Віцин Георгій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Георгій Віцин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Віцин
рос. Георгий Вицин
Ім'я при народженні Віцин Георгій Михайлович
Народився 5 (18) квітня 1917(1917-04-18)
Російська імперія Теріокі (зараз Зеленогорськ), Російська імперія
Помер 22 жовтня 2001(2001-10-22) (84 роки)
Росія Москва, Росія
  • серцево-судинні захворювання
  • Поховання Ваганьковське кладовище
    Громадянство СРСР СРСР
    Росія Росія
    Релігія православ'я
    Діяльність актор театру і кіно
    Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1935)
    Заклад Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd і Державний театр кіноактора
    Роки діяльності 1936 — 1994
    Діти Віцина Наталія Георгіївна
    Провідні ролі Трус
    IMDb nm0900120
    Автограф
    Нагороди та премії
    Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
    народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

    CMNS: Георгій Віцин у Вікісховищі

    Гео́ргій Миха́йлович Ві́цин (рос. Гео́ргий Миха́йлович Ви́цин; *5 (18) квітня 1917(19170418), Петроград — †22 жовтня 2001, Москва, Росія) — радянський та російський актор. Народний артист СРСР (1990). Сам Георгій Михайлович стверджував, що з'явився на світ на рік раніше. З дитинства був сором'язливим. Тому, щоб подолати свою закомплексованість, вирішив стати актором. А для початку обрав шкільний театр.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Після закінчення школи Георгій вступив до училища Малого театру. Але незабаром його відрахували з формулюванням «за легковажне ставлення до навчального процесу». Восени Віцин склав іспити до Театрального училища ім. Євг. Вахтангова студії МХАТ-2, де вчився з 1934 по 1935 рік.

    У 1936-му його прийняли у трупу театру-студії під керівництвом великого актора Миколи Хмєльова. Студію незабаром перейменували в Московський театр імені М. Єрмолової. Тут Віцин був провідним актором, улюбленцем глядачів. Про нього із задоволенням писали критики, і ніхто тоді уявити не міг, що людина з такою блискучою сценічною кар'єрою може назавжди покинути театр заради кінематографа.

    Дебютував у кіно в картині Григорія Козинцева «Бєлінський» (1951), втіливши на екрані образ Гоголя. А от слава й популярність прийшла в середині 50-х — після фільму «Запасний гравець», де він одержав роль Васі Вєснушкіна (1954). Перед зйомками актор цілий місяць щодня тренувався на стадіоні, щоб «зігнати жир». А на репетиції боксерського двобою так розійшовся, що всерйоз атакував Павла Кадочникова, який займався цим видом спорту професійно. Останній зреагував автоматично. У результаті Віцин опритомнів з тріщиною в ребрі, але з майданчика не пішов — продовжив зніматися, затягнувши грудну клітку рушником.

    У стрічці «Вона вас кохає» (1956) за сценарієм передбачався складний трюковий епізод на водних лижах, що повинен був виконувати дублер. Проте режисер вирішив «взяти на слабо» Віцина. Разом зі сценаристом вони написали лист від імені «шанувальниці Клави», в якому та нібито повідомляла, що особисто спостерігатиме, як її улюблений актор їздить на водних лижах. Георгій Михайлович лист прочитав, зніматися погодився, весь епізод відпрацював блискуче, але наприкінці сказав режисерові: «А от ім'я дівчині могли б цікавіше придумати».

    Паралельно Віцин був задіяний і в детективних, історичних, ліричних фільмах. Григорій Козинцев збирався зробити з нього позитивного кіногероя «з легким нальотом іронії», планував навіть зняти його в ролі Гамлета. Але почався другий період творчості актора — "епоха «Труса».

    Епоха «Труса»[ред. | ред. код]

    Його тендітна й субтильна фігура виникла поруч з «Бывалым» — Моргуновим і «Балбесом» — Нікуліним. «Трус» Віцина в комедіях «Пес Барбос і незвичайний крос» (1961), «Самогонники» (1961), «Операція „Ы“» (1965), «Кавказька полонянка» (1966), «Сім старих та одна дівчина» був поетичним, ліричним, недовірливим, таким собі інтелігентом з комуналки.

    Актор про себе[ред. | ред. код]

    «За акторським амплуа „Трус“ мені дуже близький, — говорив Георгій Віцин. — Я якось відразу його відчув і часто під час зйомок імпровізував. Наприклад, пригадуєте в „Кавказькій полонянці“, коли мною вибивають двері і я лечу у вікно? Я додав один штрих — „Трус“ летить і кричить: „Побережись!“. Або ще одна імпровізація — я біжу за Варлей і лякаюся хустки, що впала. А коли Моргунову робили укол, я запропонував, щоб шприц залишився в його сідниці й розмірено погойдувався. Найулюбленішою ж моєю знахідкою став епізод, коли „Трус“, „Балбес“ і „Бывалый“ вирішили стояти на смерть перед автомобілем „полонянки“, і „Трус“, якого міцно тримають товариші, б'ється в конвульсіях».

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Озвучування[ред. | ред. код]

    • 1946 — Хвіст павича
    • 1951 — Висока гірка — горобець Чік
    • 1953 — Чарівний магазин — Маг-завмаг
    • 1954 — Козел-музикант
    • 1954 — «Стріла» відлітає в «Казку» — Дід Лісник-Лісовик
    • 1955 — Це що за птах? — Гусь
    • 1955 — Зачарований хлопчик — Розенбом
    • 1955 — Горіховий прутик — Клоанца
    • 1955 — Сніговик-поштовик — Сніговик-поштовик
    • 1955 — Хоробрий заєць — хоробрий заєць
    • 1956 — Кораблик — мураха
    • 1957 — У певному царстві
    • 1957 — Привіт друзям! — Фанфан-репортер
    • 1957 — Казка про Снігуроньку — дід
    • 1957 — Чудесниця
    • 1958 — Кішкін дім — Козел / Грач
    • 1958 — Краса ненаглядна — труха
    • 1958 — Хлопчик з Неаполя
    • 1958 — Ми за сонечком йдемо — Їжачок
    • 1958 — Казка про Мальчіша-Кібальчіша
    • 1958 — Спортландія
    • 1959 — Пригоди Буратіно — Джузеппе
    • 1959 — Рівно о третій п'ятнадцять… — олівець
    • 1959 — Три дроворуба
    • 1960 — 13-ий рейс — заєць
    • 1960 — Кінець чорної топі
    • 1960 — Мультиплікаційний «Крокодил» — Патефон / Ніж
    • 1960 — Непитущий горобець — Горобець
    • 1960 — Різні колеса
    • 1960 — Три зятя — старий
    • 1960 — Чоловічка намалював я
    • 1961 — Дорога копійка — п'ятак
    • 1961 — Дракон
    • 1961 — Ключ — Микола Миколайович Захаров
    • 1961 — Мурашка-хвалько
    • 1961 — Чиполліно — кактус
    • 1962 — Дві казки
    • 1962 — Королева Зубна щітка — дідусь Мило
    • 1962 — Тільки не зараз
    • 1963 — Бабушкін козлик — 3-й вовк
    • 1963 — Світлячок № 3 — Світлячок
    • 1963 — Казка про старого кедра
    • 1963 — Слідопит — школяр Вася Петров
    • 1963 — Три товстуни — продавець повітряних куль
    • 1964 — Дюймовочка — коник
    • 1964 — Життя і страждання Івана Семенова — лікар
    • 1964 — Хто поїде на виставку?
    • 1964 — Півень і фарби — півень
    • 1964 — Хочете — вірте, хочете — ні… — лектор
    • 1964 — Хоробрий кравчик
    • 1965 — Ваше здоров'я! — мікроб
    • 1965 — Веселі чоловічки — олівець
    • 1965 — Ні богу, ні чорту — тесля Кузьма
    • 1965 — Тікі-Ріккі-Таві — старий мангуст
    • 1965 — Світлячок № 6
    • 1966 — Піди туди — не знаю куди … — текст від автора
    • 1966 — Про бегемота, який боявся щеплень — вовк
    • 1966 — Сьогодні день народження — диспетчер на вокзалі / Кіт
    • 1966 — Хвости
    • 1967 — Люстерко — заєць
    • 1967 — Машинка часу — футбольний уболівальник
    • 1967 — Паровозик з Ромашкова
    • 1967 — Раз-два, дружно!
    • 1967 — Казка про золотого півника
    • 1967 — Казки для великих і маленьких
    • 1967 — Слоненя (анімаційний) — павіан
    • 1967 — Чесне крокоділяче — паровоз
    • 1968 — Козеня, яке рахувало до десяти — кінь
    • 1968 — Хочу бодатися! — заєць
    • 1969 — Вкрадений місяць
    • 1969—1973 — Весела карусель
    • 1970 — Бобри йдуть по сліду
    • 1971 — Петрушка
    • 1972 — Розповіді старого моряка
    • 1973 — Як це сталося — Іграшка-Клоун
    • 1974 — Мішок яблук — заєць
    • 1974 — Самі винні
    • 1975 — У гостях у гномів — Гном
    • 1975 — Коник-Горбоконик
    • 1975 — Спадщина чарівника Бахрама — Бахрам
    • 1976 — Всі нетямущі — черв'ячок
    • 1976 — Зайка-зазнайка  — Зайка-зазнайка
    • 1977 — Зайченя і муха — Горобець
    • 1977 — Як гриби з горохом воювали — стручок
    • 1977 — Квартет «Ква-ква» — Жук
    • 1978 — Дід Мороз і Сірий вовк — заєць
    • 1978 — Як каченя-музикант став футболістом
    • 1978 — Робінзон Кузя — Кіт
    • 1979 — Як лисиця зайця наздоганяла — заєць
    • 1979 — З кого брати приклад
    • 1980 — Перший автограф
    • 1981 — Зимова казка — Снігур
    • 1982 — Бюро знахідок
    • 1982 — Пригоди чарівного глобуса, або Витівки відьми — Мудрий ворон, чаклунка Клоанса
    • 1982 — Джерело Солодкий — Півень / Теля
    • 1983 — Жив у бабусі козел — Зайка
    • 1983 — Найменший гном — півень
    • 1983 — Слідство ведуть Колобки — продавець морозива
    • 1984 — Як щеня вчилося плавати — лебідь
    • 1984 — Не хочу і не буду — Кіт
    • 1984 — Підземний перехід — Ужик
    • 1984 — Слоненя пішло вчитися — Кіт
    • 1984 — Хочу місяць
    • 1984—1987 — Домовичок Кузя;— домовичок Кузя'
    • 1986 — Снегурята — Опудало
    • 1991 — Гостя
    • 1991 — Микола Угодник і мисливці — оповідач
    • 1993 — Два шахрая — оповідач
    • 1994 — Фантазери з села Угори — Кащей Безсмертний
    • 1994—1995 — Шарман, шарман!

    Посилання[ред. | ред. код]