Марчук Євген Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Кирилович Марчук
Євген Кирилович Марчук

Час на посаді:
25 червня 2003 — 23 вересня 2004
Президент  Леонід Кучма
Прем'єр-міністр  Віктор Янукович
ПопередникВолодимир Шкідченко
НаступникОлександр Кузьмук

Час на посаді:
6 березня 1995 (до 8 червня, в. о.) — 27 травня 1996
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникВіталій Масол
НаступникПавло Лазаренко

Час на посаді:
6 листопада 1991 — 12 липня 1994
ПрезидентЛеонід Кравчук
ПопередникМикола Голушко
НаступникВалерій Маліков

Народився28 січня 1941(1941-01-28) (77 років)
Долинівка, Одеська (нині Кіровоградська область), УРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяСДПУ(О), Партія свободи
ДружинаІвшина Лариса Олексіївна
Дітисини Тарас і Вадим
ЗванняUA-OF10-ARMY-GEN-GSB-H(2015).png Генерал армії України
Особистий підписПідпис Марчук.jpg
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора
Іменна вогнепальна зброя

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
2-го скликання
СДПУ(О) 10 грудня 1995 12 травня 1998
3-го скликання
СДПУ(О) 12 травня 1998 2 березня 2000

Євге́н Кири́лович Марчу́к (нар. 28 січня 1941, Долинівка, Гайворонський район, Одеська (нині Кіровоградська область), УРСР, СРСР) — український державний діяч, 6-й Прем'єр-міністр України (керував урядом: 6 березня 1995 (до 8 червня 1995 року — виконуючий обов'язки прем'єр-міністра) — 27 травня 1996), генерал армії України, кандидат юридичних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 січня 1941 р. в с. Долинівка, Гайворонського району Одеської області (нині Кіровоградська область) у селянській родині. У 1963 році закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна за спеціальністю учитель української мови і літератури.

Від 1963 р. працював у Комітеті державної безпеки УРСР. Генерал армії України (звання присвоєно указом Президента України 23 березня 1994 р.).

5 червня 1991 р. на засіданні Верховної Ради УРСР був призначений Державним міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР.

За поданням Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука 6 листопада 1991 року Марчук був призначений Верховною Радою України першим Головою Служби безпеки України (1991—1994).

Указом Президента Кравчука (N 348/94) від 1 липня 1994 року (між першим і другим туром президентських виборів) Марчук призначається віце-прем'єр-міністром в Уряді Віталія Масола.

А восени того ж року, 31 жовтня, Указом новообраного президента Леоніда Кучми (N 647/94) Марчука призначено першим віце-прем'єр-міністром України — Головою Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. У зв'язку із тим, що прем'є-рміністр Масол подав у відставку з посади керівника уряду, президент Кучма указом від 3 березня 1995 року (N 166/95) призначив Марчука виконувачем обов'язків прем'єр-міністра.

Під час підписання Конституційного договору між президентом і парламентом (08.06.1995. № 1к/95-ВР) указом президента Кучми (N 433/95) перший віце-прем'єр-міністр Євген Марчук призначений прем'єр-міністром України.

Згідно із тодішнім законодавством Марчук, будучи державним службовцем, мав право балотуватися до Верховної Ради. У грудні 1995 р. на довиборах до Верховної Ради по Миргородському виборчому округу (№ 324) був обраний народним депутатом у першому турі. У парламенті був обраний до Комітету з питань оборони і державної безпеки, а у жовтні 1996 року очолив фракцію «Соціально-ринковий вибір».

Розбіжності у поглядах із президентом і його оточенням на подальший розвиток держави все більше давалися взнаки і Кучма своїм указом від 27 травня 1996 року (N 378/96) звільнив Євгена Марчука «з посади прем'єр-міністра України у зв'язку з виконанням ним функцій і повноважень народного депутата України на постійній основі». Пояснення Адміністрацією Президента Кучми такого рішення в публічному дискурсі набуло фольклорного виразу: «за створення власного політичного іміджу».[1]

У березні 1998 року на чергових виборах до Верховної Ради, не вступаючи у члени партії СДПУ(о), увійшов під другим номером до першої п'ятірки її списку, очолюваного попереднім президентом України Кравчуком (1991—1994). Ставши народним депутатом, був обраний керівником фракції СДПУ(О) (04.-12.1998), а згодом очолив Комітет з питань соціальної політики та праці (07.1998-02.2000). Через те, що СДПУ(о) ухвалила рішення підтримати Кучму на президентських виборах 1999 року, Марчук у грудні 1998 р. склав із себе повноваження керівника фракції цієї партії в парламенті, а невдовзі взагалі вийшов з її складу і приєднався до депутатської групи «Незалежні».

Брав участь у виборах президента України 1999 року, де у першому турі набрав 2 138 356 голосів (8,13 %), посівши 5 місце з 13 претендентів.

Указом президента Кучми від 10 листопада 1999 року (N 1453/99) Марчук був призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

З червня 2003 р. по вересень 2004 р. — Міністр оборони України. За час перебування на цій посаді брав участь у врегулюванні конфлікту щодо острова Тузла.

19 травня 2008 призначений радником (поза штатом) президента Ющенка[2]

10 грудня 2014 року очолив Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО[3]. За словами Валентина Наливайченка, Євген Марчук представлятиме і координуватиме всю діяльність міжнародної співпраці в питаннях безпеки у форматі Україна-НАТО, Україна-ЄС.

Представник України у підгрупі з питань безпеки[4] Тристоронньої контактної групи на Мінських переговорах щодо ОРДЛО.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Кандидат юридичних наук.

Публікації[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Міністри оборони України
25 червня 200323 вересня 2004
Наступник:
Шкідченко Володимир Петрович
12 листопада 200125 червня 2003
Кузьмук Олександр Іванович
24 вересня 20043 лютого 2005
Попередник: 1-й Голова Служби безпеки України
6 листопада 199112 липня 1994
Наступник:
Голушко Микола Михайлович
Маліков Валерій Васильович
Попередник: Прем'єр-міністр України
6 березня 199527 травня 1996
Наступник:
Масол Віталій Андрійович
Лазаренко Павло Іванович
Попередник: Секретар Ради національної безпеки і оборони України
10 листопада 199925 червня 2003
Наступник:
Горбулін Володимир Павлович
Радченко Володимир Іванович