Гай Папірій Карбон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Папірій Карбон
Народився 2 століття до н. е.
Помер 119 до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада народний трибун[1], давньоримський сенатор[d][2] і консул[2][1]
Батько Gai Papiri Carbó[d]
Брати, сестри  • Гней Папірій Карбон[3]
Діти Gaius Papirius Carbo[d][3]

Гай Папірій Карбон (лат. Gaius Papirius Carbo) — римський державний діяч II ст. до н. е., консул 120 року до н. е.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Папіріїв[4]. Здобув популярність як блискучий адвокат — Цицерон називав його найкращим оратором свого часу.

У 131 році до н. е. був обраний народним трибуном. Запропонував проект закону, який надавав народним трибунам право переобиратися на посаду будь-яку кількість разів[5]. Зусиллями Сципіона Еміліана законопроект був провалений. Тож, коли невдовзі Еміліан помер у власному домі, поширювалися чутки, що Карбон доклав руки до його смерті.

У 130 р. до н. е. був призначений членом комісії, що наділяла незаможних громадян земельними ділянками. У 120 до н. е. першим з Карбонів його було обрано консулом. Пізніше був звинувачений Луцієм Ліцинієм Крассом[6] у здирництві й змушений накласти на себе руки.

Примітки[ред. | ред. код]