Георг фон Пурбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Георг фон Пурбах
Georg von Peuerbach
Народився 30 травня 1423(1423-05-30)
Пурбах
Помер 4 квітня 1461(1461-04-04) (37 років)
Відень
Місце проживання Відень
Країна Австрія
Діяльність астроном, математик, викладач університету
Alma mater Віденський університет
Галузь астрономія, астрологія, математика
Заклад Віденський університет
Вчене звання професор
Науковий керівник Johannes von Gmundend[1]
Відомі учні Реґіомонтан
Аспіранти, докторанти Реґіомонтан[2]

CMNS: Георг фон Пурбах у Вікісховищі

Георг фон Пурбах (нім. Georg von Peuerbach; 30 травня 1423, Пурбах біля Лінца — 4 квітня 1461, Відень) — австрійський астроном і математик, старший товариш і вчитель Реґіомонтана (від 1452). Першим у Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Автор посібника з астрономії, який користувався популярністю протягом двох сторіч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Титульний лист «Епітоми Альмагеста Птолемея» Пурбаха—Реґіомонтана. Париж, 1496

Георг фон Пурбах вступив до Віденського університету навесні 1446 року, у доволі пізньому віці 23 роки. Видатні здібності дозволили йому через півтора року стати бакалавром, двома роками пізніше — ліціенатом, у лютому 1453 — магістром. Його вчителем математики був, ймовірно, Йоганн Гмунден. Під час навчання Пурбах кілька років провів у Німеччині, Франції та Італії. Вивчав астрономію в Римі, Феррарі, Болоньї, Падуї (там 1448 року з ним познайомився Мартин Русин[3]). В Італії Пурбах познайомився з Миколою Кузанським і Джованні Б'янкіні. Повернувшись на батьківщину, Пурбах деякий час перебував у вельми скрутному матеріальному становищі, поки не став придворним астрологом. Незабаром, з 1450 посів посаду професора математики й астрономії Віденського університету, де читав лекції як з астрономії та математики, так і з гуманітарних предметів.

В 1453/54 році Пурбах прочитав свій перший курс з теорії руху планет. За змістом курс був викладом основ геоцентричної теорії Клавдія Птолемея. Вчення про прецесії викладалося тут не за «Альмагестом» Птолемея, а за «Сабейським зиджем» ал-Баттані. Лекції Пурбаха супроводжувалися демонстрацією креслень і схем, а також просторових моделей. Вони мали величезний успіх і багато разів переписувалися вручну — збереглися численні їхні копії. За цими лекціями Пурбах склав навчальний посібник, де першим в Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Реґіомонтан видав його 1472 року під назвою «Нова теорія планет» (Theoricae Novae Planetarum), після чого протягом майже двох століть він був одним з найпопулярніших посібників з астрономії: до 1653 його видано латиною не менше 60 разів, також видавався в перекладі іншими мовами.

У 1456—1461 роках разом з Реґіомонтаном виконав багато спостережень затемнень, комет та сонячних висот, під час яких було відзначено, що «Альфонсові таблиці» дають помилку в кілька градусів. Пурбах склав допоміжні таблиці для складання астрономічних щорічників, написав підручник арифметики «Веселий курс з алгоритму». Він склав також «Трактат про пропозиції Птолемея про синуси й хорди», в якому тригонометрія хорд Птолемея порівнювалася з тригонометрією синусів. До трактату додавалися таблиці синусів із кроком в 10' і радіусом тригонометричного кола 6000 одиниць. Пурбах приділяв велику увагу устрою сонячних годинників й астрономічних інструментів; результати цих занять він висвітлив у лекціях (1458) і в ряді рукописів.

1456 року Пурбах спостерігав велику комету, яка пізніше була ототожнена з кометою Галлея. У праці Пурбаха, присвяченій цим спостереженням, зроблено спробу визначити розміри комети та її віддалення від Землі. У своїх розрахунках Пурбах виходив з того, що комету слід віднести до «підмісячного світу». Він дійшов висновку, що відстань до комети перевищувала 1000 миль, а її розмір — 80 миль; втім, ці оцінки занадто грубі, тому що вони менші реальних розмірів у десятки й сотні тисяч разів.

Сонячний годинник на південному боці собору Святого Стефана у Відні, сконструйований Пурбахом

Спільно з Реґіомонтаном працював над перекладом праць Клавдія Птолемея, в результаті чого 1473 року було опубліковано «Короткий виклад великого твору Птолемея». Пурбах спочатку мав у своєму розпорядженні текст «Альмагеста» Птолемея в перекладі Герарда Кремонського. Він поставив перед собою завдання підготувати скорочений текст цього твору, який можна було б застосовувати як навчальний посібник. Грецький текст «Альмагеста» йому надав кардинал Віссаріон. Цю працю Пурбах довів до VI книги, а завершив її Реґіомонтан. Опублікована вона була після смерті останнього (1496 року) у Венеції під назвою «Епітома Альмагеста Птолемея» (Epitome in Ptolemaei Almagestum).

Пурбах займався також астрономічними спостереженнями й виготовленням астрономічних інструментів. Зокрема, винайшов вимірювальний прилад (так званий геометричний квадрат), який, по суті, заміняв відсутні в той час таблиці тангенсів. Він розробив інструменти для визначення молодиків і повних місяців, інструмент для визначення висоти й декілька видів сонячного годинника, котрі широко застосовувалися до XVIII століття. 1451 року він сконструював годинник для собору Святого Стефана у Відні, який і зараз можна бачити на південному контрфорсі хорів.

На честь Пурбаха названо кратер на Місяці.

Праці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

На честь науковця названо астероїд 9119 Ґеорґпурбах[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. Marian Zwiercan. Marcin z Żurawicy zwany Król (z Przemyśla. de Polonia), (ok. 1422—1453) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974.— Tom XIX/4, zeszyt 83. — S. 580. (пол.)
  4. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Пурбах (Пёйербах) Георг. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка. (рос.)
  • Белый Ю. А. Иоганн Мюллер (Региомонтан). 1436—1476. [Архівовано 10 вересня 2010 у Wayback Machine.] М.: Наука, 1985.
  • Aiton E. J. Peurbach's 'Theoricae novae planetarum', Osiris, 3, 1987, p. 4-43.
  • Dobrzycki J., Kremer R. L. Peurbach and Maragha astronomy? The 'Ephemerides' of Johannes Angelus and their implications. Journal for History of Astronomy, 27, 1996, p. 187-237.
  • Langermann T. Y. Peurbach in the Hebrew tradition. Journal for History of Astronomy, 29, 1998, p. 137-150.