті, в 1839 році, його маєтності в наших краях перейшли до єдиної його дочки Єлизавети Михайлівни Фролової-Багреєвої. З її легкої руки цілих три покоління жінок управляли помістям.

Так протягом 90 років, до подій 1917 року, Мала Бурімка була власністю графів Сперанських та князів Кантакузенів. У Малій Бурімці діяла православна церква Архангела Михаїла (Михайлівська), парафіянами якої були жителі Мохнача, за 5 верст, та хутора Лукашівка, що за 6 верст від церкви, всього близько 3 тис. селян, котрі володіли 1 тис. дес. землі. У 1898 р. місцевим священиком було охрещено 115 хлопчиків і 68 дівчаток , поховано 65 чоловіків і 48 жінок, повінчано 11 подружніх пар. Незважаючи на голодний 1893–ій рік життя йшло, приріст населення в приході склав 70 чоловік.

У Малій Бурімці працювало земське училище, відкрите в 1871 році, що утримувалося на кошти земства і сільської громади, до нього в 1863 р. відоме як народне училище, в якому у 1908-1909 рр. в 2 класному земському училищі навчалось 109 хлопчиків , а шкільна бібліотека нараховувала 512 підручників. За Земським переписом 1910 р. в селі описано 348 дворів , з них 1 козацький , 345 селянських , 2 привілейованих – 1980 чол. В 1920р. М.Бурімка – центр сільської ради Великобурімської волості Золотоніського повіту Кременчуцької губернії. 7 березня 1923 р. утворено Чорнобаївський район Золотоніської округи в складі 11 сільських рад , в т.ч. Малобурімська. З 10 червня 1926 р.Чорнобаївський район відійшов до Черкаської округи. Губернії ліквідовані. Отже, з 10.06.1926 р. с.Мала Бурімка в складі Чорнобаївського району Черкаської округи. На 1.01.1926 р. в селі було 458 господарств., 2266 чол. населення. До кінця 1929 р. у Малій Бурімці створено 6 колгоспів. Пізніше ці колгоспи об”єдналися у дві сільгоспартілі: “Перше травня” та “Червоний жовтень”, а згодом в один колгосп “Перше Травня”.

Нелегкими видалися роки голодомору 1932-1933 років. Голодомор приніс не лише страждання і смерть, він посіяв страх серед людей. А далі нові випробування: 340 жителів села стали на захист Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни. Не повернулося з фронтів 212 наших односельчан. В пам’ять про них у 1964 році встановлено Обеліск Слави. В братській могилі захоронені невідомі воїни – визволителі нашого села. Після визволення села, 23 вересня 1943 року, відновили роботу сільрада, колгосп, розпочалося навчання у школі. Село розвивались. В 1961 р. малобурімський “1 Травня” та мохнацький “40-річчя Жовтня” об”єдналися в колгосп ім.К.Маркса. В 1971 р. колгосп ім.К.Маркса обробляв 4768га землі. Це було багатогалузеве господарство з розвинутим тваринництвом. Понад 100 працівників с/г удостоєні державних нагород. В час укрупнення колгоспів відбулося і укрупнення сільських рад. Село Мала Бурімка стало центром Малобурімської сільської ради, до якої окрім Малої Бурімки входили (до 23.09.1989р.) ще й села Мохнач і Старий Мохнач.

У 1960-80-і рр. тривало впорядкування села. Ще в 1961 р. за кошти колгоспу споруджене типове приміщення 8-річної школи, добудоване в 1986 році. В 1979 р. зведено нове адміністративне приміщення, в якому розташувались сільська рада, контора колгоспу, відділення зв”язку і Ощадбанку, АТС. У 1974р. завершено будівництво Будинку культури. В цьому приміщенні розміщена сільська бібліотека-філіал, кімнати історії села та Бойової Слави, глядацький зал на 400 місць. У 1980-х роках в селі побудовано дороги з твердим покриттям та водопровід.

На початку 1990-х збудоване нове приміщення фельдшерсько-акушерського пункту. Визначною подією для життя села було підведення природного газу восени 1995 року. На сьогодні село повністю газифіковане. На газове опалення переведено приміщення школи, дитячого садка, ФАПу, магазинів.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред. • ред. код][ред.ред. код]

  1. Григорьев В.П., Сиволап М.П. Отчет об археологических разведках Черкасского областного краеведческого музея в 1986 году на территории Каневского, Чернобаевского и Драбовского районов Черкасской области // НА ІА НАН України, ф.1986/.
  2. Григорьев В.П., Сиволап М.П. Отчет о раскопках и разведках Черкасской Лесостепной археологической экспедиции в 1988 году // НА ІА НАН України, ф.1988/53.

Посилання[ред.ред. код]