Гордієнко Кость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гордієнко Кость
Народився 17 століття
Помер 4 (15) травня 1733

q: Висловлювання у Вікіцитатах

Пам'ятник на честь кошового отамана Запорозької Січі Костя Гордієнка. Херсонська область
Хрест на могилі Гордієнка. Фото кінця XIX ст.
Хрест на могилі Гордієнка. Сучасний вигляд
Плита на могилі Гордієнка

Гордіє́нко (Головко́) Ко́сть (Костянти́н) Горді́йович (р. н. невід. — 4 [15] травня 1733, Кам'янська Січ, нині село Республіканець, що на Херсонщині) — кошовий отаман Запорозької Січі, видатний військовий і політичний діяч, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи[1] підтримав останнього в боротьбі з Петром I. Створив та очолив Кам'янську Січ. До 1728 р. очолював Олешківську Січ, сподвижник та співавтор конституції П. Орлика.

Походження[ред.ред. код]

Фахівець з історії запорожців Дмитро Яворницький вважав що кошовий родом з Полтавщини, дослідник польського походження Аполлон Скальковський припускав що Кость був родом з Волині, з українського шляхетського роду Гординських. На користь першого варіанту свідчить той факт, що прикладати прізвище до ймення батька було звичаєм на Лівобережній Україні, а не на Волині.[2]

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в Києво-Могилянській колегії, пізніше вступив до Війська Запорозького Низового.

Був козаком Платнирівського куреня Запорозької Січі. 12 разів обирався кошовим отаманом Запорозької Січі. Обіймав цю посаду з грудня 1703 до 27 травня 1706 р., а також з грудня 1707 до квітня 1709. У 1710—1728 рр. — кошовий отаман Кам'янської та Олешківської Січі.

Кость Гордієнко відверто виступав проти московського гніту, відкрито відстоював права і вольності Війська Запорізького перед Петром I, чим заслужив довіру і повагу запорожців.

1702 — надіслав листа царю Петру I, в якому писав про утиски запорожців московськими воєводами, особливо після будівництва біля Чортомлицької Січі фортеці Кам'яний Затон і розміщення там московської залоги. Тим же мотивувалась і відмова присягнути на вірність московському царю.

Попри особисту неприязнь до гетьмана І. Мазепи 1709 року підтримав його і разом із запорожцями перейшов на його бік. При зустрічі зі шведським королем Карлом XII Гордієнко виголосив промову латинською мовою. Послідовно виступав за шведсько-український союз та проти наступу царату на козацькі вольності.

Після смерті І. Мазепи у м. Бендери спільно з Пилипом Орликом брав участь у складанні т. зв. Бендерської конституції («Конституції Пилипа Орлика», «Договір і постанови між гетьманом Орликом і Військом Запорозьким 1710 року»).

Син Костя, Василь Гордієнко, після взяття Батурина (1708) був заарештований росіянами у Верхньому Салтові і невдовзі після звільнення помер (там само). Після Полтавської битви (1709) росіяни знову мали намір заарештувати його, але, через відсутність можливості зробити це, викопали й обезголовили труп, після чого повісили на дереві.[3]

У 1711 р. як кошовий отаман брав участь у поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну, з метою звільнення України від російської влади. Похід, на жаль, закінчився невдачею.

Після руйнування Кам'янської січі російською каральною єкспедицією у 1711 — Кость Гордієнко разом із запорожцями перебрався на територію Кримського ханства (землі у гирлі Дніпра), де осів в Олешках і заснував Олешківську Січ, яку очолював до 1728 р.

Неодноразово залагоджував конфлікти запорожців із кримським ханом і султаном турецьким.

З 1729 р. не брав участі у політичній діяльності, але своїм авторитетом стримував запорожців від повернення під владу російського царя. І лише після його смерті та поховання в Кам'янській Січі, ті зважилися повернутися під імперську руку.

Вшанування[ред.ред. код]

Був урочисто похований запорожцями з мушкетними та гарматними залпами на території Кам'янської Січі (тепер село Республіканець Бериславського району Херсонської області). Могила з унікальним кам'яним пам'ятником-хрестом збереглася до наших днів.

Йому присвячено одну з картин Петра Андрусіва «Зустріч гетьмана І. Мазепи з Кошовим Січі Костем Гордієнком» (1968)

У листопаді 1917 року полк Українців (російської 7-ї Туркестанської дивізії Західного фронту) прийняв назву із іменем Костя Гордієнка — під командуванням Всеволода Петріва[4]. Вояки-гордієнківці винайшли і використовували свої військові знаки розрізнення. У 2012 році гордієнківці (історичні-реконструктори) були вперше зібрані великою групою для створення документально-історичної кінострічки «Українська революція…»[5].

У 2011 році в місті Нікополь Дніпропетровської області був заснований юнацький курінь ім. Костя Гордієнка Національної скаутської організації України ПЛАСТ.

У 2014 році Київська міська рада перейменувала провулок Чекістів у провулок Костя Гордієнка[6]

У 2015 році вулицю Матлахова у Дніпрі було перейменовано на вулицю Костя Гордієнка[7].

У 2016 році з'явилася вулиця Костя Гордієнка у місті Первомайськ Миколаївської області.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лист кошового отамана гетьману
  2. Адріан Кащенко. Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запорожжя
  3. Леонід Логвиненко. Молитва за Василя Гордієнка // Україна молода, № 112, 24.06.2009
  4. Петрів Всеволод Спомини з часів української революції (1917—1921) [1]
  5. Історична документальна кінострічка «Українська революція за спогадами Всеволода Петріва»[2]
  6. Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2014. — № 177 (4577). — 2 грудня. — С. 6. Архівовано з першоджерела 2 грудня 2014.
  7. Перейменовано майже всі «комуністичні» топоніми Дніпропетровська https://www.gorod.dp.ua/news/111289

Джерела[ред.ред. код]

Художня література[ред.ред. код]