Кінбурнський півострів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінбурнський півострів
Кінбурн. Національний природний парк Білобережжя Святослава..JPG
Берег озера на півострові
46°31′ пн. ш. 31°46′ сх. д. / 46.517° пн. ш. 31.767° сх. д. / 46.517; 31.767Координати: 46°31′ пн. ш. 31°46′ сх. д. / 46.517° пн. ш. 31.767° сх. д. / 46.517; 31.767
Місцезнаходження Європа
Довколишні води Чорне море
Площа 215,55 км²
Найвища точка 14,3 м м
Країна Україна
Населення 1402 особи
Kinburn map ukr.png

Кінбурнський півострів у Вікісховищі?
Кінбурнський півострів. Чорноморське узбережжя.
Кінбурнський півострів. Аеросвітлина.

Кінбурнський півострів — низовинний півострів, що відділяє Дніпровсько-Бузький лиман від Чорного моря і зокрема його Ягорлицької затоки. Розташований у межах Херсонської та Миколаївської областей. Назва походить від колишньої турецької фортеці Кінбурн.

Історія[ред. | ред. код]

Нинішній півострів в стародавні часи був добре відомий фінікійським купцям і піратам. Цей край колись називали Гілеєю (Борисфеніди). «Якщо переправитися через Борисфен (Дніпро), то першою від моря буде Гілея, а вгорі від неї живуть скіфи-хлібороби», - писав про Кінбурнському давньогрецький історик Геродот, який відвідав цю землю в далекому V ст. до н. е. «Земля під густим лісом» була добре знайома ольвіополітами (VII-VI ст. до н. е.). Вони вважали цю землю священною. В історії збереглися легенди про неї як про землю, де жили Боги. Скіфи вважали цю місцевість особливо значущою. Тут у них був ритуальний центр. За переказами, саме в цих місцях вони ховали своє золото. Археологами тут виявлені стоянки II тис. до н. е., V ст. н. е. Тут проходив шлях «Шлях із варяг у греки». У дистальній частині (краю) Кінбурнської коси в XV столітті турками була побудована фортеця Кінбурн, в районі якої О. В. Суворов розгромив великий турецький десант в 1787 році. В ході Кримської війни фортеця була зруйнована франко-британським флотом. Тут поховано Сидора Білого - запорозького старшину, кошового отаману Чорноморського козацького війська, командувача Чорноморської козацької флотилії.

Назва[ред. | ред. код]

Півострів був названий на честь форту Кінбурн XVI століття, який був побудований османами для захисту річки Дніпро. Назва походить від турецького "Kilburun" і означає "прекрасний (вузький) полюс". Фортеця часто була в центрі конфлікту між османами, з одного боку, і українськими козаками, пізніше росіянами, з іншого боку. У 1787 і 1855 рр. на півострові відбувалися битви за фортецю.[1]

З історії поселень Кінбурнського півострова[ред. | ред. код]

На початку VI ст. до н.е. на Кінбурнському півострові, на лівому березі одного із рукавів Дніпровської дельти засновується Ягорлицьке ремісниче поселення. Іноді його помилково включають до ольвійської хори, але насправді воно було сезонним торжищем і ремісничим осередком, де працювали вихідці з фракійського регіону, Середнього Подніпров’я, Північного Кавказу і навіть з віддалених східних територій. Про це свідчить дуже широкий типологічний спектр мідних та бронзових предметів, які виготовлялись в майстернях Ягорлицького поселення[2].

Географія[ред. | ред. код]

Кінбурнській півострів - низовинний півострів між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Ягорлицькою затокою Чорного моря.

Довжина півострова — 45 км, ширина — 4-12 км, площа — 215,6 км². Звужений в основі, має широку головну частину, що закінчується Кінбурнською косою та Покровським півостровом, який має давню Покровську (Камбальну) косу та новітню Суху косу. Загальна довжина морської й лиманно-морської берегових ліній півострова становить 106 км, в тому числі 23 км зони відкритого моря.

Численні озера (988), здебільшого солоні.

На території п-ва виділено 16 видів ландшафтів (Кривульченко, 2016), із яких геолово-гідрогенний інгресивно-озерний є найбільш специфічним і унікальним для території України.

Одна з цікавих і визначних особливостей Кінбурнського півострова — невеличкі дубово-березові, осикові й вільхові гайки, розкидані по низинах серед піщаних просторів півострова. Це рештки знаменитої Гілеї — країни лісів у пониззі Дніпра, яка за описами старогрецького історика Геродота, існувала тут у V столітті до нашої ери.

Волижин ліс, де природа ще збереглась у первозданному вигляді. Разом з озером та цілинними степовими ділянками його площа сягає 203 гектарів.

Природа[ред. | ред. код]

Кінбурнській півострів в приморській частині закінчується Кінбурнською косою на північному заході і Покровським п-вом на південному сході, де сформовані дві коси - відмираюча Покровська (Камбальний) і нова Суха. Геологічною основою території п-ва є алювіальні відкладення Дніпра, представлені тут потужною товщею пісків. Частково перевіяні піски п-ва, - Кінбурнська арена (92% території п-ва), є складовою Олешківських пісків. Із загальної площі Кінбурнської арени на горбистий тип рельєфу припадає 51%, плоскорівнинно-низинний - 29%, западини - 12%. Води Чорного моря, Ягорлицької затоки і Дніпровсько-Бузького лиману, а також численні солоні, зрідка прісні озера (всього їх на п-ві 988), близьке до поверхні залягання ґрунтових вод в значній мірі зумовлюють специфіку і унікальність ландшафтів п-ва. На території п-ва переважають такі зонально-інтразональні ґрунти як дерново-піщані (ареносолі), тут також розвинені такі інтразональні ґрунти як солончаки, солонці-солончаки, чорноземоподібні солонці (група галоморфних ґрунтів), в приморських частинах - марітімні ґрунти (група таласосолей). Флора п-ва переважно представлена ​​аренними дібровами, чорноольшанниками, дрібнолистими породами (береза ​​дніпровська, чагарники), суходільними луками на пісках, засоленими луками на пісках, луками літоральної зони, степовими і болотними спільнотами, галофітами. Штучні ліси, головним чином соснові, - важлива складова рослинного покриву п-ва. Специфіка фауни п-ва визначається голоценовою молодістю п-ва і розташуванням у приморській сухостепній підзоні. Найбільшою різноманітністю тут виділяється фауна безхребетних, а також ссавців, земноводних і особливо птахів. Через територію п-ва проходять міграційні потоки багатьох видів птахів, що визначає міжнародне природоохоронне значення регіону. На Кінбурнському півострові гніздиться близько 240 видів птахів, в тому числі лебеді, сірі чаплі, рожеві пелікани, гуси, фазани, чаплі. Фауна налічує велику кількість видів, які занесені до Червоної книги України. На території п-ва виділено (Кривульченко, 2016) 16 видів ландшафтів, з яких еолово-гідрогенний інгресійно-озерний є найбільш специфічним і унікальним для території України.

У межах п-ва знаходяться заповідні об'єкти: дві ділянки Чорноморського біосферного заповідника (Волижин ліс та Солоноозерна), НПП "Білобережжя Святослава, РЛП «Кінбурнська коса», водно-болотні угіддя «Ягорлицька затока». Площа заповідних об'єктів п-ва складає 68 % від усієї його площі

Клімат[ред. | ред. код]

Дивись: Погода у Покровці. sinoptik.ua, Погода у Покровці. gismeteo.ua.

Населення[ред. | ред. код]

Населені пункти Кінбурнського півострова належать до Миколаївської області — села Покровка, Василівка, Покровське і до Херсонської області — село Геройське (614 осіб).

Сумарна кількість населення на 2016 р. — близько 843 осіб.

Екологічне значення[ред. | ред. код]

Кінбурнський півострів — важлива ланка приморського екологічного коридору, в межах якого пролягають міграційні шляхи величезної кількості водоплавних та навколоводних птахів. Тут склалися сприятливі умови для їх гніздування, сезонних концентрацій та зимівлі. У цьому районі можна зустріти близько 300 видів пернатих.

У 2001 р. на Кінбурні зафіксували рекордну для Східної Європи кількість пеліканів рожевих.

На приморських луках між озерами Чернине і Черепашине, в околицях села Покровки, вдалось зберегти одне з найбільших у Європі місце зростань диких орхідей (Покровське орхідне поле).

Пам'ятник захисникам Кінбурна, що загинули у вересні 1941 р.

Економіка[ред. | ред. код]

У середині ХІХ ст. на Кінбурнському півострові працювали солепромисли. Сьогодні на Кінбурні видобувають пісок[3][4], існує лісгосп, туристична сфера, природоохоронні структури.

Туризм[ред. | ред. код]

Район Ягорлицької затоки.

На сучасному Кінбурні є багато пансіонатів та туристичних баз[5][6].

Як туристичні принади тут є:

Галерея[ред. | ред. код]

Видатні особи[ред. | ред. код]

  • Білий Сидір Гнатович (нар.1735 — пом.20 червня 1788, Кінбурн) — запорозький старшина, кошовий отаман Чорноморського козацького війська, командувач Чорноморської козацької флотилії, перший дворянський голова Херсонського повіту (1785–1787).
  • У с.Прогної (сучасне с. Геройське Херсонської обл.) у середині ХІХ ст. народився Матвій Григорович Капуста - власник солепромислів та великої кількості земель на Кінбурнській косі. Походив із давнього українського козацького роду.
  • В селі Геройське народився Висовин Костянтин ГавриловичГерой Радянського Союзу.
  • В селі Покровка Очаківського району Миколаївської області 14 серпня 1938 р. народився Глушко Олександр Кіндратович— український прозаїк, журналіст. Кандидат філологічних наук. Головний редактор журналу "Вітчизна".Автор книги художньої публіцистики «Вогні маяків», збірки оповідань «Малиновий гай»; історичного роману «Кінбурн».

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кривульченко А. І. Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення. — Кропивницький: Центральноукраїнське вид-во, 2016. — 416 с.
  • Твердовська Л. Історичними стежками Кінбурнської коси. Історико-етнографічний нарис. — Миколаїв: Іліон, 2016. — 125 с.
  • Светлана Кустова, Елена Ивашко, Сергей Гаврилов. Кинбурнская коса: книга-альбом. - К.: Изд-во "Геопринт", 2010. - 144 с.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]