Бубнівська Слобідка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бубнівська Слобідка
Bubnivska slobidka gerb.png Bubnivska slobidka prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Рада/громада Бубнівсько-Слобідська сільська рада
Код КОАТУУ 7121581501
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 1650 рік
Населення 1454
Територія 75,939 км²[1]
Площа 5,667 км²[1]
Поштовий індекс 19750
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°42′00″ пн. ш. 31°42′38″ сх. д. / 49.70000° пн. ш. 31.71056° сх. д. / 49.70000; 31.71056Координати: 49°42′00″ пн. ш. 31°42′38″ сх. д. / 49.70000° пн. ш. 31.71056° сх. д. / 49.70000; 31.71056
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Відстань до
обласного центру
38,7 (фізична) км [2]
40 (автошляхами) км[1]
Найближча залізнична станція Гладківщина
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради с. Бубнівська Слобідка
Сільський голова відсутній
Карта
Бубнівська Слобідка. Карта розташування: Україна
Бубнівська Слобідка
Бубнівська Слобідка
Бубнівська Слобідка. Карта розташування: Черкаська область
Бубнівська Слобідка
Бубнівська Слобідка
Мапа

Бубнівська Слобідка у Вікісховищі?

Бу́бнівська Слобі́дка (історична назва Бубнів) — село в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1454 людини.

Село розташоване в долині Дніпра за 40 км від районного центру — міста Золотоноша та за 9 км від залізничної станції Гладківщина. Всього земель в адмінмежах — 7593,9 га, в тому числі земля населеного пункту — 566,7 га.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується як містечко — власність брацлавського воєводи Лукаша Жолкевського (помер у 1636 р.), для функціонування заснованого (фундованого) ним колегіуму єзуїтів у Переяславі передав власний маєток — містечко Бубнів з приналежними околицями.[3]

Наступна згадка — на мапі Боплана 1650 року.

1666 року слобідчани брали участь у повстанні Переяславського полку проти російських військ.

Герб села 1729 року

На території села діяла попова школа (тепер розміщена лікарська амбулаторія). В 1910–1914 роках — земство, а потім земська школа. У 20-30-х роках XX століття із церкви зробили клуб.

У листопаді 1929 року, під час примусової колективізації, в селі розпочалася робота з утворення колгоспу, перший колгосп назвали «Перемога». У нього вступила незначна кількість селян, переважно ті, що жили бідно. Господарство колгоспу було розташоване на краю села, у дворах селян, які були виселені зі своїх господарств. Першим головою колгоспу був Кузебний Василь Грапович.

На початку 1931 року в селі був утворений колгосп «П'ятирічка за 4 роки», у нього вступили вже заможніші селяни. Першим головою цього колгоспу був Шнурко Іван Тимофійович. Господарство колгоспу «П'ятирічка за 4 роки» розташовувалося на піскових горбах. Будинок контори колгоспу зберігся донині, у ньому тепер їдальня СТОВ «Воля».

Нацисти захопили село 19 вересня 1941 року, фронт був далеко за селом. Колгоспні господарства в період окупації залишилися цілими. Багато сільської молоді було відправлено на роботу до Німеччини. Два роки й чотири дні село було окуповане. 23 вересня 1943 року село відвоювали війська Червоної армії. Боїв у селі не було, німці поспішали на переправу до Дніпра. 568 жителів села воювали на фронтах війни, 312 з них загинули, 213 нагороджені орденами й медалями.

Влітку 1950 року об'єднали колгоспи двох сіл Бубнова і Слобідки в один. Його назвали іменем Ілліча. З 1958 року село стало називатися Бубнівська Слобідка, а колгосп — імені Постишева. Головою колгоспу був Луцик Овксентій Іванович. Колгосп обробляв 3,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,7 тисяч га орної землі. Виробничий напрям господарства був зерновий з розвинутим тваринництвом.

7 травня 1992 року колгосп імені Постишева реорганізовано в КСП «Воля», а з 15 грудня 1999 року — СТОВ «Воля» (директор Олійник Павло Петрович).

Після відвоювання села школу відкрили в 1944 році, директором була Воронченко Ганна Захарівна. Вчилися у дві зміни, школа знаходилася в простій сільській хаті. До цього, хто хотів здобути середню освіту, ходили в школу сіл Прохорівки або Піщаного. У 60-х роках сільська рада та дирекція школи почали клопотати про побудову нового приміщення. Ця школа стоїть і нині.

На території села працює клуб, бібліотека, магазини. Клуб у селі перебудували в 1936 році, почали працювати гуртки художньої самодіяльності. Завідувачем клубу працював Пономаренко Григорій Минович, він же став і першим бібліотекарем.

З 1990 року при школі діє танцювальний колектив «Віночок», у 1995 році йому присвоєно звання «зразкового». Засновниками цього колективу було подружжя Застрожнових — Заслужений артист України Застрожнов Володимир Кирилович та лауреат Всесоюзних конкурсів Застрожнова Лідія Романівна. Вони навчали дітей з 1 по 11 класи українським-народним танцям, таким як «Гопак», «Полька», «Віночок» і т. д.

На території села діє лікарська амбулаторія. Перша лікарня була на «Басовці», потім її перевели до центру села, будова не збереглася. Був і свій пологовий будинок.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Озеро Широке — орнітологічний заказник місцевого значення.
  • Бубнівські Сосни — орнітологічний заказник місцевого значення.
  • Сушківський — ботанічний заказник місцевого значення.
  • Змієві Вали — на території сільради знаходяться вцілілі рештки Лівобережного валу - частини оборонних укріплень часів Київської Русі, відомих як Змієві Вали.

Персоналії[ред. | ред. код]

Сігорський Віталій Петрович

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали, перебували[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 16 січень 2008. Процитовано 12 червень 2008. 
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 888 s. (пол.) S. 754
  4. Latacz Eugenjusz. Bohun Iwan Teodorowicz (†1664) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1936.— t. ІІ/1, zeszyt 1.— S. 227 (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Кучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья / АН УССР. ИА. — К.: Наук. думка, 1987. -207 с. :ил.