Гарусти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


околиця, село Гарусти
біл. Га́русты, Га́рысты
Основні дані
52°42′13″ пн. ш. 31°16′24″ сх. д. / 52.70361° пн. ш. 31.27333° сх. д. / 52.70361; 31.27333Координати: 52°42′13″ пн. ш. 31°16′24″ сх. д. / 52.70361° пн. ш. 31.27333° сх. д. / 52.70361; 31.27333
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Вітківський район
Рада Свєтіловічська
Засновано у період 1772–1864 рр.
Перша згадка 1864
Населення 0 (останній перепис населення 2010 року)
Телефонний код +375-2330
Водойма р. Беседь
Відстань
До Мінська
 - автошляхами «Свєтиловичі-Гомель» км
До обласного центру
 - автошляхами 44
Гарусти is located in Білорусь
Гарусти
Гарусти
Гарусти is located in Гомельська область
Гарусти
Гарусти

Га́русти, Га́рісти (біл. Га́русты, Га́рысты, пол. Garusty) — у різний історичний час це околиця, а пізніше це село в Свєтіловічській сільраді Вєтковського району (раніше — Хізовська сільрада Свєтіловічського району) Гомельської області Білорусі. Назва даного населеного пункту Гарусти[1][2] виникла від польського слова «harus», аналогічне слову «гарус» у російській мові — м'якої крученої вовняної або бавовняної пряжи[3][4][5][6], виготовленням чого займалися і в Білорусі. З-за росифікації білоруського народу була деформована споконвічна білоруська назва цього села. Оскільки у даній місцевості немає гір та пагорбів для стверджування назви рос. «Гористы», рос. «Гористое» або рос. «Гаристы» з використанням біл. гара у значенні «гора», що помилково закріпилися в деяких публікаціях. За вірогідною версією етимологія назви селища Гарусти походить від білоруської назви чорної лелеки — «гарус» (що є на тих теренах), або найімовірніше від «біл. гарусціць» (гарустить) у значенні «привласнювати в свої руки»[7] у зв'язку з «приватизованим у свої руки» наділу земельної ділянки вихідців із прилеглого селища Хізи, котрі заснували Гарусти на новій земельній ділянці.

У наслідку катастрофи на Чорнобильській АЕС та радіаційного забруднення мешканці (110 сімей) переселені в 1992 р. у екологічно чисті місця[8].

Географія[ред.ред. код]

Околиця Гарусти (Гарісти) утворена мешканцями і власниками околиці Хізи, розташування яких відрізняли відповідно топографічної карти до 1917 року у Російській імперії:

  • № 3885 — околиця Хізи, суспільство міщан з Громик і Хізи (Гомельська міщанська Управа), Рогачевський повіт Могильовської губернії, довгота 31.29840 і широта 52.68340[9];
  • № 1552 — околиця Гарісти (Гарусти) міщанська (Гомельська міщанська Управа), Рогачевський повіт Могильовської губернії, Железнікський православний прихід, довгота 31.2755 і широта 52.7037[10].
Розташування
На відстані 21 км на північний схід від м. Вітки, 44 км від Гомеля. На півдні — меліоративні канали.
Гідрографія
У селищі Хізи тече річка Беседь — це притока річки Сож, що впадає в р. Дніпро.

Транспортна мережа[ред.ред. код]

На момент 1927 р. — на відстані 18 верст знаходилася пристань і зупинка пароплава біля містечка Вітка, і ринок (базарний пункт). До м. Гомеля — 40 верст. Зараз транспортні зв'язки на сільській, потім автомобільній дорозі «Свєтиловичі-Гомель». Планування даного селища складається з майже прямолінійної вулиці, орієнтованої з південного заходу на північний схід, до якої на півночі приєднується коротка прямолінійна вулиця. Забудова двостороння, дерев'яна, садибного типу.

Історія[ред.ред. код]

околиця Гарусты (Garusty) на карті 1874 р.

Населення[ред.ред. код]

У околиці Гарусти на момент 1927 р. (СРСР) мешкало 95 білоруських осіб записаних услід за політикою Російської імперії великоросами (яких білорусами визнавали пізніше в БРСР). Тоді велося 95 особистих господарств (де у переписі населення згадано було 95 осіб господарів), але було 250 чоловіків, 234 жінки.

Динаміка 
  • 1864 р. — 9 дворів, 54 жителя.
  • 1868 р. — 24 двори, 170 жителів.
  • 1897 р. — 57 дворів, 352 жителя (згідно з переписом).
  • 1910 р. — 51 двір (167 чоловіків, 178 жінок).
  • 1926 р. — 95 дворів, 484 жителя.
  • 1940 р. — 98 дворів.
  • 1959 р. — 396 жителів (згідно перепису).
  • 1992 р. — жителі (110 сімей) переселені.
  • 2010 р. — жителів нема.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с. ISBN 985-458-131-4 (біл.)
  2. Гомельская область (біл.)
  3. Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК», 2007. (рос.)
  4. Словарь живого великорусского языка. В. И. Даль. (рос.)
  5. Толковый словарь Ушакова. Д. Н. Ушаков. 1935–1940 (рос.)
  6. Большой Энциклопедический словарь. 2000 (рос.)
  7. стар. 66 (том 3), «Этымалагічны слоўнік беларускай мовы», рэд. Г. А. Цыхун, Акадэмія навук БССР, выд. «Беларуская навука», г. Мінск, 1978–2006 г. ISBN 985-08-0629-Х (біл.)
  8. Международный чернобыльский портал проекта ICRIN (рос.)
  9. Список населенных мест Могилевской губернии, литеры М-Я (рос.)
  10. Список населенных мест Могилевской губернии, литеры А-Е (рос.)
  11. «НІАБ» (ф. 2151 оп. 1 спр. 171 арк. 416–417 зв.) (рос.)
  12. газета «Голос Ветковщины» № 88 (506) от 13.11.2013, Культура «POLSKA VETKA» (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • с. 213–214, Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0 (біл.)
  • «Памятная книжка Могилевской губернии», составлена Могилевским Губернским Статистическим Комитетом, г. Могилев, 1853–1916 гг. (рос.)
  • Карта плотности загрязнения территории Ветковского района цезием-137, административная карта Ветковского района Гомельской области (Институт радиологии РНИУП, паспорт Ветковского района Гомельской области) (рос.)
  • с. 185 кн.1 «Памяць. Гіст.-дакум. Хроніка Веткаускага р-на. У 2-х кн.» Мінск, 1997. (біл.)
  • с.48, «Список населенных мест Могилевской губернии», под. ред. Г. П, Пожаров, г. Могилев, 1910 г.. (рос.)
  • с.70-71, «Список населенных мест Гомельского округа», Гомельское окружное статистическое бюро, г. Минск, 1927 г.. (рос.)
  • c.122, «Современный толковый словарь русского языка», Ридерз Дайджест, Москва, 2004 г. ISBN 5-89355-108-7. (рос.)
  • «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH (1880–1914), WARSZAWA, 1900 roku, tom XV cz.1, str. 304–305; (пол.)
  • «Гісторыя Беларусі (ў шасці тамах). Беларусь у часы Рэчы Паспалітай (XVII–XVIII ст.)», г. Мінск, «Экаперспектыва», 2004 г., Т. 3, с. 302–303; (біл.)
  • «Архіварыус», (Навуковае выдание) серыя «Гісторыя, архівазнауства, крыніцазнауства», БелНДІДАС, г. Мінск, 2009 г., выпуск № 7, с. 80-99; (біл.)
  • «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные под редакцией и. д. архивариуса сего архива Дм. Ив. Довгялло», губернская типо-литография, г. Витебск, 1900 г., выпуск 28, с. 26-89; (рос.)
  • На фрагменте карты 1874 года (на польском языке) село Гарусты (Garusty): Ausg. 1874. Helioaravure in Kunfer (Preis 60 kg.). Vervielfaltiqt durch Umdruck vom Steine. Schnellpressen — Druck. Mafsstab 1:300.000. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]