Георг Бюхнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георг Бюхнер
нім. Georg Büchner
Георг Бюхнер
Георг Бюхнер
Дата народження 17 жовтня 1813(1813-10-17)
Місце народження Годделау, Німеччина Німеччина
Дата смерті 19 лютого 1837(1837-02-19) (23 роки)
Місце смерті Цюріх
Громадянство Німеччина Німеччина
Мова творів німецька мова
Рід діяльності драматург, поет, перекладач
Magnum opus: «Войцек» (Woyzeck", 1837)
Автограф: Автограф

Георг Бюхнер (нім. Georg Büchner; *17 жовтня 1813, Годделау (Goddelau) поблизу Дармштадта — †19 лютого 1837, Цюрих) — німецький поет та драматург.

Біографія[ред.ред. код]

Син лікаря, брат лікаря та натураліста Людвіґа Бюхнера. Навчався в Страсбурзі та Гіссені, де студіював природничі науки та вивчав практичну медицину. Видав памфлет «Der Hessische Landbote» з епіграфом: «Мир — хатам, війна — палацам» (Friede den Hütten, Krieg den Palästen).

Будинок Бюхнера в Годделау

1834 року Бюхнер брав участь у революційному повстанні в Гессені. За написання політичного памфлету розшукувався поліцією.

1835 року втік до Страсбургу, аби уникнути арешту, й тут присвятив себе вивченню нової філософії, особливо Декарта та Спінози. У жовтні 1836 року приїхав до Цюриху, де отримав дозвіл на читання лекцій, але 19 лютого 1837 року, незабаром після початку читання свого курсу порівняльної анатомії, помер від тифу.

Підручник порівняльної анатомії, написаний Бюхнером, використовувався у вищих навчальних закладах аж до середини XX століття.

Творчість[ред.ред. код]

Бюхнер є автором тільки трьох драматичних творів. Перед останньою подорожжю до Страсбурга він написав у Дармштадті протягом декількох тижнів драму «Смерть Дантона» («Dantons Tod, dramatische Bilder aus der Schreckenzeit»; Франкфурт, 1835), що стала одним з перших зразків сучасної драми.

У Страсбурзі Бюхнер переклав п'єси Віктора Гюґо «Лукреція Борджіа» та «Марія Тюдор» (1835). У рукописах, крім філософських робіт та уривків поетичних творів, він залишив комедію «Леонс та Лена» («Leonce und Lena»; видана 1839), сповнену дотепу, гостроти та різкої іронії, а також уривки повісті «Ленц» («Lenz», 1835) про німецького письменника Якоба Ленца (Jakob Michael Reinhold Lenz, 1751–1792), який входив до руху «Буря і натиск». Найкращим твором Бюхнера називають п'єсу «Войцек» (Woyzeck, 1837), за якою було поставлено: оперу Альбана Берга «Воццек» (Wozzeck, 1921); однойменні фільми Вернера Герцога (1979) та Яноша Саса (1994). Драма «П'єтро Аретіно» була втрачена.

Поетична спадщина Бюхнера була видана його братом під заголовком «Nachgelassene Schriften» (Франкфурт, 1850), проте як літератор Бюхнер був надовго забутий. Поверненню письменника до читачів посприяло критичне видання усіх творів Бюхнера «Sämtliche Werke und handschriftlicher Nachlass» з біографією, написаною австрійським письменником Карлом Емілем Францозом, що з'явилося 1879 року у Франкфурті-на-Майні.

Рецепція[ред.ред. код]

З 1921 року п'єси та проза Бюхнера переносяться на кіно-, а потім і на телеекран. З 1923 року вручається премія Бюхнера, яка вважається найвищою нагородою Німеччини в галузі прози. Її отримали багато видатних письменники Німеччини, Австрії, Швейцарії. 1960 року вона була присуджена Паулю Целану, який у своїй промові глибоко відгукнувся про творчість Бюхнера.

Творчість Бюхнера вплинула на подальший розвиток європейської літератури, зокрема на творчість натуралістів і неоромантиків, Франка Ведекінда, Гергарта Гауптмана, Бертольда Брехта, німецьких експресіоністів, представників «театру абсурду» (особливо Артюра Адамова та Ежена Йонеско).

В Україні особливо відома п'єса Бюхнера «Войцек» (також «Воццек»). Українською мовою п'єсу «Воццек» у власному перекладі ставив Лесь Курбас. До 200-річчя з дня народження драматурга нову постановку «Воццека» запропонував Андрій Жолдак. У Харківському Державному академічному драматичному театрі свою версію «WOYZECK» запропонував режисер-постановник Олександр Ковшун. Однією з останніх постановок п'єси Бюхнера є вистава Театру драми і комедії на лівому березу Дніпра «Карнавал плоті» (режисер-постановник Дмитро Богомазов)[1]. Особливим чином переосмислив п'єсу Бюхнера Іздрик, створивши власного постмодерного «Воццека» (див. Воццек & воццекургія).

Література[ред.ред. код]

  • Kobel E.Georg Büchner: das dichter. Werk. Berlin; New York: de Gruyter, 1974
  • Goldschnigg D.Rezeptions-und Wirkungsgeschichte Georg Büchners. Kronberg: Taunus, 1975
  • Richards D.G.Georg Büchner and the birth of the modern drama. Albany: State University of New York Press, 1977
  • Grimm R.Love, lust, and rebellion: new approaches to Georg Büchner. Madison: University of Wisconsin Press, 1985
  • Loch G.Georg Büchner: das Leben eines Frühvollendeten: Biografie. Berlin: Neues Leben, 1988
  • Hauschild J.C.Georg Büchner: Biographie. Stuttgart, 1993
  • Goltschnigg D.Georg Büchner und die Moderne: Texte, Analysen, Kommentar. Berlin: E. Schmidt, 2001–2004
  • Müller-Sievers H.Desorientierung: Anatomie und Dichtung bei Georg Büchner. Göttingen: Wallstein, 2003

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]